В Україні завершилося висунення кандидатів у президенти України. Загалом близько 90 осіб виявили бажання взяти участь у перегонах, але багатьом з них Центральна виборча комісія відмовила в реєстрації через неналежне оформлення документів або через невнесення грошової застави 2,5 млн гривень.
Станом на 8 лютого ЦВК зареєструвала 44 кандидати в президенти.
BBC News Україна зібрала інформацію про всіх, кого зареєстрували, однак остаточний перелік буде відомий 8 березня 2019 року. Саме до цього дня претенденти матимуть право зняти свою кандидатуру.
Всі кандидати розташовані в алфавітному порядку.
Геннадій Балашов, 57 років, бізнесмен, лідер партії “5.10”
Кандидатом у президенти його висунула партія “5.10”.
Геннадій Балашов народився і здобув освіту економіста у Дніпрі (колишній Дніпропетровськ). Після навчання свій бізнес будував на торгівлі, у тому числі комісійними товарами. Створив у Дніпропетровську мережі універмагів, дискотек та інших розважальних закладів. У 2002 році заснував і очолив у Києві елітне агентство нерухомості “Липки”. Практикує як бізнес-тренер, стрес-менеджер, був ведучим на теле- і радіоканалах.
Наприкінці 90-х і у подальшому був членом різних партій – “Міжрегіональний блок реформ”, “Яблуко”, Народно-демократичної, “Красива Україна”. Був депутатом ВРУ у 1998-2002 роках, потім ще кілька разів невдало балотувався до парламенту, а також був претендентом на посаду мера столиці. У 2014-му створив і очолив партію “5.10”, яка домагається скасувати більшість податків в Україні і запровадити замість них 5% податку з продажу і 10% податку на прибуток.
Роман Безсмертний, 53 роки, колишній депутат парламенту і посол України у Білорусі, лідер партії “+380”
Роман Безсмертний зареєстрований кандидатом у президенти як самовисуванець.
Роман Безсмертний народився на Київщині, закінчив історичний факультет Київського педагогічного університету ім.Драгоманова. На початку 90-х працював вчителем, у 1994-му став депутатом Верховної Ради від мажоритарного округу на своїй батьківщині. До парламенту обирався ще тричі, за партійними списками НДП, а потім – “Нашої України”.
Активний учасник Помаранчевої революції 2004 року, був комендантом наметового містечка. За президентства Віктора Ющенка нетривалий час працював в уряді, потім очолив фракцію “Наша Україна” у парламенті, був заступником глави секретаріату президента. У 2010-2011 роках – посол України у Білорусі. У 2016-му вступив до Аграрної партії України, але через два роки залишив партію. У 2015-2016 роках був представником України у Мінській контактній групі У січні 2019-го, оголосивши про намір стати президентом, створив свою партію – “+380”, маючи на увазі міжнародний код України і проголошуючи ціль об’єднання українців.
Ольга Богомолець, 52 роки, депутат Верховної Ради України
Ольгу Богомолець Центрвиборчком зареєстрував як самовисуванця.
Ольга Богомолець народилася у Києві, в родині відомої лікарської династії. Ім’я її прадіда, Олександра Богомольця, носить Національний медичний університет, який вона теж закінчила. Нині Ольга Богомолець – доктор медичних наук, голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я. Ольга Богомолець є засновником Клініки лазерної медицини, яку вона очолювала у 2003- 2014 роках.
У 2004-2005 роках була особистим лікарем Віктора Ющенка, а також координатором медичної служби Майдану під час Помаранчевої революції та Євромайдану у 2013-2014 роках. Брала участь у виборах президента у 2014 році, посіла восьме місце серед 20 кандидатів, отримавши 2% підтримки виборців. На дочасних виборах парламенту стала депутатом від блоку Петра Порошенка. Послідовно критикує медичну реформу в Україні і міністра охорони здоров’я Уляну Супрун.
Інна Богословська, 58 років, юрист, екс-депутат парламенту
Інна Богословська зареєстрована кандидатом у депутати як самовисуванець.
Інна Богословська народилася у Харкові, закінчила Національну юридичну академію ім. Ярослава Мудрого. Майже 10 років працювала адвокатом, потім її професійна кар’єра була пов’язана з аудитом та консалтингом. Була депутатом трьох скликань Верховної Ради, вперше – у 1998-2002 роках, у складі фракції “Трудова Україна”. Спроба потрапити до парламенту за списком “Команди озимого покоління” у 2002-му була невдалою. У 2005-му очолила партію “Віче”, яка теж не пройшла до Ради.
Із 2007 по 2013 рік, два терміни поспіль, входила до фракції Партії регіонів у парламенті. Також була заступником міністра юстиції, головою Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва. У 2010 році брала участь у президентських виборах, через це припинила членство у Партії регіонів. Одержала 0,41% підтримки виборців. Повернулася до партії, але вийшла з неї після розгону акції студентів у листопаді 2013 року.
Юрій Бойко, 60 років, депутат парламенту, лідер “Опозиційної платформи – За життя”
Центрвиборчком зареєстрував Юрія Бойка як самовисуванця.
Юрій Бойко народився на Донеччині, освіту здобув у Москві, за фахом – хімік-технолог. Почавши працювати як майстер хімічного заводу “Зоря” у Рубіжному, згодом став гендиректором цього підприємства. Обіймав керівні посади на підприємствах ПЕК, зокрема, “УкрТатнафта”, “Укртранснафта”. Три роки, до 2005, керував держкомпанією “Нафтогаз України”.
Згодом був міністром енергетики та віце-прем’єром в уряді Миколи Азарова. Опозиція звинувачувала Юрія Бойка у причетності до компанії “РосУкрЕнерго”, яка була монополістом на газовому ринку України і діяла, як твердили її опоненти, в інтересах Росії.
Вважається близьким до опального олігарха Дмитра Фірташа. ГПУ веде кримінальну справу про так звані “вишки Бойка” – плавучі бурові установки у Чорному морі, які, за даними ГПУ, були придбані за завищеними цінами у посередника. У цій справі Бойко – свідок. Однак через анексію Криму і захоплення вишок Росією слідство у справі загальмоване.
