Історія виникнення цього свята у Константинополі була пов’язана передусім з тим, що на спекотний серпень припадав пік епідемій. З метою запобігання хворобам і людським смертям установився звичай здійснювати хресну ходу, освячуючи вулиці й дороги Хрестом Господнім – священною реліквією, яку заради цього виносили з царської скарбниці.
Нині під час церковного богослужіння хрест виноситься на середину храму, де відбувається поклоніння йому.
Цього дня православна і католицька церква згадує також і сім мучеників Маккавеїв: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, їхню матір Соломію та їхнього вчителя Єлеазара, які в 166 р до н. е., за часів царя Антіоха Єпіфана, були страчені за відмову вклонятися язичницьким богам. Мученицька смерть братів Маккавеїв згодом надихнула Іуду Маккавея на повстання проти жорстокого правителя. Іуда Маккавей переміг Антіоха й очистив Єрусалимський храм від грецьких ідолів.
У народі мученики Маккавеї трансформувалися на Маковія. У давнину на Маковія припадав останній день колективних толок. На честь свята у церквах відправляють пообідню службу, святять воду, мед, мак, васильки і чорнобривці.
Крім посвяти квітів, з Маковієм пов’язаний ще один не менш цікавий обряд. Колись він був вельми урочистим і обов’язковим для кожного села. Це освячення води, зокрема криниць. Посвячення криниць — глибинний звичай наших пращурів. Він сягає ще язичеських вірувань у живу силу води. Всім животокам і джерелам у давній слов’янській міфології приписувалась надприродна сила. Тут проводили різноманітні ритуально-обрядові розваги, шлюбно-весільні дійства. Вода в цей день вважається цілющою і саме тому це свято має ще й назву Спаса на воді.
З Маковія починається двотижневий Успенський піст – Спасівка, який закінчувався одним із найбільших свят серпня – Успінням Пресвятої Богородиці.
Свято Маковія є першим осіннім святом, з яким пов’язують закінчення літа. На Маковія починають відлітати у вирій ранні птахи, бо вже “Святий Спас приготував усього про запас” – і дощ, і вітер, і холод, і тепло.
