Представники команди Зеленського запевняють, що мають кілька сценаріїв задля припинення війни на Донбасі. Так званий план “А” Україна планує презентувати на саміті “нормандської четвірки”, а у разі його провалу, кажуть на Банковій, будуть запропоновані інші кроки для досягнення миру.
Зміст інших сценаріїв Офіс президента і міністерство закордонних справ не розкривають.
“Що стосується того, чи є у нас плани B, C і D. Вони є. Але звісно, що ми не будемо про них говорити, поки є та можливість, котра обговорюватиметься лідерами “нормандської четвірки”, – запевняв керівник зовнішньополітичного відомства Вадим Пристайко.
Дата “нормандського” саміту також не відома: у той час як президент України запевняє, що готовий до нього, у Москві звинувачують українську владу у невиконанні попередніх домовленостей, досягнутих у межах Мінської контактної групи. Без чого, вважають у Кремлі, проведення саміту втрачає сенс.
То що це за плани – ВВС News Україна з’ясовувала, опираючись на джерела в Офісі президента та за допомоги експертів.
План А і песимізм
Цей, пріоритетний план, вже відомий широкому загалу.
Він полягає у тому, що Україна погоджується на “формулу Штайнмаєра”, заявляє про це на очікуваному саміті лідерів України, Росії, Німеччини та Франції, але водночас чітко попереджає, за яких умов і на якому етапі вона може бути виконана, а саме: після виведення військ із території самопроголошених “ДНР-ЛНР” і повернення контролю України над своїм кордоном із Росією.
Коли Україна у вересні погодилася із “формулою Штайнмаєра” на переговорах у Мінську, у відповідному документі про безпековий компонент не було жодної згадки.
Але на черговому засіданні контактної групи у жовтні українська делегація оприлюднила жорстку позицію щодо послідовності дій: розведення військ, обмін полоненими, виведення іноземних військ із окупованих територій, повернення контролю над кордоном і тільки тоді – місцеві вибори.
Українська делегація також заявила, що цей план має передбачати розпуск “ДНР-ЛНР”.
“Для того, аби почати працювати з місцевими владами на Донбасі, нам треба позбутися тих структур, які ми не визнаємо”, – так коментував цю вимогу Києва голова комітету парламенту з питань зовнішньої політики Богдан Яременко.
“Принципове завдання, яке українська влада хоче вирішити на саміті, – це, дійсно, проведення виборів за “формулою Штайнмаєра”, але на українських умовах. Ідеальний варіант, який бачить українська влада, це реалізація “плану А” вже наступного, 2020 року, й разом із анонсованими виборами до інших місцевих органів влади”, – каже у коментарі BBC News Україна політичний соціолог Олексій Полтораков.
Експерт нагадує, що реалізація цього плану передбачає також ухвалення та реалізацію пакета “зав’язаних” на “формулу Штайнмаєра” законодавчих, адміністративних та інших документів.
Однак назагал, експерти не мають оптимізму щодо можливості реалізації “плану А”.
“Говорити про успішність саміту зарано. Зараз я бачу, що на Банковій вважають, що для врегулювання конфлікту і припинення вогню буде достатньо зустрічі Володимира Зеленського з Володимиром Путіним у присутності лідерів Німеччини та Франції”, – наголошує в інтерв’ю ВВС News Україна керівник проєктів Центру досліджень проблем громадянського суспільства Марія Кучеренко.
“Але попередня фіксація “формули Штайнмаєра” і наголос на гуманітарній складовій порушили логіку, яка би мала бути, адже діалог про модальність виборів мав розпочатися лише після виконання безпекової складової Мінських угод. А у нас дискусія про проведення виборів почалася до припинення вогню і відведення важкої артилерії”, – каже вона.
План “В” чи джаз?
У команді Зеленського теж визнають, що план “А” може бути провалений. Але що далі?
“Не певен, що у нинішньої влади є належним чином внутрішньо відпрацьований “план В” – наразі можна говорити лише про окремі його тематичні блоки, – каже Олексій Полтораков. – Адже навіть значущі елементи “плану А” влада презентувала під тиском громадськості. Команда Зеленського в окремих моментах “грала джаз”, ледь не імпровізувала “з чистого листа”. Останнє опосередковано виявлялося, наприклад, у тому, що з Офісу президента та МЗС лунали неузгоджені заяви”.
Однак, із публічних коментарів представників влади, а також одержаної ВВС News Україна інформації із джерел в ОПУ, “план В” все ж вимальовується, хоч і не цілісно.
