Фантазії патріарха: чи зможе демарш Філарета довести до розколу новостворену українську церкву

293

Церковна метушня , затіяна нещодавно почесним патріархом ПЦУ Філаретом, вчергове збурила суспільство, вже добре натомлене безперервними скандалами. «Батько» розпущеного Київського патріархату раптом заявив про його чинність і своє бажання відновити діяльність колишньої релігійної структури та її очолити. Заява супроводжувалась резонансними викриттями з внутрішньої «кухні», висловлюванням образ та невдоволення щодо свого нинішнього становища в  новоствореній церкві.

Вчора  Філарет спробував роз’яснити віруючим ситуацію з можливим церковним розколом в Україні у  зверненні на своїй сторінці  в Facebook.

Щодо відновлення УПЦ КП він пояснив, що юридично Київський патріархат продовжує існувати під його орудою , як досі чинного ієрарха.

Свою відмову від УПЦ КП на Соборі 15 грудня 2018 патріарх назвав “ситуативною” в зв’язку з умовою  Вселенського патріархату для отримання Томосу про автокефалію.

“Скасувати рішення про створення Київського патріархату може тільки Помісний собор церкви, який створив Київський патріархат. Такого собору не було. Значить Київський патріархат залишається, він продовжує діяти”, – стверджує Філарет, уточнивши, що в грудні минулого року був собор не Української автокефальної церкви , а Київської митрополії в складі Константинопольського патріархату.

При цьому він погодився , що президент Петро Порошенко зіграв велику роль в отриманні Томосу, однак зараз він “відійшов від обіцяних домовленостей і фактично дав згоду на ліквідацію Київського патріархату”.

За його словами, для скликання Собору і надання Томосу він змушений був виконати умову не висувати свою кандидатуру на пост предстоятеля церкви, тому що Українська православна церква буде визнана автокефальною тільки в статусі митрополії, а не патріархату. Тому він відмовився від керівництва церквою і пішов “на приниження заради отримання Томосу”.

“Була досягнута домовленість, що предстоятелем буде митрополит Єпіфаній, кандидатуру якого висунув патріарх Філарет, але керівництво церквою в Україні буде продовжувати патріарх. Предстоятель представлятиме церкву в православному світі, тому що УПЦ отримує статус митрополії, а також він буде допомагати патріархові в управлінні церквою , але керівництво церквою залишається за патріархом “, – наполягав Філарет, вказавши, що ця  домовленість була порушена, що і призвело до розколу в церкві.

Коментуючи для Голосу – Інфо причини «патріаршого демаршу» український релігієзнавець, доктор філософських наук, завідувач Відділу філософії та історії релігії Інституту філософії імені Г. С. Сковороди Людмила Филипович зазначила:

Як люди , які вже давно спостерігають і досліджують  церковно – релігійне  життя в Україні, зокрема і православну діяльність, ми очікували, що подібні процеси можуть відбутися. Знаючи характер Філарета і розуміючи, що людина, яка присвятила майже все своє життя  становленню Київського патріархату і визнанню його Константинопольским патріархом, і не дуже задоволена тією формою, в якій це визнання було надано, навряд чи заспокоїться і прийме те, що нам запрпонували з Констанинополя.

При цьому можна нагадати, що проти Філарета, як можливого очільника нової церкви, окрім Київського патріархату , були і Варфоломій,й  інші православні церкви і автокефали, а тим більше священники, які перейшли з Московського патріархату. Та навіть президент Порошенко не підтримував Філарета, розуміючи спірність його кандидатури.

Але коли ми отримували Томос, ми бачили, що не тільки надії Філарета, а й багатьох українців не зовсім справдилися в ньому . По – перше, це пониження в статусі від патріархії до митрополії,по – друге  раніше цю церкву очолював патріарх, а тепер лише митрополит. Йдеться також і про закордонні парафії Київського патріархату, які були до нього залучені завдяки багатолітнім зусиллям Філарета, а тепер мають перейти під руку Константинополя.

Важливим моментом стало визначення, як буде управлятися нова церква: чи повернеться та соборно – правна форма, яка була характерною для Київської митрополії 17 століття, чи буде існувати київський варіант московського адміністративного типу управління церквою.

Зважені люди розуміють, що процесс отримання повномасштабного незалежного томосу – питання на довгі роки. Тому треба набратися терпіння , приборкати свої амбіції і працювати у цьому напрямку.Більша частина духовенства, яке увійшло до ПЦУ погодилася із пониженням статусу церкви та її предстоятеля. Зате чи не вперше ми отримали Томос в законному канонічному порядку і сьогодні новостворена ПЦУ є абсолютно легітимізованою, яка має право на існування нарівні з іншими православними церквами, що складають Вселенське православ’я».

