В українському інформаційному полі, особливо серед опонентів президента Зеленського, обговорюється теза про “реванш” сил, які свого часу виступали проти Майдану.
Повернення політиків епохи Януковича, відведення військ під Станицею Луганською, трансляція “Сватів” з актором, який підтримав російську анексію Криму, і розмови про статус російської мови на Донбасі. Все це сприймається частиною українців “вісниками реваншу” і навіть “поразками України” у перші місяці президентства Зеленського.
Чи справді держава відкочується у 2013-й рік після зміни президента?
Провісник перший – повернення “старих”
Першим провісником нібито повернення “старої політики” стало прибуття в Україну Андрія Портнова, ексзаступника керівника Адміністрації президента Януковича.
Він приїхав за день до інавгурації Володимира Зеленського.
“Друзі, понад п’ять років я не був у своїй країні. І сьогодні хочу дати впевнений сигнал тисячам людей, які залишили Україну, – час повертатись, будувати та відновлювати”, – написав він тоді у своєму Telegram-каналі.
Проти Портнова була низка справ, однак ніяких наслідків вони не мали – доручень затримувати його в аеропорту не було.
Повернувшись, Портнов оголосив “юридичну війну” експрезиденту Порошенку і подав до Державного бюро розслідувань одразу кілька заяв щодо нього та його оточення.
У самого Петра Порошенка всі ці дії вважають особистою помстою Портнова і “юридичним тролінгом”.
Окрім Андрія Портнова, повернутися до України та української політики виявили бажання інші діячі епохи Януковича.
Наприклад, ексзаступник генпрокурора Пшонки Ренат Кузьмін та колишній голова Адміністрації президента Януковича Андрій Клюєв намагалися зареєструватися кандидатами на майбутніх виборах, хоча, вочевидь, не перебували в Україні з 2014 року.
Так само новим депутатом хотів бути блогер Анатолій Шарій – критик постмайданної української влади, що отримав політичний притулок у Литві (щоправда, залишив Україну він ще до Майдану).
Жоден зі згаданих діячів не намагався балотуватися на попередніх виборах восени 2014 року.
Провісник другий – “відкат декомунізації”
Майже одночасно у Києві та Харкові вирішили повернути радянські назви кільком вулицям, перейменованим у рамках декомунізації.
25 червня Окружний адмінсуд Києва скасував рішення Київради про перейменування проспекту Ватутіна на честь Шухевича, а Московского проспекту – на Бандери.
Щоправда, це лише проміжна перемога у довгому судовому процесі, який веде Олена Бережна – матір загиблої ексдепутатки від Партії регіонів Ірини Бережної – проти Київради. До розгляду апеляції ім’я Бандери залишатиметься на офіційній карті столиці.
Незадовго до цього Харківська міська рада повернула одному з центральних проспектів ім’я радянського маршала Жукова, який перейменували у 2016 році в рамках декомунізації на честь дисидента Петра Григоренка.
А вже у липні харківський мер відновив бюст Жукова – його скинули і розбили під час мітингу націоналістів.
І в Києві, і у Харкові прихильники повернення радянських назв стверджують, що не порушують закон про декомунізацію, адже мова йде не так про діячів Компартії Радянського Союзу, а, перш за все, про воєначальників, які воювали проти нацистської Німеччини.
Інститут національної пам’яті такі аргументи відкидає і обіцяє боротися в судах.
Провісник третій – відведення військ у Станиці Луганській
26 червня почалося розведення військ у Станиці Луганській. Обидві сторони оголосили про те, що відійшли від своїх передових позицій, щоб створити там демілітаризовану зону.
Вважається, що це – перший крок до стійкого перемир’я на Донбасі.
Відведенню передували заяви представника України у Мінській переговорній групі Леоніда Кучми про заборону “стріляти у відповідь”. Згодом він пояснив, що мав на увазі заборону відкривати вогонь для обох сторін.
