Після виборів до Палати громад 12 грудня на Британію може чекати люта політична битва навколо “жорсткого брекзиту”, або новий референдум про членство у ЄС, або навіть два референдуми – про ЄС і про незалежність Шотландії. Спокійний вихід і процвітання, які обіцяє прем’єр Борис Джонсон, виглядають одним із найменш вірогідних сценаріїв.
Судячи з останніх опитувань, на дострокових виборах можливі два основні варіанти: більш імовірний – абсолютна більшість у консерваторів, менш вірогідний – відсутність абсолютної більшості у будь-якої з партій (британці називають це “підвішений парламент”) і спроби опозиції сформувати коаліційний уряд.
Консервативна партія прихильника брекзиту Бориса Джонсона усю кампанію випереджала за результатами опитувань Лейбористську партію Джеремі Корбіна, причому із солідним відривом.
У британській системі виборів, коли усіх 650 членів Палати громад обирають в одномандатних округах, рейтинг в опитуваннях не перетворюється на пропорційну частку мандатів, причому невідповідність може бути дуже великою. Але соціологи за допомогою складних моделей усе ж намагаються спрогнозувати підсумок, і в усіх у них виходить, що торі повинні завоювати більшість – близько 340-350 місць.
Хоча самі соціологи підкреслюють, що в умовах, коли долю частини мандатів можуть вирішити лічені сотні або навіть десятки голосів, їхні прогнози – хиткі й умовні.
Останній склад Палати громад
(На момент розпуску 6 листопада 2019 р)* обираються, але принципово не беруть участі в роботі парламентуДжерело: парламент Британії
Якщо консерватори все ж переможуть, то Борис Джонсон твердо обіцяє швидко вивести країну з ЄС: 31 cічня 2020 року – формально, а 31 грудня 2020 року, після закінчення перехідного періоду – фактично.
Лейбористи ж мають намір у разі перемоги провести нові переговори з ЄС і влаштувати другий референдум.
Це якщо коротко. Якщо ж трохи докладніше – то плани провідних британських партій виглядають так.
Консерватори
По-перше, якщо партія отримає більшість, то одразу ж ратифікує у Палаті громад угоду про вихід із ЄС – таке зобов’язання підписали усі кандидати-торі – і Британія 31 січня формально покине Євросоюз.
“Наступного року ми домовимося про торговельну угоду і не будемо продовжувати перехідний період після грудня 2020 року”, – описує подальші плани партія торі, яка останнім часом остаточно перетворилася на партію рішучих прихильників брекзиту.
“Нові відносини будуть ґрунтуватися на вільній торгівлі і дружній співпраці, а не на договорах і законах ЄС. Британія не братиме участі ані в єдиному ринку ЄС, ані у будь-яких формах митного союзу”, – обіцяють консерватори.
Опоненти консерваторів, противники розриву з ЄС, переконані, що ці дві обіцянки – укласти новий договір протягом наступного року і порвати із єдиними правилами ЄС – несумісні. Мало хто поза Консервативною партією вірить, що за такий короткий термін можно домовитися про торговельно-економічні відносини з ЄС на нових умовах. Такі переговори зазвичай тривають багато років. Не вірять у це, судячи з повідомлень з Брюсселя, і дипломати Євросоюзу.
Тому багато хто в Британії з побоюванням чекає не лише виборів, а й середини наступного року, коли треба буде офіційно вирішити, чи продовжувати перехідний період, і перед країною знову замайорить перспектива “обвального брекзиту”.
Лейбористи
Лейбористська партія на чолі з Джеремі Корбіном обіцяє в разі приходу до влади швидко домовитися з ЄС про нові умови виходу, а потім винести цю нову угоду на референдум.
“Протягом трьох місяців після приходу до влади ми укладемо розумну угоду, а протягом шести місяців винесемо її на народне голосування разом із варіантом “залишитися”. Лейбористський уряд виконає будь-яке рішення, яке обере народ. Це буде юридично зобов’язувальний референдум, і рішення буде виконано негайно”, – йдеться у передвиборчій програмі Лейбористської партії.
Водночас лейбористи обіцяють зберегти найтісніші зв’язки з ЄС в економіці й інших сферах – їхні опоненти-прихильники брекзиту називають це “залишити від брекзиту одну назву”.
Навіть якщо торі не зберуть більшість, для того, щоб сформувати уряд, лейбористам вочевидь знадобиться створити коаліцію з Шотландською національної партією і/або з Ліберально-демократичною партією.