Я думаю, що в Константинопольському патріархаті прийняли правильне рішення, врахувавши існуючи нині в Україні об’єктивні і суб’єктивні фактори. Греки , опираючись на багатовікові церковні традиції і досвід звикли все робити фундаментально. Як бачите пройшло зовсім мало часу від надання Томосу, а вже виникають певні заворушення. А маючи під боком «дружню» структуру Московського патріархату і досвідченого у підступах східних сусідів, марно сподіватися, що шлях до утвердження і зростання ПЦУ в супільстві буде спокійним і безболісним, – зазначила науковець.

Людмила Филипович

З приводу того , що  Філарет виступив зі своїми заявами саме зараз , Людмила Олександрівна зауважила:

Тут зійшлося декілька факторів. Це і сплеск амбіцій одного з найавторитетніших релігійних лідерів, Філарета. Разом з тим є і проявом певної системної кризи в момент переходу політичної влади до нового керівництва країни.Віддаючи належне ролі Філарета у здобутті Томосу треба сказати, що без значних зусиль і уваги Петра Порошенка та його адміністрації цього б напевне не відбулося. І швидше за все, якби не було цих змін у владі, то намагань до переформатування ПЦУ теж би не виникло. Але в цей період невизначеності в питанні , чи стане українська ідентичність настільки принциповою для майбутнього лідера, з’явилося “вікно” для демонстрації власних амбіцій та спроби просунути власні інтереси з боку Філарета.

Проте скидати все лише на образу патріарха було б занадто просто. Варто звернути увагу й на те, що ці виступи Філарета, скоріше за все стимулюються не тільки  людьми з оточення патріарха,
але й представниками певних політичних угруповань, які натискаючи на його больові точки штовхають на такі деструктивні дії. Оточення отримало за ці роки багато всіляких благ, з якими зараз важко розставатись, а певні політики, під’юджуючи і обіцяючи підтримку, об’єктивно шкодять інтересам України.

З іншого боку можна зрозуміти і розчарування Філарета, яке викохав нове покоління священнослужителів, а зараз вони своєю позицією виказують підтримку Епіфанію. Хочеться сподіватися, що вони роблять це не з особистої прихильності, а в першу чергу, з огляду на перспективи розвитку самої церкви.

Заява ж про «законність» Київського патріархату безпідставна, адже юридично він припинив своє існування рішенням свого Собору, який відбувся 15 грудня до проголошення ПЦУ.Теж саме відбулося в той день і в УАПЦ. Міністерство культури з цього приводу дало чітке роз’яснення. Тому коли говориться про відновлення Київського патріархату, це неможливо. Можна тільки створити його заново, зареєструвавши новий статут і всі необхідні документи.

Щодо усної угоди про співуправління церквою Філаретом і Епіфанієм та чи була вона, чи ні, сказати важко. Але дуже важко повірити в успішність будь-якого проекту, особливого такого , як ПЦУ , в якому будуть головувати дві людини. При цьому добре відомо, як усім ще в Київському патріархаті набридла схема ручного авторитарного керування церквою, яку практикував Філарет. За його методів про жодну церковну децентралізацію не може й бути мови. Водночас
наше суспільство дорослішає і потребує іншої, демократичнішої церкви.

Щодо можливого розколу, то зараз ситуація розвивається дуже динамічно. Ще вчора я прогнозувала, що Філарета може підтримати митрополит Луцький,і Волинський Михаїл , який теж може вважати себе обділеним, з огляду на його авторитет у церкві. Проте, як сьогодні стало відомо, цього не сталося. Те що на молитовне святкування на честь священномученика Макарія з’халось лише чотири єпіскопи з 62  свідчить скоріше про поразку Філарета. Отже серйозних ознак можливого  розколу, про який він говорив поки не видно, – пояснює експерт.

Та цього варто було сподіватися, бо учасники Установчого собору ПЦУ були не дуже  задоволені тією стратегією, яку під час його проведення запропонував Філарет. Відомо, що він підписав листа, в якому відмовлявся від владних претензій. Але й треба пам’ятати, що до цього кроку його змусили світські чинники. Початок Собору затягувався, бо не було значної частини священників Київського патріархату. І лише після «умовлянь» президента і голови ВР Парубія входження УПЦ КП до  ПЦУ відбулося. До речі,Філарет пішов на поступки лише з умовою, що новим предстоятелем стане його висуванець Єпіфаній.

