Напередодні виборів українці хотіли, аби новий президент знизив комунальні тарифи, зняв імунітет із себе та депутатів, “почав саджати”, розпочав переговори з Росією та знизив зарплати чиновникам.
За результатами опитування, проведеного у квітні Київським міжнародним інститутом соціології, майже 40% відповіли, що він повинен знизити тарифи на комунальні послуги.
На другому місті переліку побажань – із невеликим відривом – було подання законопроєктів про зняття недоторканості з депутатів, суддів та самого президента. Цього хочуть понад третина виборців.
Так само понад третина очікували ефективнішого і швидшого розслідування резонансних корупційних справ.
Майже чверть опитаних бажали, щоб президент розпочав переговори із Росією.
Майже кожен п’ятий очікував, що новий голова держави знизить зарплату топ-чиновникам.
Практично аналогічне опитування було проведено у липні, коли новий президент вже перебував на посаді з півтора місяця. Люди ще більше підтвердили свої очікування щодо зниження тарифів та зняття депутатського імунітету. Розслідування корупційних справ помінялося місцями із переговорами з Росією, а також непідконтрольними Києву Донецьком та Луганськом. Але ці вимоги залишилися у п’ятірці пріоритетів. Так само, як і нижчі зарплати держслужбовцям.
ВВС News Україна звірила очікування виборців із реальними справами за перші 100 днів президентства Володимира Зеленського.
Знизити тарифи
Попри те, що оглядачі в один голос попереджали, що сфера економіки, а тим більше сфера комунальних тарифів не належить до компетенції президента, саме цю вимогу до нього виборці, згідно з опитуваннями, поставили на перше місце. І саме до цієї теми зверталися й кілька інших кандидатів у президенти.
Під час виборчої кампанії Володимир Зеленський присвятив темі тарифів один із своїх відеороликів, у якому він описував проблему так: “На “т” починається, на “повний капець” – закінчується”.
Після перемоги на виборах Володимира Зеленського його політконсультант, а нині голова партії “Слуга народу” Дмитро Разумков, фактично, погодився з експертами, і заявив, що зниження тарифів – “не зовсім прерогатива президента з економічної і державної точки зору”.
А представник президента в уряді Андрій Герус невдало “пожартував” про те, що Володимир Зеленський насправді не обіцяв знизити тарифи, а лише “жартував” про це. У своєму дописі на Facebook він також пояснив, що зниження тарифів “має відбуватися, не спричинивши девальвації, додаткової інфляції чи економічної кризи”.
Можливо, якби результати виборів були іншими, допомогти новообраному президентові у вирішенні цього питання міг би уряд. Але прем’єр-міністр Володимир Гройсман та очолювана ним політична сила брала участь у дочасних парламентських виборах, після провалу на яких прем’єр пішов у відпустку.
Загалом, від квітня цього року ціна газу для населення, яка також впливає на тарифи на гарячу воду і опалення, постійно знижується і визначається фактично у “ручному режимі” урядом, сформованим ще за часів Петра Порошенка.
Тож зниження газових тарифів наприкінці весни – влітку цього року – не заслуга президента Зеленського.
Водночас “Нафтогаз” та міжнародні партнери України вимагають встановлення повністю ринкових цін на газ. Тоді вони будуть знижуватися – так, як це відбувається зараз, або ж зростати відповідно до світових трендів і без потреби субсидувати різницю із державного бюджету.
Після того, як пропрезидентська політична сила “Слуга народу” отримала більшість у парламенті, і, очевидно, формуватиме уряд, підходи до визначення “справедливої” ціни на газ та інших комунальних тарифів можуть змінитися. Проте вже на початку осені, як очікується, мають відновитися переговори із головним зовнішнім кредитором України – МВФ, якому Київ багато років тому пообіцяв рухатися до ринкових цін на “комуналку”.
Зняття імунітету
Зняття імунітету з найвищих державних службовців було однією з провідних тез президентської кампанії Володимира Зеленського.
Проте після інавгурації, під час якої новообраний президент оголосив про розпуск парламенту, чекати підтримки депутатів у цьому і без того складному процесі було не варто.
Поданий до Ради президентський законопроєкт про імпічмент депутати “старого” скликання навіть не внесли до порядку денного. Вони також не стали розглядати законопроєкт про зняття депутатського імунітету, який вже пройшов перше читання.
