Голови ОДА в Україні йдуть з посад, пропрацювавши лише кілька місяців. Ще у низці областей досі не призначили керівників. Експерти кажуть про відсутність кадрового резерву та “ситуативний режим” роботи влади.
За останній місяць президент України Володимир Зеленський замінив низку голів обласних держадміністрацій, призначених ним же кілька місяців тому. Відставки губернаторів, як їх неофіційно називають в Україні, пояснюють по-різному. Десь заявляють про неефективність керівника, у інших випадках – вони нібито самі більше не хочуть працювати. Сам Зеленський ще під час пресмарафону 10 жовтня скаржився на “складну ситуацію із губернаторами”. DW намагалася з’ясувати, чому за понад п’ять місяців президенства главі держави не вдалося сформувати команди в регіонах.
Тривожний тренд
Зміна політичних еліт в Україні традиційно тягне за собою перезавантаження і місцевої влади. Перші призначення після перемоги на виборах Володимир Зеленський здійснив уже в липні. Однак низка областей досі чекає на узгодження кандидатів, а трьом адміністраціям уже навіть встигли змінити новопризначених керівників.
Зокрема, 4 листопада Зеленський звільнив очільника Черкаської області, бізнесмена Ігоря Шевченка, який не протримався на посаді і ста днів. У президента офіційно не коментували відставку. Сам ексголова повідомив місцевим виданням, що це було його власним рішенням. “Без заступників, без команди – тут робота вичерпана. Далі не бачу себе у такій роботі. Я захотів повернутися до сімейного життя”, – прокоментував Шевченко. На його місце призначили Романа Бондара – вихідця із Чернівців, колишнього співробітника управління СБУ в Донецькій та Луганській областях.
Трохи більше ста днів на посаді очільника Київської області пробув 35-річний управлінець Михайло Бно-Айріян. Свою заяву про відставку від супроводив цитатою з твору Івана Багряного – “Краще померти раз, померти гордо, з незламаною душею, ніж повзати на колінах і вмерти двічі – морально і фізично…”. При цьому чиновник не уточнив причин звільнення. На його місце наприкінці жовтня Зеленський призначив харківського бізнесмена Олексія Чернишова.
Неповних чотири місяці керував Луганською областю правознавець та ексректор Луганського університету внутрішніх справ Віталій Комарницький. “Він не дуже швидкий, скажімо так”, – такі причини відставки назвав Володимир Зеленський, представляючи нового очільника. Ним став новий для регіону Сергій Гайдай, якому раніше пророкували посади в Закарпатській або Кіровоградській ОДА.
Коротка лава запасних
Призначення “чужинців” на посади голів ОДА – одна з характерних тенденцій кадрової політики нової влади. Так, Чернігівську обладміністрацію очолив Андрій Прокопенко – київський політтехнолог, керівник одеського штабу “Слуги народу”. На Миколаївщину відправили Олександра Стадніка – колишнього податківця із Києва, а в Одеську область – столичного бізнесмена Максима Куцого.
Погодження майбутнього очільника Волинської області – вихідця з Луганщини, колишнього силовика Юрія Погуляйка – було негативно сприйнято у регіоні. Незгоду з цим кадровим рішенням висловили у Волинській облраді та Луцькій міськраді. “Волинський досвід показує, що немісцеві голови ОДА перші півроку тільки вникають в ситуацію, знайомляться з людьми, відвідують підприємства, перезавантажують чиновницькі апарати, зрештою, вирішують власні інтереси у цікавій для себе прикордонній області з багатим природним потенціалом, але не працюють на область та її громаду”, – заявили депутати облради у зверненні до президента.
Ситуація із місцевими призначеннями свідчить про відсутність єдиної кадрової стратегії та демонструє “коротку лаву запасних” у “Слузі народу”, вважає український політолог Віктор Таран. “Вони працюють в ситуативному режимі, коли намагаються із набору друзів, однокласників, “КВНщиків”, знайомих створити гарну команду управлінців. Так підбір на державну службу не працює. Виходить дуже часто, що на керівну посаду потрапляють люди, які випадково прийшли і випадково пішли”, – коментує для DW політолог.
Некомфортна посада
Ефективних менеджерів із незаплямованою репутацією, які би погодилися проміняти успішну справу на державну службу, доволі небагато, кажуть фахівці. Такі фактори, як незавершена децентралізація, місцеві вибори та плани замінити голів ОДА префектами, не стимулюють роботу нових людей, вважає експерт із місцевого самоврядування Юрій Ганущак. Він іронізує, що в сучасних умовах на таку посаду може погодитися “хіба що авантюрист чи місцевий божевільний”. До того ж, він додає, що унаслідок створення об’єднаних територіальних громад (ОТГ) у областях “обміліли потоки”, що може також відштовхувати декого від цієї посади.
Експерт “Реанімаційного пакету реформ” Іван Лукеря погоджується, що сформувати в нинішніх умовах кадровий потенціал складно. “Це не дуже комфортна посада. Як і будь-яка у виконавчій владі, вона не є райдужною, займає багато часу, стресова”, – вважає фахівець. Він додає, що дуже часто нові керівники не розуміють очікувань від них та не сповна усвідомлюють свої повноваження. Експерт розповідає, що в нинішніх умовах владі доводиться обирати людей, які можуть балансувати між місцевими елітами і бути на боці держави. “Стратегічно мав би бути сформований кадровий резерв, наприклад в 100 людей – які пройшли вишкіл, великий конкурсний відбір і потім з них президент призначатиме. Але, зрозуміло, що на це знадобиться навіть не один рік”, – вважає співрозмовник DW.
Опитані експерти прогнозують ще одну хвилю кадрових змін в областях. Тим часом, як наголошується, від таких пере турбацій нагорі та подекуди неефективного управління потерпають місцеві жителі. “Страждає стратегічний та економічний розвиток регіону, області не розвиваються, а рухаються хаотичними стрибками. І від цього, звичайно, страждає соціальна стабільність мешканців області”, – підсумовує Віктор Таран.
