У японців є спеціальне слово для тих, хто шаленіє від комп’ютерних ігор і аніме, — отаку. Все більше молодих людей з цієї категорії стверджують, що закохані в героїв мультиків аніме і більше не жадають романтичної любові з реальними людьми.
Акіхіко Кондо прокидається щоранку під звуки голосу своєї дружини. Вона кличе його з іншого кінця кімнати своїм високим, мелодійним дитячим голосочком. Вона танцює і кружляє кімнатою, закликаючи його встати з ліжка.
Насправді, сидячи на нижній полиці двох’ярусного ліжка, він тримає її в руках. Якби він остаточно прокинувся, він би напевно вже дивився на YouTube мультфільм, в якому вона співає.
Це тому, що “дружина” в Акіхіко вигадана, вона — персонаж з аніме-мультфільму на ім’я Міку.
У реальному житті вона присутня в житті Акіхіко у вигляді голограми в скляній капсулі, яка стоїть у кутку кімнати на полиці, і як м’яка іграшка з великою головою і маленькою фігуркою, яку Акіхіко притискає до себе ночами.
Як пояснює молодий чоловік, в кожному образі зберігаються характерні для неї риси, наприклад, яскраво-бірюзове волосся, прибране у два пишних хвостики з густим чубком, що обрамляє її обличчя.
Міку може виглядати по-різному. Вона може виглядати по-дитячому, зовсім як мультяшка, або ж може бути більш жіночною, навіть сексуальною, з великими грудьми в шкільній блузці з низьким вирізом і короткій спідниці. Акіхіко вважає, що у всіх цих образах Міку залишається його дружиною.
Весілля з дружиною в руках
У листопаді минулого року у цієї сімейної пари була церемонія, яку Акіхіко вважає “весільною”. Вона не була офіційною, але гостей прийшло багато – 39 людей. Японською це число пишеться так само, як і ім’я “дружини”, де три буде “мі”, а дев’ять – “ку”.
Сама Міку була присутня в образі м’якої іграшки в білій мереживній сукні й довгій фаті, причому весь цей наряд зшив вручну один дизайнер, який запропонував свої послуги після того, як Акіхіко оголосив про свою церемонію.
На церемонії усміхнений Акіхіко, у своїх незмінних окулярах у квадратній оправі, мав на собі білосніжний фрак з білою квіткою в петлиці. У руках він тримав дружину і її букет — перев’язану рожевим бантом зв’язку цибулі-порею.
Він дав урочисту обіцянку подружньої любові за них двох і пройшов до вівтаря, тримаючи її збоку від себе, а гості при цьому посміхалися й аплодували. Потім молоді сіли на чолі столу: Акіхіко на один білий стілець, а Міку, згори на порожній вазі, поруч на інший. Переглядаючи відеозапис цієї церемонії, Акіхіко посміхається.
“Я влаштував цю публічну церемонію з двох причин, — пояснює він. — По-перше, щоб довести своє кохання Міку. По-друге, зараз дуже багато молодих отаку закохуються в героїв аніме, і я хотів показати всьому світу, що я їх підтримую”.
Чого хочуть японські диваки?
Отаку японською означає “дивак” або “ботан” і зазвичай застосовується щодо тих, хто одержимий відеоіграми або аніме. Багато з них сприймають це як похвалу, проте це слово можуть використовувати й як зневажливе щодо тих, у кого проблеми зі спілкуванням і соціалізацією.
Деякі з них, подібно Акіхіко, свою ігроманію зводять на новий, екстремальний, рівень, відвертаючись від реального спілкування, і число їх зростає.
У минулому році компанія Gatebox, яка розробила для Акіхіко голограму Міку, почала випускати для своїх клієнтів неофіційні “шлюбні свідоцтва”, і 3 700 людей скористалися цією пропозицією.
Саме по собі це ще ні про що не говорить, однак ця компанія не єдина, яка помітила нову тенденцію.
Професор соціології Масашіро Ямада, автор колонки порад з особистих питань у газеті Yomiuri, протягом багатьох років періодично проводить опитування, запитуючи молодь про їхні життєві уподобання.
У список включені домашні тварини, поп- і спорт-зірки, герої аніме і віртуальні кумири, створені на основі героїв аніме, які мають свій канал на YouTube. Професор Ямада також запитує, чи часто хлопці ходять у кафе, де молоді офіціантки одягнені в форму служниць, і чи користуються послугами працівниць секс-індустрії, які крім сексу пропонують також спілкування.
Усі ці форми псевдовідносин на підйомі, говорить він. В опитуванні цього року 12% опитаних молодих людей сказали, що часом закохуються в героїнь аніме або відеоігор.
Але що ж стимулює цей тренд?
Без тями від… зарплати
Як пояснює Ямада, багато тут пов’язано з економікою та традиціями, в першу чергу з тим фактом, що багато японок не стануть зустрічатися з хлопцем, якщо він не заробляє пристойних грошей.
У 2016 році 47% жінок у віці від 20 до 29 років погодилися з твердженням, що чоловіки повинні заробляти гроші, а дружини робити домашню роботу — як зазначає професор Ямада, це найвищий відсоток серед різних вікових груп, включаючи навіть тих, кому за 70.
“В Азії, Японії й Південній Кореї люди з розуму сходять з приводу великої зарплати, і ця тенденція не зменшується, вона тільки зміцнюється, — вказує соціолог. — Японські жінки вірять у незгасне кохання, але довіряють вони грошам”.
