Син ексвіцепрезидента США, експрезидент Польщі, колишній високопосадовець ЦРУ – всіх їх об’єднувала рада директорів української енергетичної компанії Burisma Group Миколи Злочевського.
Вона опинилася в центрі міжнародного скандалу через спробу Дональда Трампа домогтися від Володимира Зеленського розслідування її діяльності. Але чому західні діячі такого рівня там опинилися?
BBC News Україна спробувала з’ясувати, навіщо такі компанії на пострадянському просторі залучають відомих на Заході людей, що ті їм дають в обмін на високі гонорари, та на які ризики погоджуються.
Коли ім’я – це ресурс
Жовтаве осіння листя повільно облітає з дерев, що ростуть уздовж дороги до Рокитнянського газоконденсатного родовища за 28 км на південний захід від Харкова. Навколо – безкраї рівнинні краєвиди.
Тут енергетична компанія Миколи Злочевського Burisma Group нещодавно розпочала буріння чергової свердловини.
Сама назва цієї компанії доносить сюди, на ці харківські простори, відлуння найбільшої політичної кризи США останніх років. Кризи, що гіпотетично може завершитися імпічментам Трампа.
Навряд чи один із фігурантів цієї історії – син американського ексвіцепрезидента Джо Байдена Роберт Хантер Байден – коли-небудь мав нагоду насолодитися красою місцевої природи. Хоч він і працював у раді директорів Burisma Group від травня 2014-го до початку 2019-го.
Засновником та бенефіціаром цієї компанії є Микола Злочевський, екміністр екології (2010-2012) в уряді Миколи Азарова, що після Майдану покинув Україну.
Юрист Хантер Байден – не єдиний західний діяч з відомим прізвищем і без досвіду в газовій царині, що працював у раді директорів Burisma Group.
Щонайменше двоє інших – експрезидент Польщі Александр Квасневський та екскерівник Антитерористичного центру ЦРУ (1999-2002) Джозеф Кофер Блек – так само мають міжнародне ім’я і також не мають експертних знань та власних технологій у цій царині.
На відміну від Байдена-молодшого, вони й далі працюють в українській енергетичній компанії, яка офіційно заявляє про свій міжнародний статус.
Їхні обличчя світять із головної сторінки веб-сайту газовидобувника. Далеко не всі подібні компанії так наголошують на складі власних наглядових рад.
Таких людей, як Хантер Байден чи Александр Квасневський, запрошують зі стандартними формулюваннями: “для налагодження адміністративних процедур”, “для посилення ефективності активів”, “для налагодження співпраці з міжнародними організаціями”, “для покращення корпоративного управління”.
Хантер Байден, як ідеться на сайті Burisma, відповідав за юридичний блок.
До речі, це був його не перший подібний досвід. Він також увійшов до ради директорів китайського консалтингово-інвестиційного фонду BHR Partners. Той мав прилаштовувати китайські інвестиції за кордоном. Перед цим він їздив до цієї країни разом із батьком. Для того це була офіційна поїздка.
Байден-молодший погодився на пакет акцій у фонді лише після того, як Байден-старший залишив Білий Дім.
Юристи, знайомі з реаліями роботи енергетичних компаній на пострадянському просторі, називають дві основні причини для залучення людей з відомим на Заході ім’ям.
По-перше, ідеться про репутаційні здобутки. Уявімо, газовидобувній компанії потрібно отримати кредит в іноземному банку. Не кіпрському, а одному з першої десятки глобальних фінустанов.
Для цього потрібно пройти процедуру Know Your Customer (знай свого клієнта). Приємно, коли під час перших кліків онлайн з’ясовується, що в раді директорів компанії є умовно “західні авторитети”.
По-друге, ідеться про політичні зв’язки, вплив і підтримку в Європі та ЄС.
Але цей фактор не варто переоцінювати.
Сигнал “їх не чіпати!”
Старший віцепрезидент Центру аналізу європейської політики, британський журналіст Едвард Лукас є одним із тих, хто давно б’є на сполох через, на його думку, “завуальований підкуп” західних еліт пострадянськими клептократами.
Він радить розрізняти так звану “шредеризацію” задля здобуття реального політичного впливу на Заході, з одного боку, та залучення людей, на кшталт Байдена, задля “відбілювання” іміджу компанії на тлі відкритих проти власника кримінальних справ.
Термін “шредеризація” вигадали в Німеччині на позначення сумнівних зв’язків колишніх політиків, енергетичних компаній та пострадянських еліт. Прецедентом стала історія наглядової ради газогону “Північний потік”. Її очолив колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер.
У цій раді є й інші західні діячі, але вони, на відміну від іноземних членів ради директорів Burisma, мають солідні професійні профайли саме в енергетиці.
“Те, що син Байдена працював у такій компанії, – це погано. І не стільки тому, що участь у раді директорів нібито забезпечує вплив компанії на Заході”, – зауважив Лукас у коментарі BBC News Україна.