І хоча ситуація біля Станиці Луганської залишається порівняно спокійною, стійке перемир’я на Донбасі з приходом президента Зеленського так і не настало.
Українські військові кажуть, що розведення сил у Станиці Луганській навіть дещо покращило їхнє тактичне положення, і вони готові швидко повернутися на старі позиції.
“Лідер ЛНР” Леонід Пасічник спочатку заявив, що “республіці” вдалося примусити Україну відбудувати міст у Станиці, а згодом він пригрозив, що вважатиме відновлення мосту київською владою “актом агресії”.
Провісник четвертий – призначення “ексрегіоналів”
Значний резонанс викликали призначення Зеленським нових керівників обласних адміністрацій, особливо – на Донбасі.
Наприклад, попри оголошений курс на “нові обличчя”, у Луганську адміністрацію президент призначив колишнього депутата облради від Партії регіонів Віталія Комарницького.
На сайті Луганської обласної організації Партії регіонів до цього часу можна ознайомитися з його давніми цитатами про “містечкову, хуторянську ідеологію” та “приреченість на возз’єднання” України, Білорусі та Росії (все говорилося ще до початку війни на Донбасі).
Щоправда, у розмові з BBC News Україна Комарницький запевнив, що “від нього ніхто ніколи не чув непроукраїнської позиції”.
Донецьку адміністрацію очолив прокурор Павло Кириленко. Журналісти встановили, що його рідний старший брат значиться у базі “Мировторця” як “бойовик “5-ї окремої мотострілецької бригади “ДНР” “Оплот”.
Зеленський під час представлення Кириленка визнав, що його брат справді живе на непідконтрольній території, але з новим керівником Донецької військово-цивільної адміністрації не спілкуються “через політичні розбіжності”.
Протести викликало і можливе призначення керівником Одеської адміністрації Андрія Андрейчикова, у якого журналісти виявили бізнес-зв’язки з ексдепутатом Ігорем Марковим, що з 2014 року перебуває в Україні у розшуку та живе у Росії.
Володимир Зеленський поки що вирішив відкласти це призначення.
Провісник п’ятий – дискусії про російську мову
Питання статусу російської мови нещодавно повернулося у політичний дискурс після того, як голова Офісу президента Андрій Богдан в інтерв’ю “РБК-Україна” запропонував офіційно дозволити Донецькій та Луганській областям розмовляти російською: “Я б дозволив Донецьку і Луганську державну – українську, регіональну – російську і за умови, що після цього вони – територія України”.
На питання, що робити, якщо такого ж статусу захоче, наприклад, Одещина, відповів: “Давайте тоді всіх змусимо розмовляти по-українськи? Тоді зупинимося на тому, що Україна – це у нас буде Тернопільська, Львівська та Івано-Франківська області. Ми повинні шукати компроміси або ми повинні всім нав’язувати думку якоїсь частини України?”
Згодом голова президентської партії “Слуга народу” Дмитро Разумков пояснив “ЛБ”, що позиція Володимира Зеленського і його команди по мові однозначна – єдиною державною має бути українська.
Провісник шостий – “Свати” і “гуманітарний телеміст” з Росією
На українське телебачення повернувся серіал “Свати” – продукт студії “Квартал 95” Зеленського.
2017 року серіал заборонили через зйомки там російського актора Федора Добронравова, який публічно підтримав анексію Криму Росією та відвідував півострів (самому актору СБУ заборонила в’їзд до України).
У березні 2019 року (ще до обрання Зеленського) суд скасував заборону на трансляцію серіалу та дозволив Добронравову в’їжджати в Україну, а у липні канал “1+1” відновив показ “Сватів”.
Також у липні інший телеканал NewsOne, який пов’язують з партнером Медведчука Тарасом Козаком, оголосив плани провести телеміст “Треба поговорити” з каналом “Россия 1”.
Це викликало шквал критики, зокрема й зі сторони Зеленського, який назвав телеміст “дешевим, але небезпечним піар-ходом”.