Має звання “Героя України”. Був одним із очільників Партії регіонів. Після втечі Віктора Януковича з України навесні 2014-го Юрія Бойка виключили з партії – після того, як він подав документи на реєстрацію кандидатом у президенти. Згодом він став депутатом парламенту і очолив фракцію “Опозиційного блоку”.
Незадовго до початку виборчої кампанії підписав угоду із партією “За життя!” Вадима Рабіновича, що призвело до розколу “Опоблоку” і появи партії “Опозиційна платформа – За життя”, в якій Юрій Бойко – співголова і до якої долучився, зокрема, Віктор Медведчук.
Віктор Бондар, 43 роки, депутат парламенту, лідер партії “Відродження”
ЦВК зареєструвала Віктора Бондаря як висуванця партії “Відродження”.
Віктор Бондар народився в Ленінграді. Закінчив юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого і “Київський політехнічний інститут”.
Наприкінці 1990-х Бондар працював у приватних компаніях, у 2000 році починає кар’єру держслужбовця в секретаріаті Кабінету Міністрів, де, зокрема, займав посади керівника Центру інформаційних ресурсів і начальника управління стратегії розвитку інформаційних ресурсів та технологій департаменту внутрішньої політики. У 2005 – 2006 роках очолював міністерство транспорту та зв’язку України, згодом працював заступником голови секретаріату президента України.
З 2007 по 2010 рік, за президентства Віктора Ющенка, Бондар очолював Дніпропетровську обласну державну адміністрацію, у 2010-2012 роках, коли країною керував Віктор Янукович, був заступником голови Державної митної служби України. У 2012 і 2014 роках вигравав вибори до парламенту у мажоритарному округу на Хмельниччині. З 2015 року – голова партії “Відродження”.
Олександр Ващенко, лідер громадської орагнізації “Влада народу”
Кандидатом у президенти Олександр Ващенко зареєстрований як самовисуванець.
Олександр Ващенко народився у 1962 році на Дніпропетровщині. Освіту здобував у Дніпропетровському національному університеті.
Є головою правління громадської організації “Влада народу”.
Олександр Вілкул, 44 роки, депутат парламенту
Олександр Вілкул кандидатом у президенти зареєстрований від партії “Опозиційний блок – Партія миру і розвитку”.
Олександр Вілкул народився у Кривому Розі, закінчив Криворізький технічний університет за спеціальністю гірничий інженер. Починав кар’єру на Південному гірничо-збагачувальному комбінаті, згодом був одним із керівників цього підприємства. Потім працював на підприємствах, що входять до “Метінвест Холдинг” Ріната Ахметова, у тому числі був гендиректором “Північного гірничо-збагачувального комбінату”. Його батько – Юрій Вілкул – мер Кривого Рогу останні майже 10 років.
У 2005 році Олександр Вілкул боровся за пост мера Дніпра (на той час – Дніпропетровська), але у другому турі програв Борису Філатову. Депутат парламенту від Партії регіонів – із 2006 року. У 2010-му був призначений главою Дніпропетровської облдержадміністрації, а у 2012-му – віце-прем’єр-міністром в уряді Миколи Азарова. Був на цій посаді до усунення Віктора Януковича з посади президента. На дострокових виборах парламенту восени 2014 року пройшов до Верховної Ради за списком партії “Опозиційний блок”.
Микола Габер, 58 років, член Патріотичної партії України (ППУ)
ЦВК зареєструвала Миколу Габера як самовисуванця.
Микола Габер народився на Одещині, закінчив Одеський національний університет ім. Мечникова, за освітою біолог, працював в інституті зоології НАН України. Окрім того, він видавав і редагував низку газет. У 1998-2002 роках був депутатом парламенту від фракції ПСПУ Наталії Вітренко. Але за час роботи в парламенті був членом фракцій «Громада» та «Батьківщина».
У 1998 році створив та очолив Патріотичну партію України. У 1999-му брав участь у президентських виборах, посів останнє місце, отримавши 0,12% голосів виборців. Улітку 2018 року він став організатором “Форуму патріотичних сил”, за яким, як вважали, стояв лідер “Українського вибору” Віктор Медведчук. Проте сам Микола Габер це заперечував.
Дмитро Гнап, 41 рік, журналіст
Дмитра Гнапа зареєстрували кандидатом у президенти від партії “Сила людей”.
Дмитро Гнап народився на Донеччині, закінчив філософський факультет Київського національного університету ім.Шевченка. На початку 2000-х років займався політикою: був кандидатом у депутати облради від партії “Наша Україна”, також очолював громадську організацію “Комітет прямої дії”. Згодом працював на телеканалах СТБ, UBC, Перший національний.
У 2012 році створив агентство журналістських розслідувань “Слідство.Інфо”, а з 2013 року є керівником цього проекту на телеканалі Громадське ТБ. Агентство відоме своїми розслідуваннями фактів корупції посадових осіб країни. У червні 2018 року Дмитро Гнап заявив, що залишає журналістику заради політики. Партія “Сила людей” висунула його кандидатом у президенти за результатами внутрішнього партійного голосування – праймеріз.
На початку лютого – вже після висунення в президенти – Дмитро Гнап опинився в центрі скандалу через гроші, які його журналістський проект “Слідство.Інфо” отримав у вигляді премії у 2015 році. Тоді Гнап обіцяв віддати їх на потреби армії, але виявилося, що більша частина коштів до цього часу знаходиться на його рахунку. Сам Дмитро Гнап це підтвердив і пообіцяв повернути їх “Слідству.Інфо”.
Анатолій Гриценко, 61 рік, лідер партії “Громадянська позиція”, екс-міністр оборони
Анатолія Гриценка висунула кандидатом у президенти його партія.