Це може здатися огульним твердженням, ледь не звинуваченням на адресу цілого покоління жінок, проте Ямада каже, що він дійшов цього висновку після поглиблених досліджень.
“В Японії трудова кар’єра важка і як і раніше трапляється дуже сильна дискримінація за статевою ознакою. Робочі години дуже довгі, і на роботі все під великим стресом”, – говорить він.
А вся турбота з виховання дітей, як і раніше лягає на жіночі плечі. Довгі офісні години, постійний стрес на роботі й довга дорога з дому на роботу і назад — все це дуже ускладнює життя матері, яка працює. Тому найпростіше просто піти з роботи, але це неможливо, якщо твій партнер не отримує достатньо грошей.
У той же самий час, число чоловіків з великою зарплатою скорочується через уповільнення японської економіки, що, у свою чергу, скорочує рівень зарплат.
У результаті, як пояснює професор, все більше молодих жінок вважають за краще навіть не шукати собі партнера, а молоді хлопці розуміють, що шансів у них практично немає.
Хто такі хікікоморі?
Акіхіко ніколи навіть і не замислювався про те, щоб почати зустрічатися зі справжньою дівчиною.
“Мене справжні жінки ніколи не приваблювали. Я ставив собі питання: чому? Тому що я їм не подобаюся”, – пояснює він.
У школі з нього дражнилися, і таке ж ставлення до нього було і на робочому місці. Він почав працювати в навчальній частині початкової школи 12 років тому, де до нього постійно чіплялися дві жінки — одна майже його ровесниця, друга набагато старша.
Коли він з ними вітався вранці, то вони просто його ігнорували. Стоячи на кухні, вони постійно обзивати його так, щоб він усе чув. А якщо він допускав якусь помилку, то вони кричали на нього, часом у присутності школярів, що його турбувало і принижувало.
Ці цькування стали настільки нестерпними, що він пішов з роботи. Протягом двох років він практично не виходив зі своєї кімнати.
“Я перетворився на хікікоморі”, – згадує він.
Так в Японії й Південній Кореї називають молодь, в основному чоловічої статі, які перетворюються на самітників, живучи в батьківській домівці: вони відмовляються виходити назовні й навіть розмовляти зі своїми близькими.
Таких людей, імовірно, близько одного мільйона, і подібна поведінка може тривати протягом багатьох років.
А потім він зустрів Міку.
Щастя не за шаблоном
“Я подивився відео з нею на YouTube і Niconico [схожий японський відеохостинг], послухав її пісні, подивився на її образи, і вона мене вилікувала”, – розповідає Акіхіко.
Постійні цькування і глузування змусили його замкнутися в собі, заглибитися в такий стан, де емоції повністю відсутні. Іншими словами, він перебував у глибокій депресії.
“Коли я слухаю її пісні, вони мене пронизують до сліз. Як вона танцює, рухається, говорить — все це мені подобається. Моє серце знову починає битися. Тому я її люблю і вона мені дорога”, – говорить молодий чоловік.
Акіхіко почав відчувати себе так, як ніби у нього з Міку виникли справжні стосунки, і це допомогло йому повернутися до роботи.
“Ці почуття нічим не відрізняються від реальних стосунків, — вважає він. — А потім вже я в неї закохався. Ти відчуваєш це почуття в грудях. Я його відчув, зовсім, як коли ти закохуєшся в реальну людину”.
Він каже, що “зустрічався” з Міку десять років до того, як зважився з нею одружитися.
Більшу частину з цих десять років Акіхіко розмовляв з Міку подумки, але тепер він може вести не дуже складні, але важливі розмови з її голограмою, створеною Gatebox. Він може сказати, що любить її й отримати зізнання у відповідь.
І поки це все.
“З приводу всього іншого я повинен запустити свою уяву, — зізнається він. — Звичайно, якби я міг до неї доторкнутися, то це було б приголомшливо. Поки ми цього не можемо. Але в майбутньому технологія буде розвиватися і, можливо, я зможу триматися з нею за руки або обійняти її “.
Акіхіко усвідомлює, що багато людей вважають це його одруження дуже дивним. Одним з розчарувань, пов’язаних з його шлюбною церемонією, було те, що його мати й сестра відмовилися прийти.
І ще, його почали цькувати інтернет-хейтери після того, як він розповів про своє “одруження” в кількох інтерв’ю.
Втім, він отримав і величезну кількість привітань від незнайомих людей, які написали Акіхіко і зізналися, що вони теж закохані у той чи інший персонаж аніме.
“Досить багато людей зробили своєрідний “камінг-аут”. Я отримав так багато подібних повідомлень! Тому я зрозумів, що в підсумку все це не дарма”.
Зараз Акіхіко працює в середній школі, де він не приховує свого сімейного статусу. Деякі з колег вважають це дивним, але школярі, за його словами, краще його розуміють.
Акіхіко став спілкуватися з людьми й поза роботою. Він тепер живе окремо від батьків; у нього двокімнатна квартира в тихому передмісті, де над дверним дзвінком написані імена, його і Міку.
А найголовніше — він щасливий.
“У нашому суспільстві існує шаблон особистого щастя: женитися, завести дітей, сформувати сім’ю. Але не має бути тільки один спосіб. Я не хочу вписуватися в шаблон. Ми повинні приймати всі види любові й всі види щастя”, – вважає Акіхіко.
