Олександр Шумков – один з українських в’язнів у Росії, яких не обміняли у вересні.
Він сидить у виправній колонії №4 міста Торжок у Тверській області.
Історія Олександра Шумкова заплутана. Він – активіст “Правого сектору” та “охоронець Дмитра Яроша”.
Пізніше служив у військовій прокуратурі, а восени 2017 року зник й за місяць опинився у російському СІЗО в Брянську.
Сам Шумков твердить, що його викрали і переправили через українсько-російський кордон за змовою контрабандистів, проти яких він боровся.
У Росії його засудили до чотирьох років в’язниці за “участь в екстремістській організації” , якою в РФ вважають “Правий сектор”.
14 жовтня Олександр Шумков оголосив голодування через “шантаж РФ з використанням політв’язнів на переговорах з Україною”.
А кілька днів тому з’явилася інформація, що чоловіка нібито вивезли з колонії у Торжку до Москви, що породило припущення про підготовку до можливого обміну.
Проте це не підтвердилося, виявилося, що Олександр Шумков перебуває у лікарні через голодування.
BBC News Україна передали через адвоката Олексія Барановського свої питання, на які й відповів Шумков.
“Червона полоска” і конвої
BBC News Україна: Як себе почуваєте?
Олександр Шумков: Стан більш-менш нормальний, господь дає сили триматися.
14 жовтня я почав голодування, основна причина – я зрозумів, що мене та інших українських політв’язнів повністю ігнорують на найвищому політичному рівні РФ.
Ще 25 липня я відправив першого листа російській уповноваженій з прав людини Москальковій. Відповіді не було.
Повторно такого самого листа я відправив за місяць. До цього дня жодної відповіді не було.
BBC News Україна: Що у цих зверненнях?
О.Ш.: Розписав дрібні і більш значні порушення умов утримання мене та інших в’язнів під так званою “кришею” колонії міста Торжок (Мається на увазі Виправна колонія №4. – Ред.).
Від харчування і до ставлення адміністрації до нас.
Москалькова так і не приїхала, але прибула її представниця Єгорова, омбудсмен у Тверській області. Вислухала мої зауваження, пообіцяла розібратися.
Але на мою суб’єктивну думку, вона прибула сюди лише тому, що я оголосив голодування і що я, на щастя, маю підтримку в Україні. І моє голодування знайшло інформаційний розголос.
Якби інший засуджений оголосив голодування, думаю, ніхто б не відреагував би.
BBC News Україна: Умови у лікарні кращі?
О.Ш.: Лікарня є лікарня. Умови кращі.
BBC News Україна: Які стосунки з іншими в’язнями?
О.Ш.: Тут я перебуваю в одиночній палаті-камері. Мене водять під постійним конвоєм і навіть на прогулянку виводять окремо, оскільки в мене “червона полоска” (Червона полоса на особовій справі ув’язненого означає, що він “схильний до втечі чи нападу на адміністрацію в’язниці”. – Ред.).
Тому я ізольований.
BBC News Україна: Нещодавно був адміністративний суд через умови утримання.
О.Ш.: Так, я оскаржував рішення адміністрації, за яким я відбув 39 діб у карцері.
Суд відхилив мій позов, посилаючись на те, що адміністрація діяла в рамках закону.
Мій адвокат буде оскаржувати це рішення у вищих інстанціях.
BBC News Україна: А є сенс?
О.Ш.: Зараз ніякого сенсу немає. Це навіть ускладнює ситуацію, адже погіршується ставлення адміністрації, коли ти починаєш такі речі оскаржувати.
Але у далекій перспективі я бачу сенс, адже, наскільки я знаю, вже почалася комунікація по моєму позову до Європейського суду з прав людини.
Всі ці речі щодо умов утримання будуть іти туди.
Чому не обміняли?
BBC News Україна: Як ви сприйняли обмін, який відбувся у вересні? Коли звільнили вашого товариша Балуха (Український в’язень Володимир Балух перебував у тій же колонії в Торжку. – Ред.)?
О.Ш.: Звичайно, порадувався за своїх співвітчизників і конкретно за Вову.
У “четвірці” (Колонія №4. – Ред.) ми з ним познайомилися, мав змогу спілкуватися.
Був дуже радий за нього, оскільки за час нашого спільного перебування у колонії у мене були серйозні опасіння за його здоров’я і навіть життя.
Було таке враження, що він може не дожити до кінця свого терміну. У нього серйозно підірване здоров’я – це відчувалося і по його голосу.
BBC News Україна: Бачив кадри обміну?
О.Ш.: Читав у листах, отримав один від Вови Балуха.
А доступу до телебачення у мене немає.
Говорили співробітники колонії про це. І адвокат розповів. Так і дізнався.
BBC News Україна: Чому вас не обміняли, як ви вважаєте?
О.Ш.: Важко сказати, але є дві теорії.
Можливо, так і треба було, що на перший обмін відбиралися люди за принципом: у кого великі терміни, понад десять років, у кого проблеми зі здоров’ям.
Якщо це так, то немає жодних питань.
Я всім людям, які проходять за цими критеріями, готовий поступитися місцем – я не такий старий, термін у мене не такий великий, і здоров’я, слава богу, краще, ніж в інших політв’язнів.
Але є і сумніви – що на території України є мої вороги, які активно сприяли моєму запроторенню сюди і фактично здали мене російським спецслужбам. Можливо, не без впливу й цих людей я не потрапив до цього списку.
Я знаходжуся у певному інформаційному вакуумі. Всієї повноти інформації немає, можу лише здогадуватися.
BBC News Україна: Які передчуття – чи потрапите у наступний список на обмін?
О.Ш.: Я відчуваю, що я вже у ці списки фактично потрапив, дякую всім українцям, які подавали запити про мене..
Але питання, чи відбудеться другий обмін. Мені чомусь здається, що його не буде.
Чому?
З тих уривків інформації, які я отримую, у мене склалася наступна картина: керівництво РФ вдається до шантажу, намагаючись пов’язати питання продовження обміну з питанням відведення військ Україною з території Донбасу, з лінії розмежування. А також з ухваленням змін до Конституції України, за якими країна має прийняти “терористичні анклави”…
BBC News Україна:Надії не втрачаєте?
О.Ш.: Намагаюсь. Поки я живий, надія є.
