Ексдепутата Олександра Онищенка затримали в Німеччині за запитом українських правоохоронців. Про це BBC News Україна повідомили в пресслужбі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
“Його затримали у Німеччині, вирішується питання екстрадиції”, – повідомили у пресслужбі.
Проєкт видання “Радіо Свобода” “Схеми” з посиланням на джерела серед правоохоронців повідомляє, що Онищенка затримали ще 29 листопада в німецькому місті Аахен за запитом САП та НАБУ.
Олександра Онищенка звинувачують в привласненні грошей при видобутку та продажу газу, наслідком чого стали збитки держави, які, за словами колишнього генпрокурора Юрія Луценка, сягнули щонайменше 1,6 млрд грн.
Рада дала згоду на притягнення Онищенка до відповідальності та арешт 5 липня 2016 року, але він встиг залишити територію України за кілька днів до ухвалення рішення.
8 серпня 2016 року його оголосили у розшук.
Мільйонер
Олександр Кадиров – ЗМІ пишуть, що прізвище матері пан Онищенко візьме лише згодом, – народився у 1969 році у Ростовській області.
На початку дев’яностих, після військової служби у Німеччині, зайнявся бізнесом. В інтерв’ю виданню “Деловая столица” він розповідав, що “мав автосалон і розвивав мережу кінотеатрів”.
У 1993-му він прийшов у сферу, до якої так чи інакше має причетність досі – газовий бізнес.
Спочатку він, за власним визнанням, “працював з Туркменією, Узбекистаном”. Протягом останнього часу його бізнес-інтереси пов’язані, зокрема, з видобутком газу в Україні.
Низка ЗМІ звинувачували Олександра Онищенка у причетності до організованих злочинних угрупувань, які діяли в Києві у 90-тих.
Він заперечує цю інформацію.
У рейтингу найбагатших українців від Forbes в 2015 році Онищенко посів 97-му позицію. Його статки оцінили у 27 млн доларів.
Політик
До великої політики Олександр Онищенко прийшов у 2012 році.
Тоді, вже будучи депутатом Київської облради від Партії регіонів, він балотувався до Верховної Ради від одного з округів на Київщині.
Кампанія пана Онищенка стала відомою на всю країну через кілька оригінальних передвиборчих ходів. Зокрема, організовані ним тури райцентрами столичного регіону актора Жан-Клода Ван Дамма та російського співака Ігоря Ніколаєва.
Конкуренти пана Онищенка на окрузі звинувачували його у протизаконному використанню в передвиборчій агітації громадян іноземних держав. Однак політик відпирався: Ван Дамм і Ніколаєв нікого не закликали голосувати за будь-якого кандидата.
Так чи інакше, Олександр Онищенко став депутатом і перебував у фракції Партії регіонів до 21 лютого 2014 року, коли серед кількадесяти провладних парламентарів залишив цю політсилу.
Балотування пана Онищенка на позачергових виборах 2014 року супроводжувалося скандалом. ЦВК відмовилася реєструвати його кандидатуру. У комісії сказали, що у 2011 та 2012 роках він проводив поза межами України більше 180 днів, а отже не підпадав під вимогу про постійне проживання на території України протягом останніх п’яти років.
Пан Онищенко програв кілька судів з цього приводу. Однак згодом просто заніс до Центрвиборчкому документи, які, за словами представників ЦВК, підтверджували: у нього були надзвичайно важливі службові відрядження, а отже його можна реєструвати кандидатом.
Як позапартійний самовисуванець він виграв вибори у тому самому окрузі на Київщині. При цьому були повідомлення, що провладні “Народний фронт” та БПП свідомо не виставили проти нього власних сильних кандидатів.
Сам Онищенко заперечує наявність будь-яких домовленостей з цими силами.
Людина спорту
Документи, які дозволили пану Онищенкові стати депутатом, видала йому Федерація кінного спорту.
Цю структуру з 2002 по 2013 рік очолював сам Олександр Онищенко.
Він розповідав, що серйозно займається кінним спортом з кінця 90-х.
Пан Онищенко організував низку турнірів з цього виду спорту та навіть двічі представляв Україну на Олімпійських іграх – у Пекіні в 2008-му та в Лондоні у 2012-му.
Щоправда, на останній Олімпіаді пан Онищенко посів лише 70-те місце. Згодом пояснював: на його виступ негативно вплинули вибори. А ще корабель з кіньми по дорозі до Великої Британії потрапив у шторм.
Пробував свої сили Олександр Онищенко і в футболі – правда, як менеджер. Взимку 2013 року ЗМІ повідомили про те, що він купив у бізнесмена Вадима Рабіновича його футбольний клуб “Арсенал”, який тоді відчував серйозні проблеми з фінансуванням.
Однак за кілька місяців і потенційний продавець, і нібито покупець звинуватили одне одного у непорядності та некомпетентності. Угоду так і не закрили, а вже восени 2013-го “Арсенал” оголосив про банкрутство.
Світський лев
Олександр Онищенко відомий у певних колах і як завсідник світських заходів.
Його “меценатська організація” TOP Ukraine організовувала культурні, спортивні та модні івенти – від підтримки Одеського кінофестивалю до організації змагань з кінного спорту і від модних показів українських дизайнерів до продюсування голлівудських фільмів.
Ця ж TOP Ukraine є організатором конкурсів краси “Місс Україна” та “Місс Україна – Всесвіт”.
“Моя колишня дружина – колишня “Місс Україна”, їй це подобалось”, – пояснював він свій інтерес до таких заходів у інтерв’ю “Українській правді”.
“Газовий олігарх”
Олександра Онищенка звинувачували у порушеннях у веденні газового бізнесу вже давно.
Його креатурою називали міністра екології у другому уряді Арсенія Яценюка Ігоря Шевченка.
Формально він належав до квоти партії “Батьківщина”. І Шевченко, і Онищенко заперечували причетність політика до призначення міністра.
Хоча саме політ Ігоря Шевченка на літаку Олександра Онищенка з Франції до Києва став формальною причиною для відставки міністра з посади у липні минулого року.
А в Кабміні тоді заявили, що його міністерство було “приватизоване” “газовим олігархом, народним депутатом Онищенком”.
Про протизаконну діяльність фірм, пов’язаних з Олександром Онищенком, влітку 2015 року заявляла депутатка від “Народного фронту”, в минулому журналістка-розслідувачка Тетяна Чорновол.
Пан Онищенко тоді заявив, що проти нього проводять кампанію лідери партії “Народний фронт”, в тому числі особисто Арсеній Яценюк.
Саму пані Чорновол він назвав “професійним скандалістом”.
Схема
2016 року голова НАБУ Артем Ситник називав злочинну схему, у створенні якої звинувачують Олександра Онищенка, “досить простою”.
За його словами, підконтрольні йому підприємства видобували газ за договорами спільної діяльності з державною компанією “Укргазвидобування”. Видобутий газ на фіктивних біржах вони продавали фірмам-посередникам за значно заниженою ціною.
Ці фірми збували його на ринку вже за значно вищою ціною. Різницю у вартості, кажуть у НАБУ, переводили в готівку та привласнювали ініціатори схеми.
Тодішній генпрокурор Юрій Луценко заявляв, що внаслідок “злочинних дій пана Онищенка та підконтрольної йому злочинної організації” державі було завдано збитків на суму 1 613 224 251 грн.
Утім, силовики зазначали, що загальна сума збитків є навіть більшою: разом з несплаченими рентними платежами вона складає майже три мільярди гривень.
Сам Олександр Онищенко заперечував звинувачення на свою адресу, однак заявляв про готовність відстоювати свою невинуватість у суді.