Анатолій Гриценко народився на Черкащині, навчався у суворовському училищі, потім – у Київському вищому військовому авіаучилищі. Пройшов шлях від військовослужбовця та воєнного аналітика до міністра оборони й голови парламентського комітету. На президентських виборах 2004 року працював у штабі Віктора Ющенка. У 2005-2007 роках – міністр оборони в урядах трьох прем’єрів: Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича. У 2010 році вперше балотувався на посаду президента, але набрав лише трохи більше ніж 1%. Неуспішною була і спроба його партії “Громадянська позиція” потрапити до Верховної Ради восени 2014 року.
Анатолій Гриценко проголошує ключовим завданням боротьбу з корупцією. Пропонує змінити Конституцію так, щоб президент країни очолював виконавчу владу. Конфлікт на Донбасі та питання Криму пропонує вирішувати через чотиристоронні переговори України, Росії, США та представників Євросоюзу.
Олександр Данилюк, 37 років, адвокат, голова “Центру оборонних реформ”
Центрвиборчком зареєстрував Олександра Данилюка як самовисуванця.
Олександр Данилюк народився в Києві, навчався у Київському національному економічному університеті за фахом “правознавство”. Брав активну участь в акціях “Україна вставай!” та “Україна без Кучми” на початку 2000 років. У 2010-му оголосив себе організатором “Податкового майдану”. Тоді ж став координатором громадянського руху “Спільна справа”.
У січні 2014 рок, під час Євромайдану, МВС оголосило Данилюка в розшук і висунуло йому звинувачення в організації масових заворушень, що призвели до тяжких наслідків. Це сталося після того, як рух “Спільна справа” захопив приміщення міненерго та мінАПК. Згодом стало відомо, що він нелегально перетнув державний кордон України та виїхав до Лондона. 26 лютого 2014 року обвинувачення з нього зняли. Із липня по листопад 2014 року Данилюк був радником міністра оборони. Залишив цю посаду, коли його призначили на чолі новоствореного Центру оборонних реформ.
Юрій Дерев’янко, 45 років, депутат парламенту, один з лідерів партії “Воля”
Зареєстрований кандидатом у президенти від партії “Воля”.
Юрій Дерев’янко народився на Івано-Франківщині, закінчив Київський економічний університет. Під час навчання та після вишу займався бізнесом, зокрема, фармацевтичним, нерухомістю, поліграфією. Політикою почав займатися у 2006 році, приєднавшись до Партії промисловців та підприємців. У 2010 році став депутатом Івано-Франківської облради від партії “Фронт змін”, але через два роки залишив її через незгоду з діями керівництва.
У 2012 та 2014 роках виграв вибори до парламенту у мажоритарному округу на Прикарпатті. Деякий час входив до фракції “Самопоміч”, але згодом вийшов з неї через конфлікт із лідерами цієї фракції та кількома своїми однопартійцями. Навесні 2017-го партія “Воля” об’єдналася з “Рухом нових сил” Міхеїла Саакашвілі, але у грудні 2018 року Юрій Дерев’янко заявив про вихід з політичного партнерства з ним.
Дмитро Добродомов, 42 роки, народний депутат
ЦВК зареєструвала Дмитра Добродомова як самовисуванця.
Дмитро Добродомов народився у 1977 у Львові. Навчався на електромеханічному факультеті університету “Львівська політехніка”, згодом закінчив факультет післядипломного навчання науково-педагогічних працівників Львівського національного університету за спеціальністю “Журналістика”.
Більша частина кар’єри кандидата була пов’язана із журналістикою і медіабізнесом: З 1998 по 2007 – у видавничому домі “Експрес”, у 2008 – в “Агенції журналістських розслідувань”. У 2010 стає генеральним продюсером телеканалу ZIK, де також виступає автором і ведучим. У 2012 обіймає посаду гендиректора ZIK. У 2014 році Добродомов був обраний народним депутатом України у мажоритарному округу.
Василь Журавльов, голова Федерації футболу Маріуполя, лідер партії “Стабільність”
Кандидатом у президенти Василь Журавльов зареєстрований від партії “Стабільність”.
Василь Журавльов народився у 1970 році. Вивчав банківську справу в Міжнародному слов’янському університеті в Харкові.
З 2017 року Журавльов очолює Федерацію футболу міста Маріуполь. Він також є головою політичної партії “Стабільність”.
Найбільше Журавльов запам’ятався своїми гучними заявами у ЗМІ – зокрема, критикою на адресу голови Федерації футболу України Григорія Суркіса, якого звинувачував в незаконному потраплянні до виконкому УЄФА.
Володимир Зеленський, 40 років, шоумен, актор
Центрвиборчком зареєстрував Володимира Зеленського як висуванця партії “Слуга народу”.
Володимир Зеленський народився у Кривому Розі, там навчався на юридичному факультеті філіалу Київського національного економічного університету ім. Гетьмана. За фахом не працював. Ще у виші став активним учасником КВК, спочатку команди “Запоріжжя-Кривий Ріг-Транзит”, потім – “95-й Квартал”. Згодом він та його команда почали співпрацю із телеканалами “1+1” та “Інтер”, через деякий час Володимир Зеленський став одним із власників студії “Квартал 95”. Впродовж 2010 – 2012 років він двічі, з перервами обіймав посаду генерального продюсера телеканалу “Інтер”. Залишив посаду, посилаючись на творчі плани “Кварталу 95”. На сьогодні Володимир Зеленський знявся або ж був одночасно актором і продюсером у понад 10-ти повнометражних художніх фільмах.
У 2017-му мін’юст зареєстрував партію “Слуга народу”, яка через рік висунула Володимира Зеленського кандидатом у президенти. Назва партії повторює назву фільму, в якому актор зіграв головну роль – президента країни.
Сергій Каплін, 39 років, депутат Верховної Ради України
Сергія Капліна висунула кандидатом у президенти Соціал-демократична партія, яку він очолює.
