Отже, відсьогодні те, про що так довго жартували навперемін із прокльонами на адресу чинної влади, стало реальністю. Найбільше дискусій – і то серед цілком пересічних громадян, а не лише серед фахових юристів, як зазвичай – викликала нова редакція частини 1 статті 152. Раніше стаття кваліфікувала як зґвалтування «статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи». Тепер вона звучить так: «Вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних з вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої людини з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування) – карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років». Стаття має примітку: згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин. Закон вийшов дуже неоднозначний, і ось чому.
Отже, Законом України № 2227-VIII (2227-19) від 6.12.2017 «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» внесені зміни до Кримінального кодексу та Кримінального процесуального кодексів України. І сьогодні ці зміни набули чинності.
Феміністки зустріли ці зміни стоячи і з оплесками. «Українська феміністка №1» Настя Мельниченко, очільниця НГО «STUDENA» «ми працюємо задля зниження агресивності і нетерпимості у суспільстві, просуваємо ідеї рівності прав та можливостей людей, незалежно від їхньої статі, раси, віросповідання), висміяла моральні паніки про «розписки», без яких начебто тепер небезпечно займатися сексом: «Я за вас почитала зміни до Кримінального кодексу і розповідаю, що означає добровільна згода. “Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.” Так, формулювання розмитеньке, але це ви ще визначення булінгу не бачили). Пояснюю. Людина має бути у притомному стані і свідомо вербально чи невербально виразити згоду. Не знаю, як займаються сексом інші, але у моїй практиці це відбувається завжди.
Розівчімо приклади діалогів, які можна використовувати і трактувати як згоду.
**
– Може, тойво?
– Ууууу, давай!
**
– Нумо весело злягатися!
– Нум!
**
– Я тебе хочу…
– І я тебе!
**
– Я вся палаю!
– Давай позаймаємося сексом!
**
– Коли ми нарешті трахнемося?
– Та хоч би й зараз!
**
*цьом-цьом-цьом-цьом, м?*
*угу*»
(До речі, ви колись чули, щоб жива людина говорила «нумо весело злягатися»? Але це так, офтоп – звісно, у кожного своя мова, коли йдеться про таку делікатну сферу, просто цікаво, наскільки реалістичні ці уявлення.)
Особливо Настя Мельниченко відзначила оце: «”Вчинення таких діянь щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв’язку з виконанням цією особою службового, професійного чи громадського обов’язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років” – цього не було у попередній редакції, але тепер, О БОЖЕ!!!, не можна змушувати до сексу своїх партнерок і зґвалтування у шлюбі таки є зґвалтуванням.
Також закон тепер буде карати тих, хто примушував підлеглих до сексуального акту, а також тих, хто був від нього чи неї матеріально залежний.
І, найголовніше, у нас з’явилася стаття про домашнє насильство, якої раніше не було! Не було, уявіть собі. А тепер є.
Як бачите, ККУ ніяким чином не чинить наїзд на чоловіків. Але феєрія жовчі довкола нового закону, як і феєрія жовчі довкола закону про аліменти, дивовижним чином “вскриває” усталені практики нашого суспільства».
А що ж юристи? Юрій Рожков, адвокат, партнер ЮК «Альянс Правових Сил», розглянув зміни, які внесені до Кримінального кодексу України, пов’язані із статевою недоторканістю особи. «Тепер будь-який статевий акт (із проникненням в тіло) і сексуального насильства (без проникнення) за взаємною згодою з малолітньою особою (до 14 років) карається за Законом від 8-15 і 5-10 років позбавлення волі (ч.4 ст.152 і ч.4 ст.153 КК), – пояснює Юрій Рожков. – Також тепер Кодексом буде встановлено відповідальність і для неповнолітніх осіб, а це особи віком від 14 до 18 років, які мали статеві відносини або сексуальні дії з особою, яка не досягла 14 років незалежно від її добровільної згоди.
Таким чином, особа, яка досягла 14 років за статеві відносини з особою, яка не досягла 14 років, отримує від 5 до 10 років, а якщо такі добровільні статеві відносини були з проникненням у статеві органи особи – від 8 до 15 років позбавлення волі.