Борис Джонсон звинувачує Джеремі Корбіна у тому, що він готується заради створення коаліції дозволити шотландцям провести другий референдум про незалежність.
Пан Корбін запевняє, що у перші роки лейбористського уряду жодного референдуму не буде (на його проведення потрібна згода Лондона). Однак правляча у Шотландії ШНП від своєї вимоги про референдум у найближчий час не відмовляється.
Ліберал-демократи
“Обрання ліберал-демократичної більшості на чіткій платформі “стоп брекзит” дасть нам демократичний мандат на те, щоб припинити цей безлад, відкликати заяву про вихід і залишитися у ЄС”, – мріють лібдеми у своїй передвиборчій програмі.
Нова лідерка лібдемів Джо Свінсон, яка очолила партію цього літа, вирішила, що їй із соратниками треба бути більш рішучими і обіцяти не другий референдум, а просто скасування брекзиту. Поки формальний вихід не відбувся, уряд Британії дійсно має право просто відкликати заяву про вихід.
От тільки більшість у Палаті громад для лібдемів, судячи з опитувань, – абсолютно недосяжна мрія. Вони і самі допускають, що їм доведеться орієнтуватися на набагато більш скромні результати.
“В інших обставинах ми продовжимо боротися за народне голосування з варіантом “залишитися у ЄС” в бюлетені, і перед цим голосуванням ми будемо пристрасно агітувати за те, щоб Британія залишилася у Євросоюзі”, – йдеться у програмі Ліберально-демократичної партії.
Шотландці
Незалежність від Лондона – це програмна мета і сенс існування Шотландської національної партії, і саме про це партія в першу чергу нагадує у своєму передвиборчому маніфесті.
“У нас є чіткий мандат на проведення нового референдуму про те, щоб стати незалежною країною, і на цих виборах ми чітко заявляємо, що наступного року ми маємо намір запропонувати народу Шотландії зробити вибір відносного свого майбутнього”, – йдеться у передвиборчому маніфесті ШНП.
Кандидати від ШНП балотуються лише у самій Шотландії, тому їхній теоретичний максимум на виборах Палати громад – 59 мандатів, за кількістю виборчих округів у їхній країні.
Але якщо 12 грудня торі не наберуть абсолютної більшості, то фракція шотландців знову, як і у попередньому складі Палати громад, може стати важливою силою і потенційним партнером лейбористів у коаліційному уряду.
На референдумі 2016 року в Шотландії більшість проголосувала проти виходу з ЄС, і ШНП налаштована відповідно.
“Ми будемо співпрацювати з іншими силами у Шотландії і в усьому Сполученому Королівстві для того, аби уникнути брекзиту. У контексті Сполученого Королівства ми підтримаємо другий референдум з варіантом “залишитися в ЄС” у бюлетені. А якщо це буде єдиною альтернативою виходу без угоди, то ми підтримаємо і відкликання заяви про вихід”, – йдеться у програмі ШНП.
Решта
Окрім цих чотирьох партій, в попередньому складі Палати громад були представлені Північноірландська Демократична юніоністська партія (ДЮП), партія Уельсу, зелені, створена перебіжчиками з двох головних партій “Незалежна група за зміни” (Change UK) і певна кількість незалежних депутатів.
Крім того, теоретично не виключено, що до нового складу може увійти хтось із кандидатів від нової Партії брекзиту Найджела Фараджа, хоча, судячи з опитувань, майже усі її виборці перебігли до консерваторів.
Усі ці партії та групи разом узяті, швидше за все, отримають не більше 30-40 мандатів з 650, але їхня позиція може виявитися важливою у разі “підвішеного парламенту”.
ДЮП за часів Терези Мей була партнером консерваторів, але тепер відмовляється голосувати за проєкт угоди про вихід з ЄС, складений урядом Джонсона і Брюсселем, оскільки ця угода передбачає подобу митного кордону між Північною Ірландією і рештою Британії, а це для юніоністів Ольстера і їхніх виборців неприйнятно.
Партія брекзиту – за рішучий і негайний вихід з ЄС без будь-яких угод.
Інші малі партії – проти брекзиту.
У надії збільшити свої шанси або хоча б не допустити консервативної брекзитерської більшості, лібдеми, зелені і Партія Уельсу домовилися про співпрацю у 60 округах: у кожному з них кандидата виставила тільки одна з цих партій, щоб не розпорошувати голоси прихильників Євросоюзу.
