Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), як і раніше, є проблемою загальносвітового масштабу. За даними ВООЗ, загалом він забрав життя понад 35 млн людей.
Тільки в минулому році близько 1 млн людей по всьому світу померли від захворювань, пов’язаних або викликаних ВІЛ-інфекцією. Зараз близько 37 млн людей в усьому світі живуть з цим вірусом – 70% з них в Африці. Близько 1,8 млн заразилися ВІЛ у 2017 році.
СНІД (синдром набутого імунодефіциту людини) – це пізня стадія розвитку цього вірусу.
З перших днів виявлення цього захворювання у 1980-х роках виникають різні домисли й легенди з приводу того, як саме ВІЛ передається, і що це взагалі таке – жити з цим захворюванням. А це, у свою чергу, призводить до виникнення упереджень і стигматизації хворих.
У Всесвітній день боротьби зі СНІДом, який відзначається 1 грудня, ми хотіли б розвіяти найпоширеніші з них.
Міф: Я можу заразитися ВІЛ, перебуваючи поруч з ВІЛ-інфікованим
Це помилкове переконання вже багато років призводить до дискримінації ВІЛ-інфікованих людей.
Попри всі просвітницькі кампанії, в 2016 році 20% британців, як і раніше, вірили, що ВІЛ передається через слину або ж через тілесний контакт.
Але він не передається через дотик, сльози, слину, піт або мочу.
Ви не можете заразитись ВІЛ:
- Дихаючи одним і тим самим повітрям з ВІЛ-позитивним;
- Обіймаючись, цілуючись або вітаючись за руку;
- Через столові прибори;
- Через питний фонтанчик;
- Через особисті предмети;
- Користуючись снарядами в фітнес-клубі;
- Торкаючись сидіння унітазу або дверної ручки.
ВІЛ передається тільки через обмін такими тілесними рідинами з ВІЛ-інфікованим, як кров, сперма, фізіологічні виділення з піхви і грудне молоко.
Міф: За допомогою нетрадиційної медицини можна вилікувати ВІЛ
Це абсолютно хибна думка. Народна медицина, як і душ після сексу або інші сумнівні ритуали, ніяк не допоможуть проти ВІЛ-інфекції і не допоможуть запобігти їй.
Особливо небезпечний і тривожний в цьому сенсі міф про “очищення незайманою”, який виник в Чорній Африці (країнах Африки на південь від Сахари), а також поширений в деяких районах Індії та Таїланду. Він полягає в тому, що секс з дівчиною, яка не мала до цього сексуальних контактів, нібито може вилікувати від ВІЛ.
Це жахливе повір’я не тільки призвело до випадків зґвалтування юних дівчаток – а в деяких випадках навіть новонароджених дітей, – а й до зараження їх ВІЛ-інфекцією.
Цей міф сформувався зі схожого повір’я, що поширився ще в XVI столітті в Європі, коли різко зросли випадки зараження сифілісом і гонореєю.
Що ж стосується молитов і особливих ритуалів, вони, безумовно, можуть допомогти людині справлятися з важкою життєвою ситуацією, але вилікувати від вірусу вони не здатні.
Міф: ВІЛ можуть розносити комарі та москіти
Незважаючи на те, що цей вірус передається через кров, в ході декількох досліджень вчені встановили, що ви не можете його отримати через укус комах з двох причин:
1. Коли комаха вас кусає, вона не впорскує вам кров людини або тварини, яких вона вкусила до цього;
2. ВІЛ-інфекція живе в їхньому організмі лише дуже нетривалий час.
Навіть якщо ви живете в районі, де дуже багато комарів і висока концентрація ВІЛ-інфікованих людей, це ніяк одне з одним не пов’язано.
Міф: Я не можу заразитися ВІЛ через оральний секс
Дійсно, оральний секс менш небезпечний (в сенсі небезпеки зараження), ніж всі інші різновиди сексуальної активності. Частота захворюваності в подібних випадках становить менш ніж 4 випадки на кожні 10 тисяч статевих актів.
Однак ви можете отримати ВІЛ, якщо будете займатися сексом з ВІЛ-інфікованими чоловіком або жінкою, і саме тому лікарі рекомендують використовувати презервативи, навіть під час орального сексу.
Міф: Я не можу заразитися ВІЛ, якщо вдягну презерватив
Презерватив може не вберегти вас від інфекції в разі, якщо він розірветься, зіскочить або буде протікати під час сексу.
Саме тому успішні кампанії по боротьбі зі СНІДом закликають не просто до використання презервативів, а й просять, щоб люди перевірялися на наявність ВІЛ-інфекції та, в разі її наявності, отримували лікування невідкладно.
За даними ВООЗ, кожний четвертий ВІЛ-інфікований – а це приблизно 9,4 млн людей по всьому світу – не знає про це і, відповідно, несе ризик передачі вірусу.
Міф: Нема симптомів – нема ВІЛ-інфекції
Людина може жити 10-15 років без прояву будь-яких симптомів.
Але в перші тижні після отримання вірусу у нього може виникнути грипозний стан з температурою, головним болем, висипом або болем в горлі.
Інші симптоми проявляються пізніше – у міру того, як вірус все більше послаблює імунну систему: збільшені лімфовузли, втрата у вазі, температура, пронос і кашель.
Без лікування у інфікованих можуть розвинутися такі серйозні хвороби, як туберкульоз, криптококовий менінгіт, важка бактеріальна інфекція або ракові захворювання – лімфома, саркома Капоші і т.п.
Міф: Люди з ВІЛ помирають рано
Дедалі більше людей, які знають, що у них є ВІЛ, і дотримуються призначеного ним лікування, живуть нормальним повноцінним життям.
За даними Об’єднаної програми ООН по ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС), 47% всіх ВІЛ-інфікованих живуть з пригніченим вірусом, а це означає, що кількість вірусу імунодефіциту людини у них в крові настільки мізерна, що він не проявляється в аналізі крові.
До того ж ВІЛ-позитивні люди з пригніченим вірусом не можуть передавати його здоровим, навіть через статевий акт.
Якщо вони припинять лікування, то рівень ВІЛ-інфекції може підвищитися і знову почати давати про себе знати.
Згідно з даними ВООЗ, у 2017 році 21,7 млн ВІЛ-позитивних людей отримували антиретровірусні препарати – це на 8 людей більше, ніж у 2010 році, тобто приблизно 78% всіх заражених ВІЛ знають про свою інфекцію.
Міф: ВІЛ-позитивні матері завжди передають вірус своїм дітям
Не обов’язково. У жінки з пригніченим вірусом імунодефіциту можуть народитися здорові діти.
