У четвер, 2 травня, виповнюється п’ять років з дня трагічних подій в Одесі. Тоді в результаті сутичок між прибічниками Євромайдану та проросійськими активістами і пожежі в Будинку профспілок загинули 48 людей, ще 250 постраждали.
Батьки прогулюються з дітьми. Приїжджі з вокзалу прямують на зупинку. Ось так Куликове поле виглядає напередодні річниці.
Про трагедію нагадують лише квіти та вінки на паркані Будинку профспілок.
Це місце стало “символом” травневої трагедії, але варто пам’ятати, що масові заворушення розпочалися не тут, наполягає свідок подій та учасник експертно-журналістської “Групи 2 травня” Владислав Балінський.
До “Групи 2 травня” увійшли журналісти та експерти в різних сферах, які проводили власне незалежне розслідування.
“Я вважаю, що зміщення акценту в бік пожежі – це маніпуляція. Події біля Будинку профспілок розвивалися вже як кінцевий етап великого протистояння на Грецькій площі, яке можна вважати аналогом “Русской весны” в Донецьку “, – твердить пан Балінський.
Перші постріли
Саме на Грецькій площі відбулися перші сутички. Звідти стартувала патріотична хода одеських та харківських футбольних вболівальників на матч між “Чорноморцем” та “Металістом”. До них приєдналися інші патріотичні організації та проукраїнські активісти.
Зірвати марш вирішили добре екіпіровані учасники так званого Антимайдану.
Хоча, як виявилось згодом, за день до трагедії учасники руху “Куликове поле”, які брали участь в акціях Антимайдану, домовились оминати зустрічі з патріотами. Про це згадує один з лідерів руху Моріс Ібрагім.
“Ми домовилися не збиратися 2 травня ані на Куликовому полі, ані на Грецькій площі, щоб уникнути зіткнень і жертв. Я виконав ухвалене рішення”, – пригадує Моріс Ібрагім.
Але рішення не було одностайним, бо “антимайданівці” все ж з’явилися на марші. Чому домовленість порушили, сам представник “Куликового поля” однозначної відповіді не дає.
“Наскільки я слухав наших, так вони намагалися не дати їм (проукраїнським активістам – Ред.) піти на Куликове поле. Хотіли затримати їх на Грецькій. Ще потрібно розбиратися, чому деякі прийшли, але це наші внутрішні відносини”,- додає Моріс Ібрагім.
Так історичний центр Одеси перетворюється на поле бою. Спочатку в хід йде піротехніка, згодом – бруківка. Правоохоронці ситуацію майже не контролюють.
Далі – перші постріли та перші загиблі. Десятник “Правого сектору” Ігор Іванов та активіст Євромайдану Андрій Бірюков. Їхні портрети вже п’ятий рік висять на місці трагедії.
Загалом на Грецькій площі під час зіткнень загинули 6 людей з обох боків. Усі – від вогнепальних поранень.
Пожежа у Будинку профспілок та міфи
Сутички продовжилися на Куликовому полі. Саме там на той момент базується одеський “Антимайдан”.
Активісти зносять намети, згодом обидві сторони активно жбурляються коктейлями Молотова.
Частина пляшок летить з Будинку профспілок, у якому ховаються “антимайданівці”. За 15 хвилин таких боїв будівля починає палати.
Заблокованими залишилися десятки людей. Деякі, намагаючись врятуватись від пожежі, вистрибували з вікон. Рятувальники не їхали понад півгодини.
У той вечір на Куликовому полі загинуло ще 42 людини. 8 – від падіння, при спробі врятуватися з палаючого будинку. Від опіків та отруєння чадним газом – 34. Наступні декілька днів після трагедії містом ширяться десятки міфів про причини смерті людей на Куликовому.
“Були фейки, що там використовувалися отруйні речовини, про те, що в підвалах знаходяться сотні мертвих тіл, про групу карателів, які увірвалися в будинок і вбивали людей. І тут треба сказати, що хід слідства і поведінка органів влади тоді значно сприяли розвитку цих чуток”, – пригадує Владислав Балінський.
З іншим міфом – про “Одеську Хатинь” (від назви білоруського села Хатинь, яке спалили нацисти у 1943 р.) – за його словами, доводиться боротися дотепер. Його і зараз активно використовують на російському телебаченні.
“У найгарячіший момент, коли був початок відкритої агресії Росії проти України, ось цей міф про “Одеську Хатинь” використовувався кремлівською пропагандою для того, щоб збирати добровольців з боку Росії та залякувати людей. І ця пропаганда працювала і працює проти України”, – вважає пан Балінський.
Слідство провалене?
Екс-депутат обласної ради Михайло Шмушкович пригадує ті події:
“Це була страшна трагедія для Одеси. Для міста з великою кількістю горизонтальних зв’язків. Усі один одного знають. У кожного є хтось, хто знає того, хто там загинув або постраждав”.
І питання тієї трагедії для Одеси досі не закрите. Владислав Балінський згадує, що у 2017 році до відповідальності намагались притягти 19 представників “Куликового поля”, але за результатами розслідування вони були виправдані.
“Прокуратура подала апеляцію, але подала невчасно і не так, як потрібно. Велика частина просто виїхала за межі України. Керівники ж цих груп Сергій Долженков та Євген Мефьодов були одразу затримані фактично за сепаратизм. Слідство досі веде Миколаївський суд”, – додає експерт.
Одного з “антимайданівців” – Дениса Яцюка – засудив Приморський районний суд Одеси до 5 років позбавлення волі. Але заочно, наразі Яцюк перебуває у розшуку.
Також досі ведеться справа щодо проукраїнського активіста Сергія Ходіяка, якого звинувачують у вбивстві “антимайданівця” на Грецькій площі. У цій справі 13 суддів взяли самовідвід.
“Були рішення по окремих особах, які нібито брали участь у масових заворушеннях, але це поодинокі епізоди, де людей просто висмикували і притягували до суду, щоб було про що звітувати”, – розповідає координаторка “Групи 2 травня” Тетяна Герасимова.
Також ведеться слухання у справі екс-начальника обласної міліції Петра Луцюка та його заступника з громадської безпеки Дмитра Фучеджі. У іншій справі фігурує екс-керівник МНС Одещини Володимир Боделан.
“Сьогодні можна казати, що за вбивства одеситів ніхто з чиновників не отримав ніякого покарання”, – додає Тетяна Герасимова.
Але більшість активістів та експертів самі зізнаються, що майже перестали стежити за судами.
Вони вважають, що глобально слідство провалено, адже відповіді на запитання, хто був фактичним замовником трагедії, суспільство так і не отримало.
“Ми одразу казали, що розслідування приречене, бо приховувалась низка доказів, а частина матеріалів справи просто зникала на наших очах”, – констатує Владислав Балінський.
