Москва на виборах в Україні демонстративно підтримує “Опозиційну платформу – За життя”. Лідери цієї партії хочуть відновлення відносин з Росією. Крім проросійських гасел, їх вирізняють і фінансові інтереси у Росії.
Відносини між Україною і Росією вже понад п’ять років перебувають у “льодовиковому періоді”: сторони запроваджують обопільні санкції, офіційна торгівля різко скоротилася. Між країнами вже кілька років навіть немає прямого авіаційного сполучення. Утім, це не заважає обраним українцям регулярно відвідувати Москву – прямими приватними рейсами.
Санкції – не завада
Один з лідерів “Опозиційної платформи – За життя” Віктор Медведчук декілька разів напередодні виборів літав до російської столиці для зустрічей на найвищому рівні. “Говорити ми готові на будь-які теми з урахуванням того, що останнім часом був дефіцит спілкування”, – сказав прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв під час зустрічі з Медведчуком та іншими лідерами “Опозиційної платформи – За життя” у середу, 11 липня.
Саме цю партію напередодні парламентських виборів демонстративно підтримує російське керівництво, хоча політична сила Медведчука є не єдиною партією, яка використовує у кампанії проросійську риторику. Але на відміну, приміром, від “Опозиційного блоку”, лідери якого тісно пов’язані з найбагатшим українцем Рінатом Ахметовим, більшість лідерів “Опозиційної платформи – За життя” багато чим зобов’язані саме зв’язкам у Москві.
Фірма дружини Віктора Медведчука виграла конкурс на розробку родовища у державного концерну “Роснефть”
Російська нафта Медведчука і вражаючий паливний бізнес
Згідно зі звітністю партії, основним її спонсором є голова політради Віктор Медведчук – за сумісництвом кум російського президента Володомира Путіна. У той час як на Донбасі тривали бойові дії, в яких Росія підтримувала сепаратистів, кум господаря Кремля 2015 року отримав, імовірно, найбільший куш у своїй кар’єрі бізнесмена. Як з’ясували торік журналісти української телепрограми “Схеми”, російська фірма, через офшори записана на дружину Медведчука, отримала право на розробку одного з найбільших і найперспективніших нафтових родовищ Росії – Гавриківського родовища у Ханти-Мансійському автономному окрузі Росії. Медведчук підтвердив контроль над цим бізнесом і заявив, що записав його на дружину з огляду на американські санкції проти нього. Після анексії Криму Росією США внесли Медведчука у санкційний список як “багаторічну довірену особу і близького друга Володимира Путіна”.
Конкурсні умови на розробку родовища були прописані таким чином, зауважують журналісти, що нікому невідома доти компанія Медведчука примудрилася випередити навіть державний концерн “Роснефть”. Очікується, що повномасштабний видобуток нафти на родовищі Медведчука у Росії розпочнеться за рік-два. Тим часом в Україні з’явилася низка журналістських розслідувань, яка вказує на можливу причетність кума Путіна до імпорту з Росії зрідженого газу і дизельного пального. Попри те, що запровадженими Радою безпеки і оборони України санкціями російському концерну “Роснефть” заборонено здійснювати торгівельні операції в Україні, дизпаливо його виробництва продає в країну маловідома швейцарська компанія, власником якої записаний ізраїльський бізнесмен Нісан Мойсеєв.
Розслідувачам вдалося зафіксувати, що Мойсеєв і Медведчук є близькими друзями, а ізраїльський бізнесмен навіть літав з Росії на приватному літаку українського політика. Обидва заперечують ведення спільного бізнесу. За даними інформаційної бази Import Genius, яку проаналізувала DW, лише за 2018 рік невідомий широкому загалу друг Медведчука імпортував до України через Білорусь дизельне пальне на суму близько мільярда доларів.
Медіа-імперія за невідомі кошти
Під час останньої поїздки до Москви 10 липня, де йшлося про розбудову співпраці з партією “Единая Россия”, Віктора Медведчука супроводжував ще один друг і соратник по “Опозиційній платформі – За життя”, який загадково і блискавично розбагатів. Депутат Тарас Козак до роботи у Верховній Раді багато років пропрацював на митниці і в податковій службі України. У його декларації про доходи вказана лише низка кіпрських фірм, сфера діяльності яких невідома. Завдяки невідомому бізнесу Козак протягом двох останніх років один за одним купив три загальнонаціональні українські телеканали: NewsOne, “112 Україна” і ZIK. Як вказують аналітичні звіти неурядових організацій, канали депутата найменш збалансовано висвітлюють виборчу кампанію, активно агітуючи за Віктора Медведчука і його партію.
