В Україні тривають запеклі дебати щодо створення ринку землі. Для одних це гарна новина, для інших – не дуже. Хто виграє від ринку землі?
З 1992 року Верховна Рада десятки разів подовжувала мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. За цим питанням Україна залишається у компанії таких країн як Північна Корея, Венесуела, Таджикистан і Куба, де немає ринку землі. З парламентської трибуни весь цей час деякі депутати лякали українців, що у разі скасування мораторію “все скуплять капіталисти-латифундисти, Сорос чи то росіяни з китайцями” або “американці, які засіють все генмодифікованими культурами”. Президент Володимир Зеленський тепер обіцяє покласти край цим одвічним дебатам і скасувати мораторій. Зробити все можна дуже швидко: всі законодавчі напрацювання лежать у шухлядах урядових кабінетів.
Наприкінці 2017 року уряд Гройсмана у тісних консультаціях з аграрними асоціаціями і міжнародними донорами підготував законопроєкт, який мав дати старт ринку земель. Однак, як зазначають співрозмовники DW у фахових колах, влада на чолі з президентом Порошенком так і не наважилася з огляду на вибори запустити ринок землі, побоюючись масштабної інформаційної кампанії тих, хто в ньому не зацікавлений.
Кому (не)вигідно?
“Скасування мораторію на продаж землі торпедували виробники – від агрохолдингів до дрібних фермерів. Мотиви очевидні: із запровадженням ринку землі їм доведеться більше платити за оренду”, – зазначив у розмові з DW експерт з аграрних питань Міжнародної фінансової корпорації Гайнс Штрубенгофф (Heinz Strubenhoff). За прогнозами фахівців, ціни на оренду землі після запровадження ринку зростатимуть разом із цінами на землю. “За моїми розрахунками, ціни на оренду зростуть за декілька років вдвічі”, – спрогнозував в інтерв’ю DW експерт Київської школи економіки Олег Нів’євський. Нині середня ціна оренди становить 60-80 доларів. Для власника паю у 3-4 гектари, якщо прогнози фахівців справдяться, йдеться про збільшення річного доходу приблизно у двісті доларів. Таких власників паїв в Україні близько чотирьох мільйонів.
Натомість для гігантських холдингів, таких як, наприклад, “Укрлендфармінг” Олега Бахматюка або Kernel колишнього народного депутата від “Партії регіонів” Андрія Веревського, земельний банк яких сягає 600 тисяч гектарів, прогнозоване подородчання оренди на 60 доларів обернеться збільшенням витрат на 36 мільйонів доларів щороку. “Після років екстенсивного розвитку вже нині ми спостерігаємо тенденцію до скорочення земельних банків. Вона продовжиться. Виробникам доведеться підвищувати ефективність на менших площах”, – каже Олег Нів’євський. Експерт констатує, що продуктивність сільськогогосподарських виробників в Україні дотепер значно нижча ніж на Заході і навіть у сусідній Росії. Дрібним фермерам держава має допомагати, переконаний Нів’євський, а у великих достатньо ресурсів для модернізації. Один з плюсів для тих фермерів, які викуплять землю, на якій працюють: під заставу цієї землі можна буде брати кредити в банку. Обсяг кредитування сільського господарства під заставу землі, за розрахунками Нів’євського, має потенціал у 10 мільярдів доларів США.
Чотири мільйони українців десятиліттями не можуть розпоряджатися паями на власний розсуд. Півмільйона власників за ці роки померли, так і не отримавши цього права
Які будуть обмеження?
Президент України Володимир Зеленський запевняє, що іноземці та іноземні компанії отримають можливість купувати українську землю лише за результатами всеукраїнського референдуму, і ніяк інакше.
Олег Нів’євський, за сумісництвом радник Світового банку, виступає проти будь-яких обмежень, у тому числі для іноземців. За розрахунками доцента Київської школи економіки, прихід іноземних інвесторів на ринок землі прискорить зростання економіки на 0,5 відсотка завдяки приходу капіталу і нових технологій – додатково до одного відсотка зростання, очікуваного після скасування мораторію. “Світовий досвід показує, що обмеження купівлі землі не працюють. Завжди знаходяться можливості їх обійти, це породжує корупцію і тіньовий ринок”, – наголошує експерт.
Він прогнозує, що навіть без будь-яких обмежень обсяги операцій купівлі-продажу не перевищуватимуть щороку 10-15 відсотків земель. Нів’євський переконаний, що уникнути концентрації десятків тисяч гектар земель можна за допомогою підвищення податків на землю або запровадження податку на збільшення вартості землі у разі перепродажу: ці збори наповнюватимуть місцеві бюджети і зроблять невигідними скуповування землі з метою спекуляції.
“Навала іноземних спекулянтів – міф”
Гайнс Штрубенгофф називає міфом зацікавленість іноземних інвесторів у масовому скуповуванні українських чорноземів. “Немає дуже великої зацікавленості купувати українські землі. Ті, хто хоче інвестувати у сільське господарство в Україні, купують цінні папери українських агрохолдингів на міжнародних біржах”, – констатує аналітик Міжнародної фінансової корпорації – фінустанови зі структури Світового банку. За його словами, Світовий банк і Міжнародний валютний фонд не наполягають на тому, аби Україна відкрила ринок землі для іноземців. “Було би неправильно на цьому наполягати, це лише знову би політизувало питання. Вкотре би лише здійнявся ґвалт “ляшків та інших популістів”, мовляв, “китайці і араби все скуплять”, – каже Штрубенгофф.
Вже нині іноземці де-факто присутні в українському сільському господарстві. Третій за розмірами агрохолдинг AP Group із земельним банком у 400 тисяч гектарів належить американським інвесторам. Торік інвестиційний фонд із Саудівської Аравії купив агрохолдинг “Мрія”. До того його власником був українець Микола Гута, який декілька років переховувався за кордоном після того, як вивів на підконтрольні офшорні компанії десятки мільйонів доларів, залучених на міжнародних фінансових ринках. Коли Гута оголосив про банкрутство – взяти кредторам як заставу було майже нічого: вся земля лише орендована.
Земля як товар змусить виробників бути ефективнішими, кажуть аналітики
Державна земля – золота жила
Тим часом, поки було ринку землі, найбільшими тіньовими агробаронами в Україні були люди при владі. Адже попри розпаювання “колгоспоної” землі у 90-ті роки минулого століття, у державній власності залишаються понад чотири мільйони гектарів. Лише Національній академії аграрних наук України належажать більше чотирьохсот тисяч гектарів, дивується Гайнц Штрубенгофф. “Для наукових досліджень в полях науковцям з головою вистачить чотирьох тисяч гектарів, але точно не чотирьохсот”, – зауважує німецький експерт. Як і іншу державну землю, ці тисячі гектар десятиліттями за копійки здавалися в оренду, констатує він, на чому наживалися депутати Верховної Ради з абсолютно різних фракцій. “Саме ці депутати та їхні партії найголосніше агітували проти скасування мораторію”, – наголошує Штрубенгофф.
Після скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель державна казна, прогнозують експерти, поповнюватиметься завдяки вищим цінам на оренду. Якщо ж держава поетапно продаватиме цю землю, це принесе мільярдні надходження до бюджету.
