Обраний після Революції гідності парламент запустив кілька важливих реформ, проте не спромігся подолати кнопкодавства та прогулів.
На обраний в жовтні 2014 року склад Верховної Ради українське суспільство покладало чимало надій. Він оновився більш ніж на половину, народними депутатами стали чимало активістів та журналістів. Проте під кінець своєї роботи парламент опинився серед лідерів недовіри до владних інституцій. Згідно з результатами проведеного соціологічною службою Центру Разумкова в березні 2019 року дослідження, Верховній Раді не довіряли 82 відсотки опитаних.
Емоційна Рада
“Якщо порівнювати цей парламент з тим, що був до 2014 року, то це небо і земля”, – переконаний професор політології Національного університету “Києво-Могилянська академія”, науковий директор фонду “Демократичні ініціативи” Олексій Гарань. Він нагадує, що роль Верховної Ради, що працювала у 2012-2014 роках, була фактично зведена до штампування рішень експрезидента Віктора Януковича, тоді як обраний після Революції гідності парламент реально виконував функції обговорення і пошуку компромісних рішень.
Та водночас Рада восьмого скликання відзначалася надемоційною роботою, й парламентська трибуна часто використовувалася винятково з піар-метою, відзначає голова Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель. Він нагадує, що парламент засипали величезною кількістю “законодавчого спаму” – приблизно 13 тисячами законопроєктів і проєктів постанов, які було просто нереально розглянути. На думку Кошеля, таким чином народні депутати хотіли показати виборцям, що є авторами десятків законопроектів.
Європейський курс та реформи
Однак робота парламенту не обмежувалася емоціями та піаром. Серед здобутків Ради восьмого скликання Гарань називає численні законодавчі акти, пов’язані з європейським курсом України, зокрема спрямовані на реалізацію Угоди про асоціацію та запровадження безвізового режиму між Україною та Євросоюзом. Політолог також звернув увагу на ухвалення законів, що стосуються боротьби з корупцією, верховенства права, електронного урядування тощо. “Я думаю, що парламент виконував дуже важливу роль. І це пов’язано з тим, що уряд спирався на парламент і коаліцію”, – переконаний Гарань.
У свою чергу, Кошель відзначає, що Рада провела кілька якісних реформ – освіти, децентралізації, декомунізації тощо. Також парламент завжди ухвалював законопроєкти щодо підтримки збройних сил України, волонтерів, про соціальний захист учасників АТО. А от щодо прийнятого 11 липня Виборчого кодексу голова КВУ має застереження. На його думку, цей кодекс не передбачає повноцінної виборчої реформи, а лише запроваджує систему з відкритими списками.
Аналізуючи стан виконання коаліційної угоди 2014 року, серед перемог коаліції фінансований ЄС незалежний аналітичний центр “Офіс ефективного регулювання BRDO” також відзначив реформу Національного банку України, запровадження принципу “гроші ходять за людиною” в освіті та медицині, створення патрульної поліції та сервісних центрів міністерства внутрішніх справ.
Рада без дорожньої карти
Утім, Раді восьмого скликання передусім бракувало системності в роботі, вважає Кошель. “Коаліційної угоди як дорожньої карти дотримувалися лише в перші місяці роботи, а далі ми побачили відсутність покроковості реформ”, – пояснює голова КВУ. Також на роботі парламенту негативно позначилася фактична відсутність парламентської коаліції, вважає Кошель. Відколи на початку 2016 року в її складі залишилися тільки “Блок Петра Порошенка” та “Народний фронт”, зібрати 226 голосів було проблемою.
Також Рада восьмого скликання не вирішила питання щодо зняття з народних депутатів недоторканності, нагадує Гарань. Верховна Рада ще 5 лютого 2015 року ухвалила постанову “Про направлення до Конституційного суду України законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів)”, що передбачала скасування депутатського імунітету. І хоч у червні 2015 року Конституційний суд схвалив відповідні зміни до Конституції, народні депутати так і не розглянули це питання.
Серед інших поразок парламенту “Офіс ефективного регулювання BRDO” відзначив те, що в Україні не було запущено ринку землі та великої приватизації, не реформоване трудове законодавство. Також аналітики відзначили провал люстрації, невдалу судову реформу, що не відновила довіру до суду, нереформованість податкової системи та кримінальної поліції, незавершеність пенсійної реформи тощо.
Непозбувне кнопкодавство
Не вдалося Раді подолати й “кнопкодавство” (неособисте голосування) та системні прогули народними депутатами засідань парламенту. За словами парламентської аналітикині громадського руху “Чесно” Оксани Ставнійчук, станом на середину червня у Раді восьмого скликання було зафіксовано 1809 випадків “кнопкодавства” з боку 179 народних депутатів. При цьому завдяки “кнопкодавству” було ухвалено дуже багато важливих рішень та законопроєктів, зокрема про створення Антикорупційного суду, курсу на НАТО та ЄС, звернення щодо томоса для Православної церкви України тощо.
Рух “Чесно” вже давно пропонує вирішення цієї проблеми – сенсорну кнопку, яка унеможливить неособисте голосування. Ставнійчук нагадує, що коаліція і спікер ще на початку роботи Ради восьмого скликання пообіцяли запровадження сенсорної кнопки, проте віз і донині там. “Це проблема браку політичної волі”, – переконана Ставнійчук. За її словами, у Київській міській раді, де сенсорна кнопка запроваджена, “кнопкодавства” немає.
Проблема “кнопкодавства” тісно пов’язана з іншою проблемою Ради – низькою відвідуваністю та участю в голосуваннях. “Народних депутатів змушує кнопкодавити відсутність інших народних депутатів”, – каже Ставнійчук. За методологію руху “Чесно”, прогульниками – тобто тими, хто пропустив понад 25 відсотків засідань – є близько 140 депутатів.
Парламент теж потребує реформи
Директор аналітичного відділу громадської організації “Лабораторія законодавчих ініціатив” Олександр Заславський звертає увагу також на провали в організації роботи Ради восьмого скликання. Зокрема, в багатьох комітетах не збиралися регулярно підкомітети, а в деяких комітетах взагалі були проблеми з тим, щоб зібрати кворум. За словами аналітика, законодавчий процес був непередбачуваним, порядок денний сесій часом радикально змінювався, і в багатьох випадках депутати не дотримувалися регламенту.
Загальмувала й парламентська реформа. Проаналізувавши виконання “Дорожньої карти внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України”, яку підготувала оціночна місія Європарламенту у 2016 році, експерти “Лабораторії законодавчих ініціатив” виявили, що за три роки реформу Ради виконали лише на 42 відсотки. При цьому, відзначає Заславський, основну роботу проробили голова та апарат парламенту, а в тих аспектах, де потрібно було голосування в сесійній залі, реформа практично не просунулася.