Акція протесту під вікнами одного з телеканалів, власником якого є Тарас Козак
За даними соціологічних досліджень, “Опозиційна платформа – За життя” має високі шанси посісти друге місце на майбутніх виборах. Не останню роль у цьому міг зіграти найпотужніший в Україні інформаційний ресурс. Його доповнює і телеканал “Інтер” олігарха Дмитра Фірташа – ще одного наближеного до Кремля олігарха, який має ключовий вплив на українську політику. Перший номер передвиборчого списку “Опозиційної платформи” Юрій Бойко є близьким другом і соратником Фірташа.
Газові мільярди Фірташа
У всіх передвиборчих вояжах до Москви Бойко незмінно супроводжує Віктора Медведчука. На зустрічах у російській столиці регулярно випливає тема поставок газу. Вочевидь, у дешевому газі російське керівництво і досі вбачає один з головних політичних козирів. Москва дає зрозуміти, що в разі потеплішання відносин готова розглянути можливість продавати газ дешевше, ніж Україна закуповує реверсом у Західній Європі.
Юрій Бойко знається на газових відносинах з Росією як ніхто інший в українській політиці. Будучи півтора десятиліття тому спершу очільником “Нафтогазу України”, а згодом і міністром енергетики, він підтримував залучення суперечливого посередника “Росукренерго” до поставок російського палива. Протягом лічених років співвласник “Росукренерго” Дмитро Фірташ став одним з найбагатших олігархів України, а Бойко – його вірним соратником.
Фірташ вже п’ять років в очікуванні екстрадиції до США перебуває під підпискою про невиїзд у Відні. У групі підтримки олігарха на судових засіданнях в австрійській столиці, крім Бойка, можна було побачити все його найближче оточення, яке нині потрапило до виборчого списку “Опозиційної платформи – За життя”: бізнесменів Григорія Суркіса і Вадима Рабиновича, депутата Михайла Папієва, ексголову адміністрації президента Януковича Сергія Льовочкіна та його сестру Юлію Льовочкіну. Льовочкіна разом з Фірташем володіє найбільшим хімічним холдингом України – компанією Ostchem.
Юрій Бойко (спиною по центру) і Вадим Рабинович (праворуч) – у групі підтримки Дмитра Фірташа на суді у Відні, 2015 рік
Щедрі преференції Москви
Ostchem – яскравий приклад того, як Кремль підтримує в Україні бізнес лояльних українських олігархів і політиків. Як констатували в оприлюдненому 2014 року розслідуванні журналісти Reuters, за роки президентства Віктора Януковича хімічний концерн Фірташа заощадив два мільярди доларів, купуючи на спеціальних умовах дешевший газ у російського “Газпрому”. Крім того, “Газпромбанк”, контрольований оточенням російського президента, надав компаніям Фірташа кредити на загальну суму понад 11 мільярдів доларів. Зрештою, коли Дмитра Фірташа 2014 року заарештували за ордером США, де українця підозрюють у корупції, 125 мільйонів євро застави за нього вніс бізнесмен Василь Анісімов – голова російської федерації дзюдо, улюбленого спорту Володимира Путіна.
Дмитро Фірташ і його політична команда залишаються цінними союзниками Кремля в Україні. Попри загрозу арешту Сполученими Штатами активів Фірташа в разі його очікуваної екстрадиції в руках олігарха, вочевидь, залишатиметься значний фінансовий ресурс. Зокрема, торік кіпрська фірма довіреної особи Фірташа у Високому суді Лондона відсудила у холдингу СКМ Ріната Ахметова понад 700 мільйонів доларів боргу, який виник свого часу в рамках таємних оборудок навколо “Укртелекому”. Невдовзі після суду у Лондоні, в рамках якого навіть було накладено арешт на лондонські апартаменти Ахметова, шляхи соратників найбагатшого українця з “Опозиційного блоку” і партії Медведчука-Фірташа остаточно розійшлися.