Зрештою, NewsOne відмовився від проекту відмовився, однак канал “Россия 1” самостійно показав “гуманітарний телеміст” з запрошеними “простими українцями та росіянами”, але фактично без згадок про анексію Криму та війну на Донбасі.
Провісник сьомий – повернення Росії до ПАРЄ
Про тенденції до “реваншу” проросійських сил говорять не лише у внутрішній, а й у зовнішній політиці
26 червня Парламентська асамблея Ради Європи вирішила повернути повноваження російській делегації без санкцій та виконання умов щодо України.
Як розповідав BBC News Україна посол при Раді Європи Дмитро Кулеба, спроби Росії повернутися до ПАРЄ почалися ще кілька років тому, але досягли успіху лише влітку 2019 року.
Опоненти Зеленського звинуватили нового президента у тому, що він надто пасивно реагував на ситуацію в Раді Європи.
У відповідь він заявив, що насправді рішення Німеччиною і Францією було ухвалене вже давно – хоча він і намагався його змінити.
А голова Офісу президента Андрій Богдан поклав відповідальність на попередників: “Реакція ПАРЄ – це реакція світу на поведінку Порошенка”.
Дмитро Кулеба пояснив: “Потрібно усвідомити, що епоха, коли всі стояли одним фронтом з Україною в протистоянні з агресором, добігла кінця”.
Своєрідним продовженням “зміни міжнародної кон’юнктури” стало рішення італійського суду щодо нацгвардійця Віталія Марківа, якого засудили до 24 років в’язниці через нібито причетність до загибелі італійського журналіста на Донбасі у 2014 році.
В Україні це рішення назвали позбавленим доказів.
Провісник восьмий – без параду
Цього року вперше з 2014 року у Києві не відбудеться парад до Дня Незалежності.
Президент Зеленський назвав його “помпезним і точно недешевим” і заявив, що краще направити 300 млн гривень на премії всім військовим.
Опоненти такого рішення заявили, що реальна вартість параду значно менша.
Пригадали Зеленському і аналогічні рішення експрезидента Януковича, який не проводив військові паради на День Незалежності з 2010 по 2013 рік.
Водночас активісти, зокрема й з команди експрезидента Порошенка, заявили, що проведуть неофіційний “народний парад”, у якому візьмуть участь ветерани АТО і ООС, а також діючі військові, які долучаться у власний вихідний.
“Це точно не політична чи навколополітична акція”, – завірив один з організаторів Юрій Бірюков.
Провісник дев’ятий – домашній арешт для підозрюваних у розстрілах на Майдані чи тероризмі
25 червня Конституційний суд у відповідь на скаргу Надії Савченко скасував норму КПК, яка вимагала виключно арешт для підозрюваних у цілій категорії важких злочинів.
Мова йде про злочини проти основ нацбезпеки, такі як держзрада, диверсія, шпигунство чи перешкоджання ЗСУ, теракти і створення незаконних воєнізованих формувань.
Після цього суди можуть на свій розсуд відпускати таких підозрюваних під заставу, особисте зобов’язання, особисту поруку чи домашній арешт.
Конституційний суд пояснив своє рішення тим, що тримати людей виключно через кваліфікацію статей, по яких їх обвинувачують, є формалізмом та порушенням права на свободу.
16 липня на цій підставі Святошинський райсуд Києва випустив під домашній арешт з електронним браслетом Сергія Тамтуру – одного з бійців так званої “Чорної роти” “Беркуту”, якого підозрюють у розстрілах на Майдані.
У ГО “Родина героїв Небесної сотні” таке рішення суду назвали “кінцем епохи гідності”.
Ще чотирьох “ексберкутівців” суд залишив під вартою.
Раніше суд відпустив під цілодобовий домашній арешт колишнього керівника київського СБУ Олександра Щеголєва, якого звинувачують в організації штурму Майдану в лютому 2014 року.