Сергій Каплін народився на Полтавщині, закінчив Київський національний університет ім.Шевченка. Твердить, що почав працювати із 19 років, ставши тоді радником голови Держкомітету України з питань розвитку підприємництва та регуляторної політики. Був помічником депутата парламенту, членом правління УСПП, у 21 рік – виконавчим директором Кременчуцького шкірно-лимарного комбінату. Журналісти припускають, що ці посади могли дістатися йому завдяки батькові, який в середині 1990-х був радником прем’єр-міністра Валерія Пустовойтенка.
У 2010-2011 роках керував Кременчуцькою парторганізацією “Фронту змін” Арсенія Яценюка, але уже в 2012-му на парламентських виборах його обрали депутатом по мажоритарному округу Полтави від партії “УДАР” Віталія Кличка. У 2014-му, на позачергових виборах переміг на тому ж окрузі як кандидат від Блоку Петра Порошенка. У 2015 році створив Партію простих людей, а в 2016-му перейменував її у Соціал-демократичну партію. Через два роки на з’їзді Соціалістичної партії був обраний її головою, але навколо цієї посади не згасає скандал: на лідерство претендує кілька людей.
Юрій Кармазін, 61 рік, колишній депутат парламенту
Юрія Кармазіна Центральна виборча комісія зареєструвала як самовисуванця.
Юрій Кармазін народився на Черкащині, освіту отримав в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова. За фахом – юрист.
До 1990-х встиг попрацювати помічником прокурора, прокурором і суддею. У 1994 вперше стає народним депутатом, згодом обирався до Верховної ради ще тричі. Кармазін є лідером Партії захисників вітчизни.
На початку 2000-х брав участь в акціях “Україна без Кучми”, згодом підтримував Помаранчеву революцію, у 2013 – Революцію гідності. У 2016 стає одним зі співорганізаторів платформи “Революційні праві сили”, яка серед іншого закликала до “третього майдану”.
Ілля Кива, 41 рік, екс-керівник департаменту Нацполіції України
Центрвиборчком зареєстрував Іллю Киву як висуванця Соціалістичної партії України.
Ілля Кива народився на Полтавщині, має освіту педагога та юриста. Спочатку працював на промислових підприємствах, після закінчення Національної юридичної академії ім.Ярослава Мудрого та отримання звання майора міліції подальшу трудову діяльність пов’язав із правоохоронними органами. Працював у Полтавській області, а після початку конфлікту на сході України був одним і керівників поліції у Донецькій області, потім – на Херсонщині. Нетривалий час був командиром батальйону “Полтавщина” в зоні АТО.
У 2015 році очолив департамент протидії наркозлочинності Нацполіції, але після відмови проходити переатестацію і психологічне тестування через рік був звільнений з посади. У 2014 році невдало балотувався до Верховної Ради в одномандатному округу Херсона. У липні 2017-го оголосив, що очолив Соціалістичну партію України, у той час як навколо лідерства в СПУ тривалий час тривають суперечки.
Аркадій Корнацький, 65 років, народний депутат
Аркадій Корнацький народився на Миколаївщині, закінчив факультет економіки та права Університету дружби народів імені Патріса Лумумби в Москві, де здобув освіту за спеціальністю “міжнародне право” і “перекладач англійської мови”. Після завершення навчання певний час жив і працював у Москві. Після повернення до України у 1998 році займається бізнесом. У 2005 отримує українське громадянство. У 2008 стає радником голови секретаріату президента Віктора Ющенка.
У 2012 році він брав участь у парламентських виборах у 132-му окрузі у Миколаївській області, але програв кандидатові від Партії регіонів. Корнацький заявив про фальсифікації, і зрештою ЦВК результати голосування не визнало. Але під час перевиборів у 2013-му знову програв. На парламентських виборах 2014 року виграв вибори по тому ж округу за підтримки блоку Петра Порошенка.
Руслан Кошулинський, 49 років, заступник голови партії “Свобода”
ЦВК зареєструвала Руслана Кошулинського як висуванця партії.
Руслан Кошулинський народився у Львові, після школи закінчив кооперативний технікум, працював кухарем. Вищу освіту здобув у 37 років, у Тернопільському економічному університеті, за спеціальністю “право”. Є членом “Свободи” із 1996 року, був помічником лідера партії Олега Тягнибока у парламенті. Із 2008 року – заступник голови партії. У 2012-2014 роках був віце-спікером Верховної Ради, потрапивши до парламенту за списком “Свободи”.
Із осені 2014-го, протягом року воював у зоні АТО, повернувшись, брав участь у виборах мера Львова. Поступився Андрію Садовому у другому турі голосування, отримавши понад 36% підтримки. Зараз – депутат Львівської міськради. На виборах президента є спільним кандидатом від націоналістичних партій – “Свободи”, С-14, ОУН, КУН, “Правий сектор”.
Віктор Кривенко, 37 років, депутат парламенту, лідер НРУ
Центрвиборчком зареєстрував Віктора Кривенка як висуванця Народного руху України
Віктор Кривенко народився на Дніпропетровщині, за фахом фінансист та юрист, закінчив кілька вищих навчальних закладів. З 2005 по 2009 рік працював заступником гендиректора «Південного машинобудівного заводу». Після цього нетривалий час – заступником гендиректора Національного космічного агентства України. Був радником керівників «Укроборонпрому» та «Укрспецекспорт». Є головою координаційної ради держпідприємства «Національні інноваційні проекти».
Віктор Кривенко став депутатом парламенту від партії “Самопоміч” у 2014 році, але був виключений з фракції за голосування всупереч позиції фракції. Після цього вступив до Народного руху України, у 2017-му обраний головою партії. Приєднався до фракції блоку Петра Порошенка у парламенті, але залишив фрацію у лютому 2018 року за рішенням з’їзду НРУ.
Сергій Кривонос, 49 років, заступник командувача сил спецоперацій ЗСУ України
Центрвиборчком зареєстрував Сергія Кривоноса як висуванця партії «Воїни АТО».
Сергій Кривонос має військову освіту, а також освіту державного управлінця. Був командиром полку спецпризначення, розташованого у Хмельницькому. Також обіймав керівні посади у командуванні сухопутних та аеромобільних військ.