Очевидно він вважав, що Епіфаній буде таким собі весільним генералом, а фактична влада, як і раніше буде в його руках. Можна сказати, що Філарет вийшов із системи моковського православ’я , проте система з нього не вийшла. Сьогодні ж наслідки цього проявляються в розкручванні внутрішньоцерковного протистояння.

Не знаю кого Філарет збирається скликати на помісний собор і що вирішувати в рамках цього собору, але мені здається , що не варто негатив, який виник останнім часом у стосунках Епіфанія з Почесним Патріархом переносити на життя всієї ПЦУ.

Думаю, що Епіфаній розуміє загрозу заглиблення у цей процес. Тому тенденцію про відсутність спілкування між ними, озвучену Філаретом, треба все ж  подолати. Епіфаній мав би перший зробити крок назустріч. А духовний наставник має пробачити свого учня, якщо там виникло якесь непорозуміння.

Хоча зробити це зараз вже досить складно, якщо врахувати ще й розбіжності між ними у питаннях фінансів. Адже гроші, які були в Київському патріархаті, там же й залишились. В одній з нещодавніх розмов очільник ПЦУ розповідав мені, що йому не вистачає фінансів навіть на поточний ремонт того приміщення, де він мешкає. До того ж грошові збори від найбагатших київських храмів, які залишились у підпорядкуванні Філарета, продовжують надходити до нього. Але він не дає зараз жодної копійки, наприклад, на стипендії студентів Духовної академії чи на зарплату її викладачам і Епіфаній змушений зараз де тільки можна на це  вишукувати кошти, – розповіла Филипович.

Щодо ризиків впливу цієї ситуації на можливе відкликання Томосу, то на її думку, підстав для такого зворотного процесу ще занадто мало, але є приклади Болгарії, Румунії, які треба пам’ятати. І якщо ініціатива Філарета щодо відновлення Київського патріархату  раптом втілиться, то така перспектива цілком можлива.

Але на питання, чи не відберуть Томос, я можу запевнити – не віддамо. Тому що це не тільки справа церкви, а й всього українського суспільства, – наголосила релігієзнавець.

Водночас не думаю, що в Константинополі у захваті від нашої ситуації.У випадку негативного розвитку подій на Варфоломія чекає серйозна дискредитація. Всі, хто його відмовляли від надання Україні Томосу, вже зараз починають зловтішатися. Проте не думаю, що вони будуть приймати рішення лише на основі щойно виниклої проблеми. Зараз у Вселенському патріархаті спостерігають і вичікують, – підсумувала вона.

Між іншим , з приводу вчорашнього  братнього  богослужіння у Володимирському соборі один з єпіскопів ПЦУ Адріан Кулик-Богдан зауважив, що всі архієреї розуміють бажання Філарета  відновити ліквідовану УПЦ (КП). Також розуміють, що відновлення УПЦ (КП) – це розкол ПЦУ. Тому приїдуть на запрошення почесного патріарха тільки свідомі “сепаратисти”. Сподіваюся, таких буде мало », – написав на своїй сторінці в Facebook єпископ ПЦУ ще 8 травня.

«Сепаратистами» ж виявилися : архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент (Кущ), який тепер завідує парафіями в Херсоні, митрополит Іоасаф (Шибаєв), чий прихід має центр в російському Бєлгороді. Взяв також участь у цьому молебні  вікарій Іоасаф – Петро і ще один єпископ Адріан (Старина), який управляє невеликим приходом в підмосковному Ногінську.

Хоча на думку деяких політологів, зокрема Руслана Бортника, така  низька публічна підтримка Філарета єпископами ПЦУ не є автоматично підтримкою Єпіфанія.

Ієрархи ПЦУ орієнтовані більше не на Епіфанія, а на Константинополь, вони хочуть мати право далі їздити в Грецію, на Афон, мати визнання хоча б Варфоломія. Так само і Філарета підтримує не тільки його оточення. Є багато архієреїв, які виступають за розширення прав ПЦУ і не хочуть бути васально залежними від Константинополя, – зазначив політолог.

Є чимало єпископів ПЦУ, які хочуть створення дійсно незалежної помісної церкви, права якої будуть ширше, ніж у створеній в Україні митрополії Константинопольського патріархату, головним прибічником чого виступає Філарет, – додав він.