Ось що говорив про неконтрольовані Києвом “республіки” президент Володимир Зеленський під час пресмарафону 10 жовтня: “Та частина людей, які відчувають себе українцями, повинна знати, що ми їх не залишаємо, ми їх не кидаємо, ми їх повернемо разом із територіями. Це наш “план А”. “План B” – усі, хто відчуває себе українцями, якщо буде довга-довга історія, довгий-довгий шлях із поверненням територій, пріоритетом все одно будуть люди. Ми повинні забезпечити їм можливість бути тут”.
Президент дав підстави вважати, що влада має намір створити умови для усіх охочих залишити територію “ДНР-ЛНР” .
Міністр закордонних справ Вадим Пристайко так коментував подальші кроки у разі провалу плану “А”.
“Якщо цей план не спрацьовує, то що далі, наступний крок? Тоді ми маємо розуміти, що у нас лишається все менше і менше опцій, у нас залишиться останній план. Це також один із планів – як зробити так, щоб через наш кордон, який зараз є де факто… не проходили терористи, котрі підривають машини в Києві і Маріуполі і не бояться цього”, – так розмірковував Вадим Пристайко на одному із телеканалів.
Багато хто оцінив ті слова високопосадовців як імовірність ізоляції окупованих територій після того, як до кінця 2020 року план “А” втілити не вдасться.
Прихильників сценарію ізоляції в Україні вистачає. Вони переконані, що суверенітетові країни це не завадить, у той час як влада зможе сконцентруватися на реформах, а не на війні.
“В Європі, наприклад, є провінцій Ельзас і Лотарингія, які довгий час були окуповані Німеччиною, а потім повернуті Францією без всякої “формули Штайнмаєра”. Чехія повернула Судетську область, котру Франція та Британія “подарували” Гітлеру в Мюнхені в 1938 році. Хорватія на сім років “заморозила” війну з Сербією, але таки повернула втрачені території, – пише у Facebook політолог Андрій Ніцой.
Проте опоненти кажуть про ризики і загрози.
“Сценарій “ізоляції” – який умовно тяжіє до так званого “карабаського”, не має перспектив вирішення проблемної ситуації, лише її “замороження” на невизначене майбутнє. Але такий розвиток подій невигідний ключовим гравцям – ані Україні, ані Заходу, ані навіть Росії”, – зазначає Олексій Полтораков.
Марія Кучеренко із Центру досліджень громадянського суспільства наголошує, що багато хто не міг і не зможе залишити окуповані території, навіть якщо влада реалізовуватиме план із переселення. Вона також нагадує, що є багато прикладів, коли люди, виїхавши із “ДНР-ЛНР”, змушені були повернутися назад, бо там у них принаймні є житло.
“Звісно, там є люди, які підтримують Росію і бойовиків. Але це у жодному разі не може бути аргументом для узагальнень. Київ має доводити, що саме окупаційна “влада” “ДНР-ЛНР” відповідальна за становище тих, хто там живе. Але ні в якому разі не ділити людей на сорти”, – каже вона.
Ситуативні сценарії “С”, “D” та інші
Представники команди Зеленського дають зрозуміти, що у них є багато прихованих козирів для переговорів, проте вони не можуть їх оприлюднювати. Все залежатиме від позиції інших учасників переговорів і, передусім, Росії.
“Ми маємо побачити, оцінити та перевірити й верифікувати кроки назустріч із боку наших опонентів – і лише за результатами останніх говорити про наступні кроки”, – каже Олексій Полтораков.
Політичний оглядач Тарас Березовець припускає, що серед сценаріїв є й такий, коли українська влада відмовиться від виконання “формули Штайнмаєра” через те, що провести на Донбасі чесні і демократичні місцеві вибори неможливо і це визнає ОБСЄ.
Серед можливих кроків експерти також називають повернення до теми запровадження миротворчої місії на непідконтрольних Києву територіях.
Експерт Марія Кучеренко зауважує: “Цей конфлікт вже став затяжним і треба звикати до цієї нової реальності. Головним планом “В”, “С” чи “D” має бути план про те, як ми будемо обороняти наші території. Бо у нас, фактично, вже є сталою лінія фронту і треба думати, як перебудовувати інфраструктуру, економіку прилеглих територій і не забувати про загрози із Азовського моря”.
Тому, коли Вадим Пристайко каже про різні сценарії, він навряд чи має на увазі якісь комплексні плани. Експерти визнають: прорахувати усі можливі ризики складно, тому радше ідеться про політику малих кроків.
“Всі пропозиції передані президенту. І це його завдання як людини, яку ви обрали президентом, схвалити ці складні, неприємні, тяжкі рішення, які потім доведеться, мабуть, пояснювати всім”, – визнавав керівник зовнішньополітичного відомства.