У 2014 році особисто командував обороною аеродрому у Краматорську, за що був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня. Тоді ж був призначений начальником управління спеціальних операцій Генерального штабу ЗС України. А з січня 2016-го став першим заступником командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
Віталій Купрій, 45 років, депутат Верховної Ради України
Центрвиборчком зареєстрував безпартійного Віталія Купрія як самовисуванця.
Віталій Купрій народився на Дніпропетровщині, закінчив кілька вишів за спеціальностями економіст, перекладач та юрист. Займався бізнесом з 90-х років – це була торгівля оргтехнікою, відеоапаратурою та одягом. Згодом у Віталія Купрія з’явився інший бізнес – нерухомість та реклама. Був депутатом у рідному місті Кам’янське.
На позачергових виборах до Верховної Ради у 2014 році виграв у мажоритарному окрузі в Дніпропетровській області за підтримки блоку Петра Порошенка. Але у фракції БПП пробув недовго, заявивши про незгоду з діяльністю цієї політичної сили. Згодом увійшов до партії УКРОП, але у липні 2018-го залишив її, заявивши про намір створювати власну політичну силу. Очолює громадську організацію “Всеукраїнське об’єднання правників “Маємо Право!”. Головними завданнями президента бачить подолання корупції та захист прав людей.
Юлія Литвиненко, 42 роки, телеведуча
Центрвиборчком зареєстрував Юлію Литвиненко як самовисуванця.
Юлія Литвиненко народилася у 1976 році на Дніпропетровщині, закінчила факультет журналістики Дніпропетровського національного університету.
З середини 1990-х працює на телебаченні. Була автором і ведучою програм на телеканалах “СТБ”, “1+1”, “УТ-1”, “ICTV”, “Інтер” і “К-1”.
У 2014 стає ведучою радіо “Вєсті”, згодом приєдналася до колективу телеканалу “News One”. З травня 2018 року працює на каналі “Прямий”.
Олег Ляшко, 46 років, депутат парламенту, лідер Радикальної партії
Центрвиборчком зареєстрував Олега Ляшка як висуванця його партії.
Народився у Чернігові, закінчив Харківський державний педуніверситет та Київський університет ім. Шевченка за спеціальністю “міжнародний бізнес”. У 1990-х працював у журналістиці, зокрема головним редактором газети “Політика”.
У 2000-х Ляшко двічі проходив до Верховної Ради за списком Блоку Юлії Тимошенко. У 2010 його виключили з фракції БЮТ за співпрацю з коаліцією президента Януковича. Після цього він розпочав свій власний проект – Радикальну партію. На парламентських виборах 2012 року вона набрала 1%, але сам Ляшко зумів пройти до Ради через свій округ в Чернігівській області.
На позачергових парламентських виборах 2014 року Радикальна партія отримала вже 7%. Зараз до фракції входить 21 депутат. Спочатку Радикальна партія приєдналася до провладної коаліції, але вже у 2015 вийшла з неї: тоді, як заявив політик, його політична сила перейшла до опозиції.
Олександр Мороз, 74 роки, екс-спікер парламенту, голова Соціалістичної партії Олександра Мороза
Олександр Мороз зареєстрований кандидатом у президенти від своєї партії.
Олександр Мороз народився на Київщині, закінчив Українську сільськогосподарську академію та Вищу партшколу при ЦК КПУ. До 1976 року працював за спеціальністю інженера, потім перейшов на партійну роботу до Київського обкому КПУ. У 1990 році, ставши депутатом Верховної Ради УРСР, очолив у ній комуністичну більшість. Після проголошення Незалежності і заборони Компартії створив Соціалістичну партію і став її керівником. Двічі був головою парламенту, кілька разів балотувався на виборах президента, найкращий результат – третє місце у 1994 році, із 13% підтримки. У 1996-му як спікер Ради відіграв ключову роль в ухваленні Конституції.
Олександр Мороз у 2000 році першим оприлюднив “плівки Мельниченка”, що призвело до “касетного скандалу” і масових акцій протесту проти президента Леоніда Кучми. У 2006-му став головою парламенту за підтримки Партії регіонів і КПУ, всупереч коаліційній угоді з “Нашою Україною” та блоком Юлії Тимошенко. Це призвело у подальшому до розпуску парламенту і падіння рейтингу СПУ та самого Мороза – на виборах президента у 2010 році його підтримало близько 0,4% виборців. Згодом його партія зазнала розколу, кілька людей оголосили, що є лідерами СПУ. Олександр Мороз, вважаючи, що партія по-рейдерськи захоплена, зареєстрував у мін’юсті свою, Соцпартію Олександра Мороза.
Євген Мураєв, 43 роки, депутат парламенту, лідер партії “Наші”
Євгена Мураєва висунула кандидатом у президенти його партія.
Євген Мураєв народився на Харківщині, має економічну та юридичну освіти, двічі обиравася до Верховної Ради. До того, як став членом парламенту, був депутатом Харківської облради, за часів президентства Віктора Януковича – главою держадміністрації у рідному Зміївському районі. Починав бізнес із торгівлі паливно-мастильними матеріалами, згодом став гендиректором “Східної фінансової групи”, до якої входить низка підприємств. Є власником інтернет-видання MIGnews, телеканалу NewsOne, харківського інтернет-каналу “Робінзон ТБ”. За часів Януковича входив до депутатської групи “За мир та стабільність”, у нинішньому парламенті – фракції “Опозиційного блоку”. Вийшов з неї, а також залишив партію “За життя!” Вадима Рабіновича і створив власну партію “Наші”.
Війну на Донбасі називає “громадянським конфліктом”, вигідним чинній владі. Так само вважає вигідною Банковій анексію Криму, бо переконаний, що влада не зацікавлена у поверненні п’яти мільйонів виборців, які її не підтримують. Водночас визнає Крим українським. Революцію гідності називав “державним переворотом”, є противником декомунізації. Олега Сенцова називав “терористом для частини населення”. За ці слова вибачався, однак залишився при своїй думці, що влада “кинула Олега разом з Кримом”.