Йде боротьба всередині самого православ’я. Боротьба за те, бути чи ні незалежній державі і незалежної української церкви. І тут в цій боротьбі одні відстоюють незалежність церкви, а інші віддають. І не тільки церква, а й держава … Чиновники допомагають, щоб не було в Україні незалежної церкви. Щоб була залежною або від одного центру, або від іншого … Будемо і далі боротися за єдину помісну українську незалежну Церкву, як від Москви, так і від Константинополя », – промовив Філарет після закінчення вчорашнього богослужіння.

Пропоновані Філаретом зміни до статуту ПЦУ стосуються якраз автономії новоствореної церкви. За ідеєю Філарета, це повинна бути церква, не залежна від Константинополя. Але такі вимоги вступають в пряме протиріччя з текстом Томосу, а, значить, ставлять під удар його дію. Константинопольський патріархат вже не раз демонстрував, що так само легко, як і видає Томос, так само легко їх і відбирає. Свіжий  приклад: восени минулого року Синод Вселенського патріархату ліквідував Архієпископство російських православних церков в Європі, скасувавши Патріарший Томос 1999 року.

Тому прихильники ПЦУ вважають, що дії Філарета можуть спровокувати ускладнення взаємовідносин їх новоствореної церкви з Константинополем.

Тим не менше за інформацією ЗМІ, вірні йому архієреї ПЦУ можуть підтримати пропозиції Філарета вже до кінця травня.

Наступна важлива дата – 25 травня, день пам’яті святителя Епіфанія, в честь якого був пострижений в чернецтво і сам глава ПЦУ Епіфаній. В цей день в Києві буде присутня велика кількість єпископів ПЦУ, які можуть ініціювати проведення Собору і там оголосити про свої домагання змін у Статуті в сторону розширення повноважень церкви.

З іншого боку, там же активні прихильники Епіфанія можуть “придушити заколотників” Філарета.

«Патріарх Філарет зробив багато для Української Церкви – це факт, – пише в Facebook один зі священиків ПЦУ Юрій Мигаль. – Але якщо підтримати його ідеї, які він озвучив в останні дні, то це буде розкол! Поясніть мені, чому тоді Собор обирав Предстоятеля, якщо патріарх його не визнає і не відноситься як до Предстоятеля ?»

В рядах ПЦУ вже звучать пропозиції відібрати у Філарета київські парафії, як це вже було на першому Синоді ПЦУ. Є й більш радикальні пропозиції, аж до заборони служіння самому Філарету.

Нагадаємо, що у вчорашньому зверненні Філарет відкинув звинувачення у владолюбстві, заявивши , що служить Богу, а його цілеспрямованість і наполегливість привела врешті -решт до отримання Томосу.

“Це бачать не тільки церковні діячі, а й світські, і такі як новообраний президент України В. А. Зеленський і бізнесмен І. В. Коломойський та інші”, – наголосив патріарх.

Можливо саме ці визнання заслуг Філарета надихнули його на нещодавні резонансні кроки. На жаль, невіддільність церковних процесів від політичних залишається, не дивлячись на будь – які декларації.

Та все ж  хотілося б , щоб патріарх прислухався не до маніпулятивних зверень політиків, а хоча б до голосу громадськості. Зокрема представників патріотичних громадських організацій, які вчора прийшли до його резиденції, щоб передати звернення щодо необхідності збереження єдиної Православної церкви України. Такий же текст звернення передали Митрополиту Київському і всієї України, предстоятелю Православної церкви України Епіфанію.

За словами Олесі Горяйнової, співкоординатора ініціативи #ВимкниРосійське, в умовах війни важливо пильнувати, аби не допустити дестабілізації та конфліктів. Будь-які непорозуміння та неузгодженості всередині українського релігійного життя грають на руку Путіна – агресора та окупанта України. «Головне завдання – це продовжити розбудовувати Єдину Українську Церкву. Тим більше, міцний фундамент – надання Томосу – вже закладено», – наголосила активістка.  

А тим часом Філарет продовжує розкручувати внутрішньоцерковну інтригу. Зокрема вчора він заявив, що Москві вигідно, щоб предстоятелем Православної церкви був Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. За його словами, крім Вселенського Патріарха ніхто не визнає Православну церкву України.

“Москва задоволена станом справ в УПЦ. Те, чого вона не могла досягти різними зусиллями, досягає нині справами нинішнього предстоятеля УПЦ. Ніякої критики на адресу митрополита Епіфанія немає. Значить, Москві угодне таке керівництво”, – йдеться у зверненні, опублікованому на офіційному сайті Київської митрополії.

І судячи з його послідовних дій на знищення авторитету ПЦУ і Епіфанія, останні виступи почесного патріарха – не випадкові сплески емоцій…

Вас може зацікавити
Комментарі
Loading...
bigmir)net TOP 100