Припускають також, що завдяки рішенню Конституційного суду з-під арешта можуть випустити голову “РИА Новости – Украина” Кирила Вишинського.
Суд по його справі про держзраду має відбутися 19 липня – захист просить відпустити під особисте зобов’язання.
Провісник десятий – люстрація для “постмайданної” влади
За десять днів до парламентських виборів Володимир Зеленський оголосив про плани люструвати всіх високопосадовців, які обіймали посади з 23 лютого 2014 року до 19 травня 2019 року (від закінчення протистоянь на Майдані і до своєї інавгурації).
Однак якщо посадовець звільнився з посади у цей період за власним бажанням, під люстрацію він не підпадатиме.
Загалом мова йде про заборону займати високі посади людям, які працювали міністрами в усіх урядах після Майдану (включно з прем’єрами), очолювали Верховну Раду, Нацбанк, СБУ, РНБО, Генштаб, Фонд держмайна та інші органи, а також про експрезидента Порошенка.
“Найменше, що можна зробити зараз, – це назавжди позбавити їх усіх можливості брати участь в управлінні державою”, – наголосив Володимир Зеленський. Він пояснив це тотальною корумпованістю системи.
За кілька днів до заяви Зеленського аналогічний законопроект анонсував Андрій Портнов.
“Друзі, розробив короткий законопроект про зміну закону про люстрацію – забороняється займати будь-які державні посади особам, призначеним в період правління попереднього політичного режиму з 22 лютого 2014 року по 20 травня 2019”, – написав він у своєму Telegram.
Володимир Зеленський подав свою ініціативу до Верховної Ради фактично в передостанній день її роботи. А оскільки поки ще чинний парламент так її і не розглянув, то команді президента, якщо вона дійсно захоче розширювати люстрацію після виборів, доведеться вносити її ще раз вже в нову Раду.
Не реванш, а повернення балансу?
Звинувачення у підтримці “реваншу” в Україні команда Зеленського відкидає.
Свої рішення (наприклад, розширення люстрації чи кадрові призначення) пояснюють бажанням докорінно змінити політичну систему України, яка не виправдала всіх очікувань Майдану.
“Не розумію, реванш чого – дерибану? Думаю, цілком нормальні і гасла, і програма у нинішнього президента. Прагнення до кращого – хіба це реванш? Думаю, що про реванш кричать люди, які тепер розуміють, що некорисно використали свій час” – розповідав “ексрегіонал” Віталій Комарницький за кілька днів до призначення у Луганську адміністрацію.
До інших “реваншистських тенденцій” новий президент формально немає стосунку. Наприклад, рішення про повернення радянських назв вулицям ухвалювала місцева влада і суди.
Опоненти Зеленського на це відповідають – міськрада і суди так реагують на зміну загальнополітичної кон’юнктури. Тим самим пояснюють і повернення “домайданних” політиків.
“Можна по-різному все це називати, зокрема й реваншем, але найбільш точно ситуацію можна описати як відновлення геополітичної рівноваги в Україні. Адже всі геополітичні перекоси створюють внутрішню нестабільність”, – вважає політолог Вадим Карасьов у розмові з BBC News Україна.
“Виборці на президентських виборах проголосували ж не за реванш, як і не за продовження курсу Порошенка. Вони захотіли більш центристську і врівноважену політику і державний курс”, – пояснює експерт.
За його словами, відбувається не розворот курсу України на євроінтеграцію, а його більш обережна корекція.
Водночас, як вважає Вадим Карасьов, повернення до політики Партії регіонів зразка 2013 року неможливе, адже зараз до влади йдуть нові політичні сили: “Багато виборців Зеленського та ряду інших партій – це російськомовні українські патріоти. Навряд чи вони хочуть повернення режиму Януковича та перекреслення курсу на Європу”.
“Мова не йде про повернення до влади тих політичних сил, які однозначно асоціюються з інтересами РФ і які свого часу патронувалися Партією регіонів. Партію регіонів відродити неможливо”, – підсумовує політолог.
