Колишні регіонали і проросійські сили на цих виборах до Верховної Ради йдуть двома окремими партіями. DW з’ясовувала, чому розійшлися дороги “Опозиційної платформи – За життя” та “Опозиційного блоку”.
На позачергових виборах до Верховної Ради України 21 липня 2019 року беруть участь одразу дві політичні партії, які складаються з колишніх членів Партії регіонів та інших політиків, яких прийнято вважати проросійськими. Попри інформацію про близькість до об’єднання “Опозиційної платформи – За життя” (ОП-ЗЖ) та “Опозиційного блоку” (ОБ) для спільної участі у виборах, яка тиражувалася у ЗМІ кілька тижнів тому, цього так і не відбулося. У підсумку обидві партії йдуть на вибори окремо.
Оформлення “розлучення”
На минулих парламентських виборах 2014 року “Опозиційний блок” отримав майже 9,5 відсотка голосів, фінішувавши четвертим. Але ця на той момент нова політична сила, наспіх створена з уламків Партії регіонів (ПР), яка зникла з політичної арени після Євромайдану, теж була далеко не монолітною і, як і сама ПР, мала різні центри впливу. П’ять років тому виборчий список був розподілений приблизно навпіл між двома групами всередині “Опоблоку” – групою олігарха Ріната Ахметова і його бізнес-партнерів Вадима Новинського і Бориса Колеснікова з одного боку та групою ексміністра енергетики Юрія Бойка, ексглави адміністрації президента Віктора Януковича Сергія Льовочкіна та бізнесмена Дмитра Фірташа – з іншого.
Утім, наприкінці 2018 року політичні дороги цих двох груп розійшлися. Сталося це після того, як Бойко і Льовочкін увійшли до партії Вадима Рабіновича та Віктора Медведчука “Опозиційна платформа – За життя”, після чого їх виключили зі складу фракції “Опоблоку” у Верховній Раді. На нинішніх виборах Юрій Бойко очолює список ОП-ЗЖ. Рабінович у списку – другий номер, Медведчук – третій, а Льовочкін – п’ятий.
“Опоблок” на початку червня об’єднався з нещодавно створеною партією “Довіряй ділам” мера Одеси Геннадія Труханова і мера Харкова Геннадія Кернеса, партією “Відродження” Віталія Хомутинніка та партією “Наші” Євгенія Мураєва. Останній у підсумку очолив виборчий список “Опозиційного блоку”. Олександр Вілкул, який був кандидатом від ОБ на президентських виборах та на користь якого перед першим туром знявся Мураєв, у списку партії йде другим, Кернес і Труханов – відповідно третій і четвертий номери. Вадим Новинський і Борис Колесніков у виборчому списку партії відсутні – обидва йдуть на вибори у мажоритарних округах.
Як ОП-ЗЖ, так і ОБ мають значний фінансовий та медійний ресурс. В арсеналі ОП-ЗЖ – телеканал “Інтер”, що належить Фірташу і Льовочкіну, а також інформаційні канали “112 Україна”, NewsOne та ZIK, власником яких є наближений до Медведчука Тарас Козак, який у виборчому списку ОП-ЗЖ йде десятим номером. Натомість на рейтинг ОБ працює телеканал “Україна”, що належить Рінату Ахметову. До речі, сам Ахметов вирішив і надалі триматися осторонь стін Верховної Ради і на цих виборах не балотується. Хоча у минулому він був депутатом двох парламентських скликань.
Такі різні рейтинги
Обидві партії є одна для одної найбільшими конкурентами у боротьбі за електорат – і ОП-ЗЖ, і “Опоблок” розраховують на голоси виборців переважно Сходу та Півдня України. Обидві партії свою передвиборчу агітацію будують на риториці прагнення миру на Донбасі та дружби з Росією.
