Похід нової влади за зміцненням президентської вертикалі минулого тижня отримав ще одне продовження. 10 вересня був опублікований свіжий президентський законопроект “Про внесення змін до Закону України” Про Державний бюро розслідувань “щодо вдосконалення діяльності Державного бюро розслідувань”.
Що стало логічним після внесення в кінці серпня проекту змін до Конституції, де пропонують закріпити в ній право президента на призначення і звільнення керівників НАБУ і ДБР.
Мабуть гарант не сумніваючись, що перехід в пряме підпорядкування керівників цих антикорупційних органів – справа часу, вирішив посилити єдиноначальність і в ДБР, прибравши «зайві» внутрішньовідомчі процедури, прописані існуючим законом.
У запропонованих змінах до закону зазначено, що відтепер директор Бюро керуватиме органом одноосібно, не розділяючи владні повноваження з заступниками, як це є у сьогоднішніх вимогах.
Одним з ключових моментів проекту є перетворення ДБР з центрального органу виконавчої влади в державний правоохоронний орган. Внаслідок цієї, здавалося б, чисто технічної норми, дія інших законодавчих актів, що регулюють діяльність ЦОВВ, вже не поширюється на ДБР. Тобто прибирають статус Держбюро, як частини виконавчій гілки влади, і відносять його до президентської вертикалі.
А щоб розвіяти й найменші сумніви про субординацію, в ньому чітко прописується роль і вплив президента.
“Директор Державного бюро розслідувань призначається на посаду Президентом України за поданням комісії з проведення конкурсу”, – йдеться в законопроекті.
Гарант зможе курувати навіть Раду громадського контролю при Бюро. Адже Положення про РГК при ДБР затверджується саме президентом України. Що між іншим є неконституційною нормою.
Варто згадати, що цієї весни у нинішнього директора ДБР Романа Труби виникли великі розбіжності з членами РГК, які виступили з гострою критикою його діяльності на чолі цього відомства. Звідси, мабуть, і бажання додати в законопроект норми впливу на громадськість.
Статті про проведення конкурсу на заступників керівника ДБР в законопроекті пропонують прибрати, додавши при цьому повноважень директору в особистому призначенні і звільненні своїх заступників.
За очевидною «відсутністю потреби» з документу прибирають і участь глави Кабміну в призначенні керівника ДБР.
Зникає і гарантія незалежності за визначенням загальної структури держоргану а також особливого порядку звільнення в ньому першого заступника і заступника директора ДБР.
Територіальні органи ДБР будуть перетворені в територіальні управління, а директор отримує право самостійно формувати свій апарат, причому окремо прописана необхідність підрозділу внутрішнього контролю. Який, природно, буде цілковито підконтрольний директору.
Цікаво, що гранична чисельність штату ДБР в 1500 чоловік (центральний апарат і територіальні органи) зазначена в нинішньому законі змінюється, але незрозуміло в який бік. Ця цифра відтепер у віданні Кабміну, але по «заявці» директора Держбюро. До того ж директор своїм рішенням може створити до 10 територіальних управлінь (зараз їх 7), визначаючи при цьому їх штатну чисельність , територіальне розміщення по областях, де здійснюється діяльність.
Умовна колегіальність через зміни йде в Лету, а повноваження запропонованих першого і трьох звичайних заступників розписується строго директором Бюро.
До повноважень глави ДБР додається можливість звільняти з посад своїх заступників самостійно. Тому про гарантії навіть мінімальної незалежності в прийнятті службових рішень швидше за все доведеться забути.
Ще одним приємним для керівника відомства бонусом стане закріплення повноважень директора в прийнятті рішень про дисциплінарне стягнення з працівників ДБР на підставі висновків відповідної комісії. У нинішньому законі ці рішення – у віданні дисциплінарної комісії без участі директора. Хто і як буде формувати склад таких комісій, виходячи з філософії запропонованих змін, здогадатись неважко.
При цьому підстави для можливого стягнення знаходяться далеко за межами правових стандартів і виглядають абсолютно абстрактно (невиконання або неналежне виконання обов’язків, порушення правил професійної етики, вчинок, що дискредитує ДБР або порочить честь співробітника, які ніде не прописані і т.п. ).
В дисциплінарній комісії, яка за чинним законом складається з п’яти чоловік, троє з яких – представники Ради громадського контролю при ДБР, їх число збільшиться до – семи, три з яких – будуть представниками цього громадського органу. Тобто за новими змінами «глас народу» в цій комісії стане тихішим.
Переглядають в законі і питання роботи конкурсної комісії, курованої раніше Секретаріатом Кабміну. У разі прийняття нововведень цим займуться в центральному апараті ДБР. А значить і конкурси в ручному режимі зможе контролювати сам директор.
Ще одним важливим моментом стало надання можливості переведення на посади в ДБР без конкурсного відбору в порядку, визначеному законом “Про державну службу”.
Про що в одному з інтерв’ю натхненно заявив глава відомства Роман Труба.
«Ми перші, хто зможе взяти на роботу оперативника прямо з університетської лави правових факультетів. Тому, я закликаю всіх – молодих і досвідчених, ініціативних і професійних, наполегливих і доброчесних – спробувати свої сили », – похвалився він.
Безумовно, надання шансів талановитим і молодим в одному з ключових антикорупційних органів – важливе і необхідне. Але з огляду на нашу практику, можна лише здогадуватися, скільки «потрібних» і «своїх» людей зможуть з цією хвилею увійти в систему, уникнувши сита професійного відбору.
Недарма експерти, аналізуючи зміни в закон про ДБР, виявили в них низку корупційних ризиків.
Політичні експерти також наполягають на тому, що прийняття Верховною Радою процедури одноосібного призначення і звільнення президентом керівництва НАБУ і ДБР порушує європейські стандарти і загрожує політичною корупцією.
Зокрема під час обговорення змін до Конституції в парламенті депутат фракції “Європейська Солідарність” Руслан Князевич зазначив:
“У 2014 році Венеційська комісія розглядала подібну норму проекту закону про внесення змін до Конституції, де вже передбачалася можливість призначення керівника Державного бюро розслідування президентом. Вони сказали, що такого роду одноосібне призначення є грубим порушенням стандартів Ради Європи».
Тобто як мінімум «братерський привіт» від Венеційської комісії в разі прийняття цих законів нам гарантований.
Але судячи з практики прийняття рішень в цій Раді, «парламентський принтер» така «дрібниця» не збентежить і нововведення там підтримають.
Отже мало сумнівів, що незабаром ми вже побачимо новий формат антикорупційного органу, який, втрачаючи на ходу свою незалежність, може стати зручним політичним батогом в руках команди президента.
