ДНК не вічне. Найстаршому людському генетичному матеріалу, який вдалося дослідити, близько 430 тисяч років. Однак нещодавно науковці змогли прочитати ДНК людини-попередника (homo antecessor), вік якої наближається до мільйона років.
1991 року останки людини-попередника знайшли в іспанських горах Атапуерка. Науковці припустили, що це дід сучасної людини та неандертальця. Вчені раділи, що закрили чергову білу пляму в еволюції homo. Але сучасний ДНК-аналіз виявив, що ніякий він нам не попередник. Дізнатися правду допомогли білки, сучасні технології та канібалізм.
Вже давно було відомо, що homo antecessor їли собі подібних — в Атапуерка на місці стоянки цих викопних людей знаходили ретельно розщеплені й погризені кістки представників їхнього ж виду. Це при тому, що іншої їжі довкола було вдосталь.
У квітні 2020 року в журналі Nature з’явилася стаття, де розповідається про успішне прочитання ДНК homo antecessor, який жив близько 800 тисяч років тому. В емалі одного зуба дослідники знайшли білки іншої стародавньої людини, яку власник цього зуба з’їв. Знахідка відкрила шлях до відтворення значної частини ДНК жертви.
Організм людини створює всі білки за інструкціями, зашифрованими в ДНК, яка складається з нуклеотидів. Отже, знаючи структуру білків людини, можна розшифрувати й нуклеотиди, за якими створювалися ці білки. Саме так і вчинила міжнародна команда вчених на чолі з молекулярним антропологом Копенгагенського університету Фрідо Велькером, використавши для аналізу знайдених білків мас-спектрометр.
Порівнявши встановлені генетичні дані з ДНК неандертальців, денисівців та сучасних людей, науковці побачили: генетичний код homo antecessor надто сильно відрізняється, щоб говорити про походження від нього цих трьох пізніших людських видів. Тож люди-попередники, найімовірніше, для нас ніякі не попередники. Автори статті вважають, що homo antecessor радше сестринський вид для спільного предка неандертальців, денисівців і сучасних людей.