Валентин Наливайченко, 52 роки, екс-голова СБУ, лідер партії “Справедливість”
Валентина Наливайченка кандидатом у президенти висунула його партія.
Валентин Наливайченко народився у Запоріжжі, закінчив Київський національний університет ім.Шевченка за спеціальністю перекладач англійської мови, недовго викладав в одному зі столичних вишів. У 1991-1994 роках навчався у Червонопрапорному інституті КДБ ім. Андропова у Москві. Твердить, що був відрахований із закладу за власним бажанням та повернувся у розпорядження СБУ. Повернувшись із Москви в Україну, 12 років працював на дипломатичній службі – у посольствах України у Фінляндії, США, Білорусі, а також у МЗС України. За часів президентства Віктора Ющенка був заступником міністра закордонних справ України. Три роки, до березня 2010 року, був головою Служби безпеки України. За його керівництва СБУ відкрила для вільного доступу історичні архіви, які стосуються політичних репресій та Голодомору.
У 2010 році став членом партії “Наша Україна”, у 2012-му приєднався до партії “УДАР” Віталія Кличка і за його списком був обраний депутатом парламенту. Після Євромайдану знову очолив СБУ, але пробув на посаді недовго – у червні 2015 Рада проголосувала за його відставку. У 2016 році створив і очолив партію “Справедливість”. Підтримував “Рух нових сил” і його лідера Міхеїла Саакашвілі, зокрема, брав участь у перетині кордону разом із екс-президентом Грузії, який правоохоронні органи визнали незаконним. Вважає опозиційні партії “Батьківщина”, “Громадянська позиція”, “Самопоміч”, УКРОП союзниками своєї партії.
Роман Насіров, 39 років, екс-голова Державної фіскальної служби України
Зареєстрований кандидатом у президенти як самовисуванець.
Роман Насіров народився у Чернігові, має освіту економіста та юриста. Його кар’єра впродовж 2005-2013 років була пов’язана із компаніями, які займаються торгівлею цінними паперами. До обрання в парламент у 2014-му за списком блоку Петра Порошенка керував Державною продовольчою зерновою корпорацією України, а в 2015-му очолив Державну фіскальну службу України.
У березні 2017-го НАБУ затримало Романа Насірова у рамках розслідування кримінальної справи депутата ВРУ Олександра Онищенка. Згодом звинувачення були висунуті і самому Насірову – у заподіянні збитків державі у розмірі два мільярди гривень. Розслідування також виявило наявність у нього британського громадянства.
Уряд звільнив Романа Насірова з посади на початку 2018 року. Сам екс-чиновник усі звинувачення відкидає і через суд домігся рішення про порушення під час його звільнення. Найгучнішим скандалом у справі Насірова стали спроби доставити його до суду для обрання запобіжного заходу – він відмовлявся залишати лікарню, а потім брав участь у засіданні суду, лежачи на ношах. Кримінальна справа не завершена.
Андрій Новак, 46 років, член партії “Патріот”
Центрвиборчком зареєстрував Андрія Новака як висуванця партії “Патріот”.
Андрій Новак народився у 1973 році в Києві. Навчався в аспірантурі Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України, захистив дисертацію в КНУ ім. Тараса Шевченка.
Наприкінці 1990-х працював комерційним агентом на телебаченні, згодом став політичним консультантом у питаннях PR і роботи зі ЗМІ. У 2005-2006 роках був радником двох прем’єр-міністрів України – Юлії Тимошенко і Юрія Єханурова. У 2010 році став головою Комітету економістів України, у 2011 – проректором Європейського університету.
В українських ЗМІ Андрій Новак часто фігурує в якості експерта з економічних питань.
Сергій Носенко, 49 років, економіст
Сергій Носенко зареєстрований кандидатом у президенти як самовисуванець.
Сергій Носенко народився в Києві, закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю комп’ютерні науки та Українську академію зовнішньої торгівлі. У 1994 – 2011 роках був одним із керівників міжнародного холдингу Coris Group, яка надає асистенські послуги страховим компаніям.
Із 2011 року працює в міжнародній інвестиційній компанії International Investment Partners, яка займається консалтингом, антикризовим управлінням у різних галузях. Створив громадську організацію “Розвиток”, яка об’єднала експертів-економістів. Був заступником голови політради партії “Справедливість” і радником з економічних питань.
Володимир Петров, блогер
Кандидатом у президенти Володимир Петров зареєстрований як самовисуванець.
Володимир Петров родом із Кривого Рогу, освіту отримав у Криворізькому технічному університеті. Спеціальність – гірничий інженер.
Він став відомим завдяки “Живому журналу”, який ще починаючи з 2000-х вів під псевдонімом Lumpen. В ЗМІ його називають політтехнологом і продюсером.
Петрова пов’язують з організацією цілої низки медіа-скандалів, зокрема “педофільського скандалу” в Артеці 2009 року. Тоді активно поширювалася інформація про те, що одразу кілька народних депутатів причетні до розбещення дітей.
Наразі Петров перебуває під домашнім арештом через можливу причетність до нещодавнього “Tinder-скандалу”, коли студентка КПІ звинуватила начальника відділу департаменту захисту економіки Національної поліції Олександра Варченка у домаганнях і погрозах.
Зрештою Бурейко відмовилася від своїх слів і заявила, що публікацію від її імені зробили інші люди, які запропонували їй за це гроші.
У своєму Facebook Петров називає себе “першим в історії України кандидатом у президенти, який веде свою виборчу кампанію з-під домашнього арешту”.
Петро Порошенко, 53 роки, президент України
Центрвиборчком зареєстрував Петра Порошенка як самовисуванця.
Петро Порошенко народився на Одещині, закінчив факультет міжнародних відносин Київського національного університету ім.Шевченка, там же закінчив аспірантуру. З початку 90-х років займався бізнесом, згодом створив корпорацію “ROSHEN”. Петру Порошенку також належать 5 телеканал, судноремонтний завод “Кузня на Рибальському”, “Укрпромінвест-Агро” ти низка інших підприємств.