Але Верховна Рада під керівництвом Андрія Парубія в останні дні свого існування ухвалила закон “Про тимчасові слідчі комісії”, у якому процедура усунення від влади президента детально виписана. Однак президент Зеленський цей закон досі не підписав, хоча термін для цього сплив ще наприкінці червня.
Натомість через два місяці після інавгурації, у день парламентських виборів Володимир Зеленський заявив, що і законопроєкт про імпічмент, і про зняття депутатської недоторканності будуть “одними з перших”, які розгляне “нова” Верховна Рада.
Розслідування корупційних злочинів – Роттердам+Порошенко
Під час виборчої кампанії Володимир Зеленський впевнено обіцяв: “Весна прийде – саджати будемо”.
Поки що найрезонанснішими стали затримання за підозрами у шахрайстві в особливо великих розмірах заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрія Гримчака.
Крім того, “ньюзмейкерами” щодо гучних справ стали спеціально створені за часів президентства Петра Порошенка антикорупційні органи.
Одна з них стосується проблеми, яку жваво обговорювали ще під час виборчої кампанії, – так звана “Роттердам+” – формула, за якою визначається ціна вугілля для теплової генерації і через неї впливає на ціну електроенергії для промисловості.
Що таке Роттердам+
Так звану формулу Роттердам+ було запроваджено у 2016 році. За рішенням НКРЕКП, вартість вугілля у виробництві теплової генерації розраховується за формулою “вартість вугілля у порту Роттердам плюс вартість його доставки в Україну”.
Багато експертів з питань енергетики називали цю формулу корупційною і такою, що дає конкурентні переваги і додаткові прибутки головному гравцю на ринку теплової енергетики – компанії ДТЕК, що входить до складу групи СКМ, контрольованої Рінатом Ахметовим.
Через місяць після інавгурації президент Зеленський пообіцяв перетворити “Роттердам +” на “Роттердам-“.
8 серпня НАБУ повідомило про підозру шістьом особам, причетним до її появи, зокрема, і Дмитру Вовку, колишньому голові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Їх підозрюють у завданні збитків країні і громадянам на майже 19 млрд грн.
Дмитро Вовк, який перебуває за межами України, заявив, що вважає це “формою помсти з боку пана Коломойського”, немодернізовані феросплавні заводи якого, мовляв, стали нерентабельними через підвищення цін на електрику.
Серед інших підозрюваних у цій справі – нинішній керівник ДП “Оператор ринку” Володимир Євдокімов, який був членом НКРЕКП.
Крім цього, про підозру повідомили ще двом нинішнім членам НКРЕКП, а також менеджерам ДТЕК, що входить до контрольованої Рінатом Ахметовим групи СКМ та є ключовим гравцем у тепловій енергетиці.
У ДТЕК назвали звинувачення безпідставними, а також заявили, що “порядок, щодо якого мають претензії слідчі органи, визначив прозорі правила роботи на оптовому ринку електричної енергії, які раніше були відсутні”, а “доцільність використання принципу імпортного паритету та відповідність методики ціноутворення на енергетичне вугілля в Україні практикам європейських держав була підтверджена численними міжнародними експертизами”.
Ще один напрямок антикорупційних розслідувань не пов’язаний напряму із приходом до влади Володимира Зеленського, але, за збігом обставин, проявився саме зараз.
Буквально за пару днів до інавгурації нового президента до України повернувся колишній заступник голови президентської адміністрації часів Януковича Андрій Портнов, який курував судову систему.
Після Євромайдану Андрій Портнов залишив Україну і п’ять років перебував у Відні.
В Україні його ім’я постійно згадували правоохоронні органи в контексті розслідування різних кримінальних справ, але Андрій Портнов успішно оскаржував ці заяви в судах.
Зокрема, пан Портнов виграв суд про захист честі, гідності та ділової репутації у ГПУ.
Вже у 2015 він домігся скасування санкцій, накладених на нього ЄС лише за рік до того, – разом із іншими представниками оточення президента Януковича.
Після повернення до України, пан Портнов став подавати до Державного бюро розслідувань заяви, у яких звинувачує попереднього президента Петра Порошенка у скоєнні злочинів. Він також вважає, що для Порошенка “настав час просити у всіх пощади і готуватися до некомфортного кінця”.
