На питання нашої кандидатської анкети відповідає народний депутат, лідер Соціал-демократичної партії Сергій Каплін.
Чи існує швидкий та ефективний спосіб виходу з економічної кризи? Це підтримка малого та середнього бізнесу, розвиток власного виробництва, відмова від імпорту сировини на користь товарів з додатковою вартістю, ваш варіант?
Для швидкого та ефективного способу виходу з економічної кризи нам потрібен розвиток інфраструктури за прикладом Китаю. Вони змагалися з Африкою за більш пріоритетний інвестиційний майданчик і зробили ставку на побудову нової інфраструктури. По-друге, потрібна дерегуляція. Третє – відновлення працездатності державних інституцій: правоохоронних органів, суду, уряду, а також – подолання політичної кризи у парламенті. Четверте: визначення із головним драйвером реформ. Автором таких реформ має бути президент України. Наступний пункт – конституційна дерегуляція через зміну Конституції і відновлення єдиного центру прийняття рішень та формування керованості державною машиною. І як наслідок – створення можливостей для мобілізації внутрішніх фінансових резервів та залучення іноземних інвестицій. Але залучення інвестицій – знову ж таки – за прикладом Китаю, з участю держави в якості партнера. У великих проектах має зберігатися державно-приватне партнерство. І останнє – створення потужних вертикально інтегрованих компаній: у нафтогазовому видобутку, в аграрному секторі, у видобувній галузі в цілому, в інноваційній галузі та програмуванні і в енергетиці.
Чи вірите ви, що безкоштовна медицина, освіта, солідарна пенсія – це пережитки минулого, і потрібно шукати більш ефективні шляхи соціального забезпечення. Які?
До цих «пережитків минулого» повертаються у Великобританії, США та інші країни. У соціальних реформах потрібно чітко диференціювати: базовий захист найбільш знедолених громадян – безкоштовний, бо держава винна в тому, що довела людей до такого стану здоров’я та соціальної незахищеності. Натомість йде виділення третьої та четвертої категорії людей середнього та високого достатку, які повинні сплачувати за медичні послуги. Але потрібно забезпечити, щоб стандарти надання послуг як найменш захищеним, так і найбільш захищеним були максимально тотожними.
Що стоїть на заваді швидкого закінчення війни на Донбасі? Коли, на вашу думку, закінчиться ця війна і що робити з окупованими територіями після їх повернення?
Війна на Донбасі вигідна одразу кільком великим геополітичним гравцям. І доки їх мотивація не зміниться, доки на найвищому рівні не буде досягнуто великого міжнародного консенсусу, воєнні дії і дипломатична напруженість на території України як майданчика для змагань кількох геополітичних центрів будуть продовжуватися. Необхідно унеможливити будь-який вплив на мешканців Донбасу і Криму – через збільшення заробітних плат і пенсій на території неокупованої України. Друге: забезпечити збільшення соціальних стандартів, створення нових робочих місць і подолання політичної кризи, кризи недовіри людей до влади. Якщо ці речі будуть змінені, і ми отримаємо гідні доходи людей, нормальні економічно обґрунтовані тарифи і зарплати, ми виб’ємо ґрунт з-під тих, хто, спираючись на невдоволення людей там, фактично продовжує цю агресію. Тобто, я виступаю за соціально-дипломатичний шлях розв’язання цієї проблеми, а не політико-дипломатичний чи воєнний.
Чи є у нас шанс найближчими роками стати членом НАТО та Євросоюзу? Які кроки держава має зробити, щоб цього досягти?
Україна має резерви і можливості, і, головне, в цьому є критична необхідність – будувати власну армію за практично натівськими стандартами. І цим шляхом ми повинні йти. Перспективи членства України в НАТО носять декларативний популістський характер. Ні статут НАТО, ні кон’юнктура та настрої всередині основних натівських засновників не створює навіть натяку на можливість входження нашої країни у будь-який воєнно-політичний союз, зокрема, НАТО. Тому треба для себе чітко зрозуміти, що альтернативи створенню масової, технологічної сучасної армії із забезпеченням необхідним озброєнням – немає.
Якими мають бути стосунки держави і церкві, особливо, зараз, в період становлення Православної церкві України? З одного боку, держава не мусить втручатися в релігійні справи, з іншого – створенню української церкві йде великий спротив, процес досить заполітизований, і потрібно спрямувати його до правильного русла.
Єдине дорікання до церкві московського патріархату – надзвичайно серйозна агентурна мережа, яка побудована і розвивається далі під дахом цієї церкви. Але цим повинні займатися не депутати Верховної Ради, а СБУ, розвідка і контррозвідка. Переконаний, що за лічені місяці ця агентура може бути виявлена і вислана до Росії. Перед такими серйозними кроками потрібно проводити інформаційну кампанію серед громадян – про мотиви, обґрунтування, плани, порядок і можливі наслідки таких серйозних рішень. Отже, держава повинна мінімально втручатися у церковні справи – лише в тій частині, в якій потрібно забезпечити безпеку кордонів, внутрішній спокій і захистити українських громадян від можливих провокацій, диверсій і т.ін.