На дострокових виборах 2014 року переміг у першому турі голосування, одержавши майже 55% голосів виборців. Пообіцяв продати свій бізнес, але цього не сталося. У 2015 році уклав угоду із компанією Rothschild з метою продажу своїх активів. У 2016-му оголосив, що передав свою частку в корпорації “ROSHEN” в незалежний сліпий траст, яким керує вказана компанія.
Політичну діяльність починав у СДПУ (об’єднаній), у 1998 році. Через два роки створив і очолив партію “Солідарність”, яка стала співзасновницею Партії регіонів. У 2001-му “Солідарність” увійшла до блоку Ющенка “Наша Україна” . Був активним учасником Помаранчевої революції. За президентства Віктора Ющенка обіймав посади секретаря РНБО, міністра закордонних справ, голови ради НБУ. Пізніше, за президентства Віктора Януковича, майже два роки був міністром економічного розвитку та торгівлі. Після цього, у 2012-му виграв вибори як мажоритарний кандидат у Вінниці і був позафракційним. Став президентом на хвилі масових протестів і усунення Віктора Януковича від влади.
Руслан Ригованов, 45 років, в.о. керівника держпідприємства “Севастопольський морський рибний порт”
Центрвиборчком зареєструва Руслана Ригованова як самовисуванця.
Руслан Ригованов із Горлівки Донецької області, зараз живе у Києві і офіційно займає посаду керівника “Севастопольського морського рибного порту”, про що вказав у документах, поданих до ЦВК. Це підприємство після анексії Криму Росією отримало юридичну адресу у Києві.
Проте відомо, що у Києві він займається допомогою переселенцям, є одним із керівників Комітету у справах вимушених переселенців. Був помічником депутата парламенту Наталії Веселової із фракції “Самопоміч”, однак ще у 2015 році вона звільнила його від цих обов»язків і не приховувала, що причиною стала участь Руслана Ригованова у політичних шоу на російських телеканалах.
Андрій Садовий, 50 років, мер Львова, лідер партії “Самопоміч”
Андрія Садового кандидатом на посаду президента висунула його партія.
Андрій Садовий народився у Львові, освіту здобув в університеті “Львівська політехніка”. Усе життя живе і працює у рідному місті, на час виборчої кампанії з дружиною і п’ятьма дітьми обіцяв переїхати до Києва. Починав трудову діяльність на заводі “Львівприлад”, у 1993-му став одним із засновників радіо “Люкс”, згодом – головою наглядової ради компанії “Галицькі інвестиції” – однієї з перших інвестиційних компаній в Україні, яка мала ліцензію на здійснення операцій з цінними паперами. У 1997-2005 роках головою правління “Південьзахіделектромережбуду”, головою ради ЗАТ “Телерадіокомпанія “Люкс”.
Міським головою Львова вперше став у 2006 році і обіймає цю посаду досі. У грудні 2012 року очолив партію “Самопоміч”. Після усунення від влади Віктора Януковича Андрію Садовому пропонували посаду віце-прем’єр-міністра в уряді Арсенія Яценюка, проте він відмовився і оголосив, що “Самопоміч” братиме участь у парламентських виборах. Він очолив партійний список партії, яка потрапила до Верховної Ради, але до парламенту працювати не пішов.
Віталій Скоцик, 47 років, економіст, екс-голова Аграрної партії України
На президентські вибори іде як самовисуванець.
Віталій Скоцик народився на Рівненщині, освіту здобув в Українській сільськогосподарській академії. Має ступінь доктора економічних наук. У 90-х роках викладав у Національному аграрному університеті, потім із 1997 по 2009 рік працював в American Machinery Company (АMAKO-Україна), у тому числі генеральним директором. АМАКО є одним із найбільших дилерів з продажу сільгосптехніки. Згодом перейшов до агрокомпанії із британськими інвестиціями Landkom International, де також працював гендиректором. У 2012 році підприємство припинило роботу через борги перед постачальником сільгосптехніки – тією ж таки компанією АMAKO. Невдовзі він знову повернувся до цієї компанії, на посаду голови наглядової ради.
У вересні 2014 року Віталія Скоцика обрали головою Аграрної партії України, членом якої він був ще із 2009-го. Але у вересні 2018-го усунули з посади “через порушення статуту” і “дискредитацію керівництва” партії. Сам політик заявляв про “рейдерське захоплення” партії.
Ігор Смешко, 63 роки, екс-голова СБУ, лідер ГО “Сила і честь”
ЦВК зареєструвала Ігоря Смешка як самовисуванця.
Ігор Смешко народився на Черкащині, має військову та юридичну освіти. У 90-ті роки був військовим аташе України у США, працював начальником головного управління розвідки міністерства оборони, заступником секретаря РНБО. У 2003-2005 роках, за президентства Леоніда Кучми, був головою Служби безпеки України. Ігор Смешко керував спецслужбами у той час, коли сталося отруєння кандидата у президенти Віктора Ющенка. Після приходу останнього до влади звільнився з військової служби і зайнявся політикою.
У 2006-му створив Центр стратегічних досліджень і аналізу. З грудня 2009 року – голова громадської організації “Сила і честь”. У 2014 році президент Петро Порошенко призначив Ігоря Смешка головою комітету з питань розвідки при президенті України. За зізнанням самого кандидата, невдовзі він написав заяву з проханням про звільнення з посади. Генерал-полковник, доктор технічних наук, є фахівцем у галузі керування високоточною зброєю.
Олександр Соловйов, 45 років, полковник міліції у запасі
ЦВК зареєструвала лідера партії “Розумна сила” Олександра Соловйова кандидатом у президенти 8 лютого.
Він родом з Покровська Донецької області. 20 років прослужив у правоохоронних органах, має звання полковника міліції.
Його політичну силу заснували у січні 2016 року, вона декларує багатовекторну зовнішню політику та позаблоковий статус України.