Ця норма застосовується і до одностатевих партнерів, які не досягли 14-літнього віку або вчинили кримінальне правопорушення після досягнення такого віку, тобто вона гендерно-симетрична – суб’єктами можуть бути особи чоловічої або жіночої статі у гетеросексуальних або гомосексуальних відносинах».
Вираз «без добровільної згоди потерпілої особи», який викликав найбільший суспільний резонанс, Юрій Рожков коментує так: «Тобто від сьогодні, якщо після статевого акту у партнерів виникла сварка на побутовому рівні і один із партнерів написав повідомлення про скоєння кримінального правопорушення до поліції – іншого затримають за зґвалтування. В примітці до статті зазначено “згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин”. Тут постає питання, як довести, що згода перед статевим актом була і що звинувачення іншої особи безпідставні. Навряд хтось перед статевим актом буде залучати свідків чи давати письмову згоду». Отже, наразі українські юристи не мають чіткої відповіді на запитання, як тепер можна захиститися від звинувачення у зґвалтуванні, якщо це саме той випадок, коли, як в анекдоті, «жінка потім передумала». Захисту від зловживань у текст закону не вбудовано. Утім, його кострубатість відзначають навіть феміністки – щоправда, вони вважають, що недолугість формулювання «геніталій або будь-якого іншого предмета» (ким це треба бути, щоб назвати геніталії предметом?) компенсується корисністю самого закону.
Але нове формулювання взагалі перестає захищати чоловіків від зґвалтування жінкою. Наприклад, із коментарів: «Покинута вирішила помститися та, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, разом із подругами обманим шляхом “підсилила статеву функцію” колишнього та за допомогою підручних засобів “обмежила природню функцію організму доводити статевий акт до закінчення”. Після цього бідний-нещасний був зґвалтований групою осіб…. Так ось: правоохоронні органи дізналися про цей випадок лише після того, як постраждалий звернувся за медичною допомогою, оскільки певні “обмеження” спричинили розлад здоров’я». Отже, не було проникнення без згоди – не було зґвалтування?
«Що стосується зґвалтування чоловіків жінками, питання наразі відкрите, оскільки проникнути в тіло чоловіка, якщо це класичний спосіб проникнення, неможливо, – згоден Юрій Рожков. – На даний час такі дії будуть мати іншу кваліфікацію, а саме за ст. 153 Кримінального кодексу України “Сексуальне насильство”. Якщо чоловік став жертвою сексуального насильства, наприклад, його було зґвалтовано із застосуванням алкоголю чи наркотиків, а також медичних препаратів для підвищення сексуальної пристрасті, у такому разі йому варто подавати повідомлення про скоєння кримінального правопорушення та починати досудове розслідування вже в статусі потерпілого від протиправних дій жінки».
До слова, та ж Настя Мельниченко якраз дуже тішиться з того, що і в ст. 152, і в ст. 153 скрізь фігурує «особа»: «О, Боже, тут не лише про жінок, тут написано “ОСОБИ”! Але підгорає виключно у чоловіків. Це як про закон про аліменти. Написано “особи” – виють чоловіки. Наче їм забороняють взяти собі малолітніх дітей і отримувати аліменти з матері дитини». Але так чи інакше, тепер чоловіки менш захищені законом, ніж у часи чинності старої редакції.
До речі, Юрій Рожков наголосив, що на цей момент із кримінального закону виключено таку кваліфікаційну ознаку, як «природний» та «неприродний» спосіб сексуального насильства – «а взагалі будь-яке сексуальне насильство апріорі не може бути природним, оскільки вчиняється проти волі особи».
Із сьогоднішнього дня українське кримінальне законодавство стало кращим чи гіршим? Важко сказати однозначно. З одного боку, людині слід мати інструменти для того, аби належно захистити свою честь і гідність, а з іншого боку ці інструменти можна використати для наживи і шантажу. Усе залежить від того, хто і з якою метою ними користуватиметься.
Але в будь-якому разі навіть противників нових поправок до Кримінального кодексу втішає думка, що, якщо закон і на практиці виявиться таким страшним, як зараз здається, то його можна буде поміняти на щось більш доречне і досконале. Сподіваємося, до того часу це «щось більш доречне і досконале» вже існуватиме.
