Віталій Кулик: «Ті, хто проголосував проти всіх, не дали шансу меншому злу стати більшим»

238

Під час нинішньої президентської кампанії більшість публічних осіб чітко визначилася з підтримкою того чи іншого кандидата, про що вони неодноразово заявляли у своїх коментарях або дописах у соцмережах. Проте є частина експертів, котрі не знайшли серед фіналістів перегонів свого кандидата і відверто закликали виборців голосувати проти обох. Політтехнолог, директор Центру досліджень громадянського суспільства Віталій Кулик – один з них. Він ініціював рух «Не мій вибір», закликаючи однодумців прийти на вибори, але зіпсувати бюлетень. Чим керувався пан Кулик, ми запитали у нього самого.

Пане Віталію, ви зайняли досить дивну для публічної особи позицію, закликавши людей голосувати проти всіх. Чому?

Вибір, який нам пропонувався – Зеленський або Порошенко – як на мене, не відповідав ані національним інтересам, ані моїм поглядам на майбутнє країни. Як на мене, обирати менше зло – це давати можливість меншому злу стати більшим злом. Оскільки у нас забрали можливість голосувати проти всіх, відповідно, позиція – донести до політикуму свій протест – мала полягати лише у демонстративній поведінці. В тому числі, зіпсувати бюлетень.

Можна було ще не прийти на вибори…

Ні, це означало б відсутність громадянської позиції. Оскільки мій бюлетень могли використати не за призначенням, вкинути за когось з кандидатів. А от позиція – прийти на вибори, взяти бюлетень і написати на ньому «Не мій вибір», – як на мене, відповідала існуючим політичним розкладам та умовам. Оскільки ми і так живемо у постмодерністському світі, це могло б підштовхнути частину політичного класу до перегляду свого ставлення до людей і до тих сенсів, які вони продукують. Вірніше, відсутності цих сенсів.

Чи є статистика, скільки людей таки зіпсували бюлетень?

2,3%. Плюс 38% взагалі не прийшли.

Але вам не здається, що це позиція уникнення відповідальності. Мовляв, моя хата з краю, ви голосуйте, а я поспостерігаю.

Ні, уникнення відповідальності – це не прийти на вибори. А прийти і сказати – я не обирати вас обох – одна зі стратегій поведінки. Бо я категорично не підтримую ані Порошенка, ані Зеленського, вважаю їх обох захисниками олігархічних інтересів, які лише консервують олігархічну економіку в країні і не несуть інноваційних пропозицій.

Як уникнути подібної ситуації на наступних виборах? Як зламати традицію, що у другому турі завжди голосують, не стільки «за», скільки «проти» – за менше зло.

Як правило, це скрізь відбувається – голосування меншим злом. Але у випадку, коли кандидати пропонують певні дискурсивні програми, мають власне бачення, позицію, тоді можна обирати цю програму, незалежно від особистостей. А оскільки програми Порошенка та Зеленського це були не програми, а набір тостів – «за все хороше, проти всього поганого», – то я не бачу в цьому сенсу. От обирати у 2004, 2010 роках було з чого обирати – менше зло. І кожен його і обрав. Але в нинішній ситуації я не бачу можливості давати меншому злу шанс.

Чи варто повертати графу «проти всіх» до виборчих бюлетенів?

За великим рахунком, так. Бо у нинішній політичній реальності позиція «проти всіх» – як на мене, найбільше відповідала здоровому глузду на цих виборах. Це означало, що кандидатам варто було б зупинитися і подумати – а що вони роблять не так? Що політичні сили, які штовхають до влади, роблять не так? Переглянути свої ціннісні орієнтири і зробити все, щоб на парламентських виборах кількість людей, які не підтримують нікого, зменшилася.

Ті, хто голосував за Порошенка, об’єднуються у неформальні союзи – «25%». А ви, хто голосував проти всіх і не приховує цього, не плануєте об’єднуватися?

Плануємо. 2,3% – це наче небагато. Але якщо перевести на кількість людей, то це понад 400 тисяч. Загалом це достатньо багато. Тому коли я висунув ідею – «прийди і проголосуй – не мій вибір», то отримав багато звернень і листів з пропозицією об’єднатися. Поки що на рівні політичного клубу, а далі вже подивимося.

Як ви думаєте, на парламентських виборах рівень протестного електорату буде таким самим високим?

На парламентських буде набагато більший список партій. Крім того, вони не передбачають другого туру. Там буде більше «меню» з пропозицій, з якого можна обирати. Можливо, хтось з тих, хто підтримує мене і має такі ж самі політичні позиції, підтримають одну з політичних сил. Тому що розкрутити власну політичну партію до парламентських виборів, нам навряд чи вдасться. У нас є певні ідеї щодо виникнення республіканського руху, ми брали в цьому участь постійно. Є Спільнота Договору, до якої ми також входимо. Тому я не виключаю виникнення республіканської політичної сили. З ідеями відповідального громадянства, з укладанням нового суспільного договору, конституанти і так далі. І до Тимошенко це жодного відношення немає.

Це вже на наступних виборах – 2024 року?

Можливо. Не цих так точно, тому що як політтехнолог я розумію, що це або знову будуть олігархічні гроші, а я б цього не хотів. Або це медійна кнопка, якої ми не маємо. Тому розкрутка за кілька місяців нереальна. Але ідея є, і ми від неї не відмовляємося.  

Вас може зацікавити
Комментарі
Loading...