У 2018 році “Розумна сила” потрапила до скандалу, коли підозрюваний в замаху на вбивство журналіста Аркадія Бабченка Борис Герман заявив, що ця політсила фінансується приватним фондом російського президента. Це стало приводом для проведення СБУ обшуків в офісах партії по всій Україні, а також допитів її керівництва.
У партії тоді все це спростували і звинуватили українську владу у провокації.
Сергій Тарута, 63 роки, депутат парламенту, бізнесмен, лідер партії “Основа”
ЦВК зареєструвала Сергія Таруту як висуванця партії “Основа”.
Сергій Тарута народився у Донецькій області, має освіту інженера та менеджера зовнішньоекономічної діяльності.
Починав трудову діяльність на металургійному заводі “Азовсталь”, згодом став гендиректором підприємства. Із 1995 року – виконавчий директор, потім – голова правління корпорації “Індустріальний союз Донбасу”.
Він є головою наглядової ради “Української гірничо-металургійної компанії” та президентом донецького футбольного клубу “Металург”. Сергія Таруту вважають одним із найбагатших людей в Україні.
На початку конфлікту на Донбасі у 2014 році був головою Донецької облдержадміністрації, на дочасних виборах до парламенту восени того ж року став депутатом по мажоритарному округу Донеччини. Позафракційний, працює у комітеті з питань культури і духовності. У 2017 році створив і очолив партію “Основа”.
Юлія Тимошенко, 58 років, лідер партії Батьківщина
Центрвиборчком зареєстрував Юлії Тимошенко як висуванця її партії.
Юлія Тимошенко народилася у Дніпропетровську. Там же у 1984 закінчила університет за спеціальністю інженер-економіст. У 1990-х займалася бізнесом, пов’язаним із енергоресурсами, в 1995 очолила компанію “Єдині енергетичні системи України” (ЄЕСУ). У 1997 Тимошенко вперше обралася народним депутатом, у 1999 році створила всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”. На початку 2000-х Тимошенко бере активну участь в акціях протесту “Україна без Кучми”. У 2004 році відмовляється боротися за пост президента на користь Віктора Ющенка. Після Помаранчевої революції очолила перший “післяреволюційний” уряд, але затрималася у ньому недовго – вже за кілька місяців Ющенко відправив Тимошенко у відставку і назвав її призначення своєю “найбільшою помилкою”.
На парламентських виборах у 2006-му БЮТ здобуває 22% голосів, але все одно опиняється в опозиції. Після позачергових виборів 2007 року Тимошенко знову стає прем’єр-міністром. На президентських виборах 2010 року Тимошенко поступається Віктору Януковичу. Незабаром проти неї відкривають низку кримінальних справ за “зловживання на посаді”: від закупівлі авто для сільської медицини до підписання газових угод із Росією. У серпні 2011 її арештовують, а у жовтні засуджують до семи років в’язниці. На волю Тимошенко вийшла 22 лютого 2014 року, після втечі Віктора Януковича з України. На президентських виборах 2014 року вона набрала 12,84% голосів.
Юрій Тимошенко, 57 років, депутат парламенту
ЦВК зареєструвала Юрія Тимошенка як самовисуванця.
Юрій Тимошенко народився у селищі Дивне, що в Ставропольському краї (Росія). Закінчив Івано-Франківське кооперативне професійно-технічне училище за спеціальністю продавець-консультант.
З 1980-х по 2013 рік працював у численних колгоспах і підприємствах, де був експедитором, маляром-висотником, водієм. У травні 2014 став гвардійцем Першого батальйону оперативного призначення імені генерала Кульчицького Національної гвардії.
Тимошенко обрався до парламенту від партії “Народний фронт”. У січні 2019 – після того, як він заявив про намір балотуватися в президенти, – його виключили з фракції.
У соцмережах припускають, що Тимошенко є технічним кандидатом, адже його прізвище та ініціали – Тимошенко Ю.В. – збігаються з ініціалами лідерки ВО “Батьківщина” Юлії Тимошенко.
Ігор Шевченко, 48 років, юрист, екс-міністр екології
Йде на вибори як самовисуванець.
Народився у Кіровоградській області, закінчив Київський інститут міжнародних відносин. Працював у кількох юридичних фірмах, а до 2007 року був засновником і керівником юридичної компанії “Шевченко, Дідковський і Партнери”, потім продав свою частку у фірмі і займався громадською і благодійною діяльністю. Згідно із документами, поданими до ЦВК, Ігор Шевченко очолює чотири громадські і благодійні організації.
Працював міністром екології у 2014-2015 роках за квотою партії “Батьківщина”, в уряді Арсенія Яценюка. У липні 2015-го Верховна Рада звільнила його з посади за поданням прем’єра через “неналежне виконання обов’язків” і “корупційні дії”. Йому, зокрема, закидали лобіювання інтересів бізнесмена Олександра Онищенка, проти якого зараз порушена кримінальна справа. Однак сам Шевченко це категорично заперечував, твердячи, що мав конфлікт із керівником уряду. Підозри у корупції були зняті у судовому порядку.
Олександр Шевченко, 47 років, депутат парламенту
Кандидатом у президенти Олександра Шевченка висунула партія УКРОП.
Олександр Шевченко народився на Івано-Франківщині, закінчив Чернівецький університет ім.Федьковича за спеціальністю “радіотехніка”. З 2004-го, протягом десяти років був директором компанії “Скорзонера”, яка є власником гірськолижного курорту “Буковель”, зараз є почесним президентом цього туристичного комплексу. Був автором ідеї про створення в “Буковелі” умов для проведення зимових олімпійських ігор.
У 2014 році став депутатом Верховної Ради від мажоритарного округу в Івано-Франківській області. У парламенті входив до фракції блоку Петра Порошенка, але у 2015-му вийшов з неї. Партія УКРОП, яку пов’язують із Ігорем Коломойським, висунула його кандидатом у президенти за результатами праймеріз – внутрішнього партійного голосування.
