НАБУ і САП: остаточна дискредитація?

0 105

Правоохоронні органи, створені для боротьби з корупцією, самі заплямували себе. Все частіше на адресу цих відомств звучать звинувачення в участі у корупційних схемах, відкритті або закритті проваджень в інтересах певних осіб. Та й міжусобиці, які постійно трапляються між керівниками антикорупційних відомств, не додають їм балів. Але останньою краплею стало розслідування журналістів «Бігус.інфо» щодо корупції в оборонному секторі країни. В якому, виявляється, замішане і НАБУ.

Насправді, ніхто не мав особливих ілюзій щодо того, що правоохоронні відомства можуть брати участь у «розпилі» державних коштів. Проте величезною несподіванкою стало те, що у цьому брали участь саме співробітники Національного антикорупційного бюро. Адже для всіх стало очевидно, що вони нічим не відрізняються від працівників Генпрокуратури, Національної поліції, СБУ та податкової служби, яких неодноразово підозрювали у корупції.

Варто відзначити, що приводів для критики НАБУ накопичилося чимало. Насамперед, низька результативність: за чотири роки існування бюро їм не вдалося у суді довести провину жодного високопосадовця. До речі, нульовий результат роботи НАБУ став певним виправданням для сумнозвісного скасування Конституційним судом Закону про незаконне збагачення. Генпрокурор Юрій Луценко не відмовив собі у задоволення «пнути» опонентів з іншої правоохоронної структури, заявивши, що за тим законом НАБУ і САП не вдалося притягти до відповідальності жодного чиновника.

Часто у відомстві заявляють про відкриття гучної справи, а потім – спускають її на гальмах. Так, наприклад, було зі справою дачі «хабаря» у розмірі 600 тисяч доларів адвокату Дональда Трампа нібито за організацію зустрічі з Петром Порошенком. За три місяці, що минули з моменту відкриття провадження, не було проведено жодної слідчої дії, тому справу закрили. Майже така ж доля спіткала і сумнозвісну формулу «Роттердам+», яка регулює ціноутворення електроенергії. Артем Ситник майже два роки заявляє, що формула містить ознаки корупції та нанесла мільйонні збитки державі, проте жодних доказів цього так і не навів.

Друге серйозне нарікання щодо НАБУ – низька професійна підготовка кадрів, відсутність досвіду – з одного боку, а з іншого – неабиякі повноваження цих детективів, що виходять за рамки закону та етики. Іншими словами, до НАБУ набрали невідомо кого, але вони наділені повноваженнями прослуховувати кого завгодно, провокувати хабарі тощо. Звісно, можна списати ці обвинувачення на незадоволення фігурантів справ бюро (того ж Борислава Розенблата, якого «здала» агент Катерина і який пізніше позивався до всіх судів, включаючи ЄСПЛ) та колег з інших правоохоронних органів. Проте, як відомо, диму без вогню не буває, і те, що співробітники НАБУ таки перевищували свої повноваження, теж факт. Чого тільки варте прослуховування київської синагоги, яке, втім, у НАБУ заперечують.

Ну і зрештою звинувачення у корупції. Розслідування журналістів виявило, що співробітники НАБУ так само ласі до хабарів, як і представники інших структур. Якщо вірити розслідувачам, одна з послуг, яку може надати бюро – виключити фірму з явними ознаками фіктивності з «чорного списку», щоб вона потім могла брати участь у «тендерах». Щоправда, глава НАБУ Артем Ситник заявив, що журналісти просто неправильно зрозуміли зміст листування, а тому зробили хибні висновки. Також Ситник пообіцяв, що співробітники відомства, котрі «засвітилися» у розслідуванні, будуть відсторонені від виконання обов’язків. У прес-службі НАБУ пункт за пунктом заперечили усі звинувачення на адресу відомства. І підкреслили, що тепер довести свою непричетність до корупційних схем є для них справою честі.

Не меншій критиці піддається і Спеціалізована антикорупційна прокуратура і її керівник Назар Холодницький. Чого лише вартий скандал з прослуховуванням у кабінеті глави САП. Тоді рибки з акваріуму, де був закріплений мікрофон, «нашепотіли», що Холодницький попереджав фігурантів розслідувань щодо обшуків, які готуються, а також здійснював тиск на чиновників та правоохоронців. Дійшло до того, що навіть посол США в Україні Марі Йованович мало не в ультимативній формі вимагала звільнення Назара Холодницького.

На думку народного депутата Юрія Луценка, за чотири року НАБУ та САП не показало жодних результатів, тому варто визнати, що їх створення було помилкою.

«Час підвести риску й визнати, що створення Національного антикорупційного бюро України було помилкою, яка дорого обійшлась суспільству. Час сказати: награлися і досить. З корупційними проявами треба боротись не шляхом створення нових чиновницьких посад з захмарними зарплатами, а шляхом усування причини корупції, тобто шляхом нагляду за дотриманням законності суб’єктами владних повноважень», – вважає Луценко.

На його думку, потрібно покарати не лише керівників НАБУ та САП, викритих у службовій недбалості, зловживаннях і хабарництві, але й тих псевдоактивістів, які намагалися виправдати буд-який крок антикорупційних органів.

«Саме ці фейкові «громадські активісти» фактично створили для НАБУ-САП режим повної безконтрольності, який іменували «незалежністю», і безконтрольність призвела до ситуації, яку маємо. Втрачені роки, витрачені мільярди коштів з нульовим результатом», – переконаний Ігор Луценко.

На думку політолога Андрія Миселюка, проблема в тому, що в Україні замість боротьби з корупцією йде піар на імітації цієї боротьби.

«Наша країна стала справжнім чемпіоном світу з кількості антикорупційних органів. На жаль, паралельно закріпилася і позиція безнадійного аутсайдера за рівнем корупції. Українська держава витрачає мільярди бюджетних гривень на НАБУ, САП, НАЗК тощо. А на виході – нуль ув’язнених топ-корупціонерів, майже нуль повернених до бюджету коштів. І яскраво виражена політична заангажованість», – вважає Миселюк.

Поки що особняком у цьому ряду залишається нещодавно створене Державне бюро розслідувань Окрім фейкового секс-скандалу, у якому буцімто фігурував чоловік першого заступника відомства Ольги Варченко, більше поки що ця інституція не була помічена у гучних скандалах. У соціальних мережах жартують, що після розслідування команди Бігуса у ДБР перехрестилися: мовляв, вони єдине правоохоронне відомство, яке не фігурувало в «оборонному скандалі». Щоправда, у них є залізне алібі: на момент тих подій ДБР ще просто не існувало. І тепер у них є чудова нагода довести, що вони відрізняються від всіх інших правоохоронних структур – є чесними і незаангажованими. На думку Ігоря Луценка, саме в цьому і є вихід: ліквідувати НАБУ і САП, а вивільнені від їх утримання кошти пустити на фінансування ДБР, яке продовжуватиме розслідувати справи антикорупційних органів.  

Але правда в тому, що через ці події підірвана довіра до всіх антикорупційних відомств. Згідно з соціологічним дослідженням, проведеним центром Разумкова наприкінці лютого 2019 року, НАБУ довіряють лише 16% українців, САП – 13%, НАЗАК – 14%. І, що цікаво: довіру до Антикорупційного суду, який ще навіть не створений, мають лише 14% респондентів. Як кажуть, цифри промовляють самі за себе.

Вас може зацікавити
Комментарі
Loading...
bigmir)net TOP 100