Конкуренція обох партій виливається у гостру взаємну критику. Так, Євгеній Мураєв, перший номер виборчого списку “Опозиційного блоку”, у своєму дописі на Facebook від 24 червня назвав Юрія Бойка, першого номера виборчого списку ОП-ЗЖ, “псевдоопозиціонером”, “інструментом в руках партнерів по бізнесу – Медведчука і Порошенка” та “ширмою, яка прикриває підлість і обман”. Він, серед іншого, закидає вчорашнім соратникам співпрацю з адміністрацією експрезидента Петра Порошенка.
Цікаво, що так само співпрацю з колишнім президентом закидають “Опоблокові” і у ОП-ЗЖ. Два тижні тому Віктор Медведчук дорікав конкурентам, що висунення Вілкула на президентських виборах 2019 року, в яких зрештою переміг Володимир Зеленський, відбулося після погодження з Порошенком і фактично завадило Юрію Бойку вийти до другого туру.
Як свідчать результати соціологічних опитувань, у цій боротьбі набагато успішнішою поки що є “Опозиційна платформа – За життя”, яка може отримати на виборах близько десяти відсотків. Натомість рейтинг “Опозиційного блоку” коливається у межах статистичної похибки. І це при тому, що Олександр Вілкул у першому турі президентських виборів отримав понад чотири відсотка.
Перевага відомих облич
Політолог, очільник київського центру політичних студій та аналітики “Ейдос” Віктор Таран пояснює низькі рейтинги ОБ тим, що усі публічні особи, на яких орієнтується електорат насамперед Сходу та Півдня України, опинилися у ОП-ЗЖ. “І електорат, який дивиться на картинку, автоматично перейшов за картинкою до них”, – каже він у розмові з DW. До того ж, він вказує і на набагато більший медіавплив ОП-ЗЖ за рахунок чотирьох телеканалів, а також негативний імідж Ахметова, який, на думку Тарана, знижує рейтинг ОБ.
Професор політології Києво-Могилянської академії та науковий директор фонду “Демократичні ініціативи” Олексій Гарань, своєю чергою, наголошує, що така різниця у рейтингу полягає у тому, що Юрій Бойко є найбільш розкрученим політиком в цьому таборі. “Бойко весь час розкручувався як лідер “Опозиційного блоку”, коли він ще був єдиною структурою. Думаю, що це, можливо, є найголовнішою причиною. Виборці сприймають “номер один” – він всюди фігурував, на всіх телеканалах як керівник “Опоблоку”, – нагадує він. Гарань також додає, що не на користь ОБ грає брак часу на піар через стислі терміни виборчої кампанії. Якби вибори були черговими і відбулися у жовтні, то партія мала б набагато кращі шанси потрапити до парламенту, переконаний експерт.
Віктор Таран прогнозує, що реальний результат ОБ на виборах буде на кілька відсотків кращим, ніж сьогодні показує соціологія, за рахунок приєднання до нього партії Кернеса і Труханова. Адже електорат двох мерів акумульований у двох великих містах – Харкові та Одесі – і, мовляв, не може бути повною мірою врахований соціологами. Утім, зрештою подолати п’ятивідсотковий бар’єр партії все одно не вдасться, прогнозує політолог.
Чи можливе об’єднання у новій Раді?
Навіть якщо прогнози соціологів справдяться і “Опоблок” не пройде до Верховної Ради за партійними списками, ця політсила проведе до парламенту певну кількість депутатів-мажоритарників. Очевидно, що ОП-ЗЖ буде представлена у новій Раді набагато ширше.
Чи можливе об’єднання двох політсил? Віктор Таран переконаний, що це обов’язково відбудеться. “Вони однозначно об’єднаються в одну опозиційну групу, змінивши назву, якщо обидві сили пройдуть. Якщо ж ОБ не пройде, то його мажоритарники теж будуть співпрацювати з ОП-ЗЖ в тій чи іншій формі”, – впевнений експерт.
Натомість Олексій Гарань є категоричнішим: на його переконання, такого об’єднання не буде, оскільки ОБ за нинішніх умов просто не має шансів пройти до Верховної Ради. Щодо долучення мажоритарників від ОБ до ОП-ЗЖ, то такий варіант, на думку експерта, не виключений, але це залежатиме від позиції Ахметова.
