Частина православних церков святкує 6 січня Святий вечір (Святвечір, Багата кутя, Вігілія) — одне з найурочистіших християнських свят, яке відзначається ввечері напередодні Різдва Христового, і вважається одним із найважливіших родинних свят, магічний день, коли кожна сім’я створює в оселі атмосферу затишку, достатку та злагоди.
Господар і його старший син приносять на Святвечір першими до хати дідух — житній, пшеничний або вівсяний сніп, якого господар ставить на покуть, околіт обмолоченої соломи та жмут сіна, які стелить на долівку та на стіл під обрус.
6 січня – останній день Різдвяного посту: у цей день нічого не можна їсти, аж до появи на небі першої зірки. За традицією, господині в Україні готують 12 пісних страв – на честь 12 апостолів. Традиційними стравами в це свято вважаються кутя та узвар.
Згідно з українською традицією, в цей вечір прийнято провідувати своїх батьків та хрещених. Крім того, у Святвечір ходять колядувати.
Усім вітання, Христос ся рождає!
Найголовніші історичні події та найцікавіші факти цього дня:
1579 — три південні провінції Нідерландів – Ено, Артуа і Дуе – з ініціативи валлонської католицької шляхти уклали Аррасську унію. Початок процесу об’єднання Нідерландів.
1846 — Тарас Шевченко написав свій безсмертний вірш «Заповіт» (у маєтку свого друга Андрія Козачковського в Переяславі).
1896 — відбулася прем’єра фільму «Прибуття поїзду на вокзал Ла-Сіоти» братів Люмьєр.
1943 — для особового складу Червоної Армії введені погони.
1992 — вірмени проголошують незалежність Нагорно-Карабаської Республіки.
6 січня народилися:
1898 — Володимир Сосюра, український радянський письменник, поет-лірик, автор понад 80 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота».
Лауреат Сталінської премії 1948 р.
Брав участь у громадянській війні, спершу в армії УНР, про перебування в якій надрукував у журналі «Червоний шлях» (1925) спогади «З минулого»; пізніше в Червоній армії. Згодом належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.
У 1951 р. зазнав гострих нападів критики, приводом до чого була стаття в газеті «Правда», яка обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну», написану 1944 р.
Автор поезій «Білі акації будуть цвісти», «Коли потяг у даль загуркоче», «Люблю весну, та хто її не любить», «Мазепа», «Так ніхто не кохав» та ін.
1938 — Василь Стус, визначний український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, дисидент і політв’язень радянських часів. Один із найактивніших представників українського культурного руху 1960-х років. За переконання в необхідності української культурної автономії був заборонений радянською владою і половину життя — 23 роки — позбавлений волі.
Автор збірок віршів «Круговерть» (1965), «Зимові дерева» (1965), «Веселий цвинтар» (1971), «Час творчості» (1972), «Палімпсести» (1986). Помер в ув’язненні. Перепохований у Києві.
У 1991 р. Стуса посмертно відзначили Шевченківською премією за збірку поезій «Дорога болю».
26 листопада 2005 р. Стусу посмертно присвоєно звання Героя України.
1938 — Адріано Челентано, італійський кіноактор, естрадний співак, режисер, громадський діяч і ведучий телепрограм.
Найвідоміші фільми – «Приборкання норовливого», «Блеф», «Бінго-бонго».
1939 — Валерій Лобановський, визначний радянський і український футбольний тренер, футболіст.
Ігрове амплуа – нападаючий. Виступав за збірну СРСР (2 матчі), команди «Динамо» (Київ), «Чорноморець», «Шахтар». Чемпіон СРСР 1961 р., володар Кубка СРСР 1964 р. (з «Динамо»). Винахідник удару «сухий лист».
Теоретик футбольної гри та підготовки. Київське «Динамо» під його керівництвом вісім разів ставало чемпіоном СРСР, п’ять разів – чемпіоном України, виграло п’ять Кубків СРСР і три – України, два Кубки кубків (1975, 1986) та Суперкубок УЄФА 1975 р. Збірна СРСР вигравала «срібло» чемпіонату Європи 1988 р.
Герой України (2002, посмертно).
1941 – Ганна Чубач, українська поетеса («Святкую день», «Житня зоря», «Листя в криниці»). Заслужений діяч мистецтв України.
