26 липня 1826 року в Іспанії загинула людина, яку вважають останньою жертвою іспанської інквізиції. Формально Каетано Ріполь був страчений трибуналом віри, але більшість істориків згодні, що фактично це була стара добра інквізиція. Її повторно розпустили 1820-го, проте не минуло й трьох років, як інквізиція повернулася — хай і під іншою назвою.
У трибуналі віри (Junta de Fe) засідали старі інквізитори й займалися вони все тим же: підтриманням релігійної єдності, захистом Церкви й престолу, обороною віри від просвітництва. Формальної влади у церковних слідчих стало менше — рішення про покарання тепер затверджували світська влада, але вплив інквізиторів залишався як і раніше сильним. Приклад тому — справа Ріполя.
Каетано Антоніо Ріполь — учитель з Валенсії — раніше служив в іспанській армії. Під час вторгнення Наполеона — воював на півночі Піренейського півострова. Потрапив до полону й опинився в післяреволюційній Франції. Там познайомився з ученнями різних вільнодумців, в тому числі — з деїзмом. Цей релігійно-філософський напрямок визнає існування Бога і присутність божественного в кожній людині, але заперечує містику й догмати релігій. На думку деїстів, після створення світу Бог практично не втручається у справи творіння, однак пізнати Творця можна за допомогою логіки та науки.
Після звільнення Ріполь влаштувався працювати вчителем у приході Рузафа — бідному кварталі в передмісті Валенсії. Там, в перероблених старих казармах, він вчив дітей наукам. Але крім цього — переконував своїх учнів не промовляти «Аве Марія» і не хреститися. Педагог розповідав, що в пісні дні можна їсти м’ясо, а спасіння душі можна досягти без Церкви. Неосвічені жителі округи були не в захваті від такого неортодоксального вчителя, який сам відмовлявся почитати католицькі традиції ще й дітей навчав того ж.
На Ріполя незабаром донесли. Заарештовували його восени 1824 року і майже 2 роки протримали у в’язниці — церковники чекали, що він зречеться єресі. На процесі головував інквізитор старого загартування Мігель Торанзо. Каетано Ріполя було звинувачено в єресі за заперечення непомильності Церкви, невіру в Трійцю, божественність Христа і дівоцтво Марії, його матері. Педагог спробував врятуватися, заявивши, що він не католик і тому справа не відноситься до церковної юрисдикції. Але церковники знайшли підтвердження його хрещення в метричній книзі з Сольсони, рідного міста Риполя. Церковний суд визнав вільнодумця винним і засудив до спалення на вогнищі. Втім, світська влада вирішила стратити через повішення.
26 липня 1826 року закутого в кайдани й одягненого в усе чорне єретика посадили на осла і привезли на ринкову площу Валенсії. Перед стратою йому останній раз запропонували зректися свої переконань і «примиритися» з Церквою, але Ріполь відмовився і піднявся на ешафот зі словами «Я вмираю в мирі з Богом і людьми». Ветерана, що бився за незалежність Іспанії, було повішено. Тоді церковники веліли засунути тіло в бочку, розмальовану язиками полум’я, і закопати її за межами кладовища.
48-річний учитель Каетано Ріполь став останньою людиною, страченою Католицькою церквою за єресь.
