Дедалі більше пар, в яких немає дітей, заводять домашніх тварин і піклуються про них як про власних малюків. Чому вони зробили такий вибір?
Лайза Рохов та її партнер Кемерон Вілер сидять на дивані у своєму помешканні в місті Іпсиланті, штат Мічиган, в них по колінах повзає щеня сибірського хаскі.
Ейрі – їхня “дитина” – своїх власних вони не планують.
Лайзі 24 роки, вона закінчує навчання за спеціальністю “соціальний робітник”, 26-річний Вілер працює вчителем історії у школі і готується до вступу в аспірантуру. Ейрі дев’ять тижнів, вона – повноцінний член родини.
“Батьківство вимагає багатьох жертв, – зазначає Рохов. – Воно вимагає грошей, часу і відмови від багатьох речей, якими ви хотіли би займатися“.
Вілер також додає, що дитина змусила би його постійно тривожитися, “більше, ніж це роблять інші батьки”.
“Я завжди думала, що заведу собаку замість дітей“, – каже Лайза Рохов. Вона знала, що буде чайлдфрі вже в старших класах школи.
Дівчина познайомилася з Вілером у Тіндері на музичному фестивалі, і їхні погляди на батьківство збіглися.
“Коли я почав працювати в коледжі, я зацікавився політикою і дізнався багато про зміни клімату, – розповідає чоловік. – І я почав дотримуватися думки, що привести ще одну дитину в цей світ – це безвідповідальний вчинок“.
Пара належить до популярного тепер руху чайлдфрі – молодих людей, які категорично відмовилися народжувати дітей.
Заощаджені таким чином гроші вони хотіли би витратити на свою кар’єру, хобі або, приміром, домашнього улюбленця, як-от Ейрі.
Чому стають чайлдфрі
За останні кілька десятиліть у США та Великій Британії помітно зросло число подружніх пар без дітей. За даними американського перепису населення, якщо у 1970 році діти були в 40% подружніх пар, в 2012 році вони були лише в 20%.
Хоча ця статистика не враховує неодружених пар з дітьми, вона, однак, переконливо свідчить про зміни в традиційному складі родини.
Дослідження, проведене Бюро трудової статистики США, показало, що подружні пари без дітей протягом 2007-2011 років витрачали більше грошей на своїх домашніх улюбленців, ніж будь-які інші сім’ї.
“Це така потреба в піклуванні про когось“, – вважає д-р Емі Блекстоун, професорка соціології з Університету штату Мен і авторка книжки “Чайлдфрі за власним бажанням: Рух, який змінює традиційну родину і відкриває нову добу незалежності”.
Блекстоун досліджує рух чайлдфрі з 2008 року. Приблизно тоді три її близькі подруги розповіли, що завагітніли, тому що відчули потяг до материнства.
“Я не поділяла цих почуттів“, – розповідає жінка.
Вона була в щасливому шлюбі з чоловіком, в якого закохалася ще в школі. Спочатку вони вважали себе “занадто молодими” для дітей і думали, це станеться, коли їм буде за 30. Бажання стати батьками з’явиться якось пізніше.
Але воно не з’явилося. “Ніхто з нас не відчував інтересу до батьківства”, – каже Блекстоун.
У них з чоловіком також була кішка, але в обох виявилася алергія на котячу шерсть. Дослідниця, однак, не раз стикалася з бездітними парами, які ставилися до своїх домашніх улюбленців як до справжніх дітей.
“Один з найяскравіших прикладів – це історія про чоловіка, який звільнився з роботи, коли дізнався, що його собака вмирає. Він хотів провести останні тижні життя свого улюбленця поруч з ним“, – розповідає професор Блекстоун.
Він хотів піклуватися про собаку, “як хтось піклувався б про дитину чи хворого батька”.
Інша бездітна пара, яка вирішила розлучитися, повинна була визначити опіку над своїми котами.
“Вони обоє вважали котів своїми дітьми”, – каже Блекстоун. Зрештою, один з колишніх партнерів отримав право залишити тварин собі, а другий погодився на регулярні відвідування улюбленців.
Нью-Йоркський художник Бен Леновіц із захватом розповідав про бездітну пару, яка замовила йому кілька портретів своїх собак. Одного з них вони врятували під час урагану Сенді в 2012 році.
“Чоловік розповідав про пса, як про свого малюка“, – каже Леновіц, його портрети домашніх улюбленців можуть коштувати до 160 доларів.
Пухнасті дітки
Ідею заміни дитини “пухнастим малюком” (fur baby) часто обговорюють на форумах чайлдфрі.
“Наш кіт, безумовно, член родини“, – каже Максін Трамп, режисерка фільму To Kid or Not to Kid. Жінка одружена, але не має дітей. Фільм розвінчує стереотипи, що оточують людей, які вирішили не народжувати дітей.
“Але я не називаю його “своїм синочком!”.
49-річна Максін живе зі своїм чоловіком та котом Оскаром Уайльдом (“Не люблю його прізвище”, – жартує жінка).
Вони з чоловіком більшу частину життя проводять у подорожах. Це частково і стало причиною того, чому Максін не хотіла дітей, і чому кіт їм добре підходить.
“Деяким друзям було доволі важко пояснити наш вибір“, – розповідає жінка, але робота над фільмом “мала терапевтичний ефект”.
Коли близько семи років тому вона почала роботу над ним, інформації про чайлдфрі було дуже мало.
Але тепер часи змінилися. “Це дуже захопливо, чи зможемо ми дожити до того часу, коли людей, які свідомо відмовилися від батьківства, не вважатимуть дивними чи ізгоями?”
Для Рохов і Вілер та інших молодих пар, які не мають дітей, відмова від батьківства має таке ж значення, як і рішення завести домашнього улюбленця.
“Ейрі трохи налякала нас минулого тижня“, – каже Рохов. Вони з чоловіком відреагували так само, як відреагували би будь-які молоді батьки на тривожні ознаки хвороби в малюка.
“Ми відвезли її у ветеринарну клініку, що обійшлося нам у суму до 1000 доларів, уявляю, скільки коштував би візит до відділення невідкладної допомоги для малюка. Не менше тисячі, точно“. (Вона має рацію щодо більшості місць у США.)
Утім, крім менших фінансових витрат, рішення не народжувати дітей також позбавляє їх “емоційних страждань”, пов’язаних з батьківством.
“Я соціальний працівник, – каже жінка. – Я знаю, яке життя в багатьох людей. І я знаю також, що не зможу дати дитині все, що їй потрібно“.