“Хто чув про Хантера Байдена в Британії, ЄС чи навіть США? Але це є сигналом усередині України: не чіпайте цю компанію, тому що ми “купили” для неї велике західне ім’я”, – вважає експерт.
Закон “дозволяв” зловживання
Колишній генпрокурор Юрій Луценко в травні цього року заявив, що доказів порушень Хантером Байденом українських законів немає.
За свою роботу в Burisma Group він міг отримувати будь-яку зарплату, хоч і 100 тисяч доларів на місяць, про які заявив Дональд Трамп.
Нині ж новий очільник ГПУ Руслан Рябошапка заявив про перегляд півтора десятка кримінальних проваджень, у яких фігурують підприємства Миколи Злочевського та Сергія Курченка. Деякі з цих справ можуть містити епізоди, пов’язані з Burisma Group.
Після Євромайдану проти Миколи Злочевського ГПУ відкрила одразу кілька проваджень за зловживання владою. Втім, поступово вони були закриті.
НАБУ також розслідує можливі порушення у видачі дозволів чиновниками мінекології компаніям, заснованим Burisma Limited, у 2010-2012 роках. Тобто задовго до того, як там почав працювати син американського ексвіцепрезидента.
Видача спеціальних дозволів на користування надрами поза аукціонами, маніпуляції умовами видачі цих дозволів, робота “своїх компаній” під прикриттям державних підприємств, штучне розмивання частки держави в газовидобутку, скасування урядових рішень щодо видачі дозволів заднім числом – усе це мало б бути поза законом.
І так і є в країнах ЄС чи США, але в “домайданній” Україні це можна було здійснювати практично легально – в рамках закону.
Непрозорого, часто змінюваного, прописаного не для забезпечення конкуренції, а для задоволення інтересів олігархічних груп. Довгий список винятків, коли дозволи на користування надрами можна було отримувати поза аукціоном, був однією з підвалин цієї системи.
Після Майдану для багатьох у галузі газовидобутку стало зрозуміло, що жити по-старому більше не вийде.
В останні п’ять років в Україні з’явилося антикорупційне законодавство, відповідні слідчі органи, вдосконалилося регуляторне законодавство. Аукціони стали електронними, а інформація про доступні для розробки надра відкритою.
Знайомі з реаліями галузі люди, з яким вдалося поспілкуватися BBC News Україна, пояснюють, що Хантер Байден мав перевірити з допомогою своїх юристів легальність бізнесу, перш ніж пристати на спокусливу пропозицію. Це неписане правило.
І, вочевидь, ті йому підтвердили, що формально все законно.
“Я відчуваю, що ухвалив правильні рішення для моєї родини та для себе”, – зізнався Хантер Байден в інтерв’ю The New Yorker. Але водночас визнав, що це не варте було того “болю”, якого історія завдала його родині.
“Я ніколи не зміг би передбачити, що Дональд Трамп підніме мене на вістря спису, спрямованого проти людини, яка, як вони вірять, може їх перемогти”, – казав він.
Заперечував конфлікт інтересів і Александр Квасневський.
“Присутність президента Александра Квасневського в незалежній раді директорів не створює якого-небудь конфлікту інтересів… Стратегічна мета Burisma – збільшити частку газу власного виробництва на ринку України та зробити її незалежною від Росії. Це один з найважливіших елементів політики, яку мають підтримувати демократичні сили України та Захід…”, – заявили в 2014-му в його офісі.
BBC News Україна звернулася до польського ексглави держави із запитом щодо його ролі в раді директорів і чекає на відповідь.
“Байден не робив нічого незаконного”
Такий бізнес може залучати не лише окремих людей, але й цілі організації для покращення репутації та налагодження зв’язків за кордоном.
“Burisma Group підтримала принципи Атлантичної ради США щодо економічної політики та судової реформи в Україні”, – це заголовок однієї з топ-новин на сайті Burisma Group.
До чого тут одна з найвідоміших неурядових організацій в Америці? Пояснення просте – вона отримує фінансування від Burisma.
Експосол США в Україні Джон Гербст очолює Євразійський центр цієї впливової неурядової організації. У 2017-му вона погодилася прийняти гроші на дослідження від компанії Миколи Злочевського.
Дипломат визнає, що це суперечливе рішення. Втім, він переконався, що гроші від енергетичної компанії з України можна було брати, коли лондонський суд закрив справу щодо зловживань Злочевського. За словами Гербста, Burisma дотримується принципів їхньої інтелектуальної незалежності.
“У випадку з Байденом критики говорять, що він не мав жодного досвіду в питаннях енергетики. Отже, навіщо його взяли на цю позицію? Це справедливо. З іншого боку, він не робив у жодному сенсі чогось незаконного”, – додає Гербст.
“Законна корупція” – ще один специфічний термін. Він описує суперечності в діях людей із західних демократій, що отримують гонорари від бізнесів у корумпованих, часто авторитарних країнах.
Україна має шанс вирватися з цього замкненого кола завдяки реформам.