Натомість прес-служба очолюваної Петром Порошенком “Європейської солідарності” заявила, що “на Андрія Портнова та його “хлопчиків за викликом” із Державного бюро розслідувань, яке цей відомий поплічник Януковича отримав в концесію від нової влади, очікує велике розчарування”.
Переговори з Росією
Напередодні Дня незалежності і на тлі інформації про можливість звільнення полонених та ув’язнених у Росії українців, речник російського президента заявив про “початок діалогу між двома президентами”.
А перша розмова українського та російського президентів відбулася 11 липня. За повідомленням президентської прес-служби, “ключовим питанням було звільнення полонених військових моряків. Також йшлося про повернення інших українських громадян, які утримуються на території РФ”. Відомо, що після цієї розмови російський президент провів оперативну нараду із членами РНБО.
У налагодженні діалогу пан Зеленський спробував і випробувану під час виборчої кампанії форму відеозвернення, у якому йшлося про можливість розширення Нормандського формату США та Британією.
“Компанію для розмови пропоную таку: я, ви, Дональд Трамп, Тереза Мей, Ангела Меркель та Еммануель Макрон”, – йшлося у відеозверненні.
Друга розмова президентів відбулася 7 серпня. Вона відбувалася після обстрілу Павлополя, у якому загинули четверо українських військових. Обстріл стався під час так званого “хлібного перемир’я”.
Президент Зеленський скликав нараду із військовим керівництвом, і повідомив, що “терміново подзвонив йому (президенту Путіну. – ред.) і сказав, що це не наближає нас до миру. Дуже прошу вплинути на ту сторону, щоб вони припинили вбивство наших людей”.
За 100 днів президентства Володимира Зеленського він також встиг призначити і усунути Романа Безсмертного від переговорів у Мінську. При цьому і про призначення, і про звільнення пан Безсмертний дізнався зі ЗМІ.
Саме підходи до переговорів з Росією щодо звільнення українських громадян – моряків, затриманих у Керченській протоці – стали причиною суперечки між новим президентом і міністром закордонних справ.
Володимир Зеленський провів брифінг, під час якого розкритикував міністра закордонних справ Павла Клімкіна за те, що той не узгодив з ним кроки МЗС.
Йшлося про ноту, яку Україна отримала від РФ стосовно повернення українських моряків та про відповідь на неї, яку надіслало МЗС.
“Я, президент України, нагадую всім, в очі не бачив цю ноту-відповідь на ноту РФ. Бо пан Клімкін не вважає необхідним обговорювати такі питання з президентом України”, – обурився президент Зеленський і додав, що такі дії міністра можуть поставити під загрозу звільнення українських моряків.
Після цього Павло Клімкін заявив, що іде у “політичну відпустку”.
У серпні про завершення роботи в МЗС в інтерв’ю ВВС News Україна повідомила і заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль, яка, зокрема, представляла українську позицію у міжнародних судах проти Росії.
Знизити зарплату топ-чиновникам
За понад три місяці президентства Володимира Зеленського нестачі у прочуханах чиновників не було, – особливо під час візитів президента до областей.
Проте питання зарплати постало лише один раз – в Одесі, коли президент Зеленський дізнався, що місцевий чиновник отримує більшу платню, ніж він сам:
“120 тисяч на руки? А у мене – 22 тисячі”, – обурився президент.
Проте в команді нового президента є й інші міркування на тему зарплат “слуг народу”.
Після перемоги на парламентських виборах голова пропрезидентської політичної сили “Слуга Народу” Дмитро Разумков заявив, що вважає нинішні зарплати депутатів, які разом із доплатами сягають 50 тис. гривень, непоганими, але недостатніми. Про це він заявив в інтерв’ю “Новому времени”.
“Хоча це гарна зарплата на тлі мінімальної, але недостатня”, – заявив голова “Слуги народу”.
“Ми тільки йдемо до того, що мають, наприклад, європейські депутати — гідна зарплата і хороший соціальний пакет, коли людина тримається за цю роботу і розуміє її престиж”.
Втім, заплату на своїй можливій майбутній посаді – спікера Верховної Ради, на рівні 50 тис. грн Дмитро Разумков вважає достатньою, бо він сформував собі “матеріальну подушку завдяки бізнесу”.
У тому ж інтерв’ю пан Разумков заявив, що готуючись до нового політичного життя переписав бізнес – політичний консалтинг – на дружину.
