Вибори у Британії: що буде з країною після них?

Після виборів до Палати громад 12 грудня на Британію може чекати люта політична битва навколо “жорсткого брекзиту”, або новий референдум про членство у ЄС, або навіть два референдуми – про ЄС і про незалежність Шотландії. Спокійний вихід і процвітання, які обіцяє прем’єр Борис Джонсон, виглядають одним із найменш вірогідних сценаріїв.

Судячи з останніх опитувань, на дострокових виборах можливі два основні варіанти: більш імовірний – абсолютна більшість у консерваторів, менш вірогідний – відсутність абсолютної більшості у будь-якої з партій (британці називають це “підвішений парламент”) і спроби опозиції сформувати коаліційний уряд.

Консервативна партія прихильника брекзиту Бориса Джонсона усю кампанію випереджала за результатами опитувань Лейбористську партію Джеремі Корбіна, причому із солідним відривом.

У британській системі виборів, коли усіх 650 членів Палати громад обирають в одномандатних округах, рейтинг в опитуваннях не перетворюється на пропорційну частку мандатів, причому невідповідність може бути дуже великою. Але соціологи за допомогою складних моделей усе ж намагаються спрогнозувати підсумок, і в усіх у них виходить, що торі повинні завоювати більшість – близько 340-350 місць.

Хоча самі соціологи підкреслюють, що в умовах, коли долю частини мандатів можуть вирішити лічені сотні або навіть десятки голосів, їхні прогнози – хиткі й умовні.

Останній склад Палати громад

(На момент розпуску 6 листопада 2019 р)* обираються, але принципово не беруть участі в роботі парламентуДжерело: парламент Британії

Якщо консерватори все ж переможуть, то Борис Джонсон твердо обіцяє швидко вивести країну з ЄС: 31 cічня 2020 року – формально, а 31 грудня 2020 року, після закінчення перехідного періоду – фактично.

Лейбористи ж мають намір у разі перемоги провести нові переговори з ЄС і влаштувати другий референдум.

Це якщо коротко. Якщо ж трохи докладніше – то плани провідних британських партій виглядають так.

Консерватори

По-перше, якщо партія отримає більшість, то одразу ж ратифікує у Палаті громад угоду про вихід із ЄС – таке зобов’язання підписали усі кандидати-торі – і Британія 31 січня формально покине Євросоюз.

“Наступного року ми домовимося про торговельну угоду і не будемо продовжувати перехідний період після грудня 2020 року”, – описує подальші плани партія торі, яка останнім часом остаточно перетворилася на партію рішучих прихильників брекзиту.

“Нові відносини будуть ґрунтуватися на вільній торгівлі і дружній співпраці, а не на договорах і законах ЄС. Британія не братиме участі ані в єдиному ринку ЄС, ані у будь-яких формах митного союзу”, – обіцяють консерватори.

Опоненти консерваторів, противники розриву з ЄС, переконані, що ці дві обіцянки – укласти новий договір протягом наступного року і порвати із єдиними правилами ЄС – несумісні. Мало хто поза Консервативною партією вірить, що за такий короткий термін можно домовитися про торговельно-економічні відносини з ЄС на нових умовах. Такі переговори зазвичай тривають багато років. Не вірять у це, судячи з повідомлень з Брюсселя, і дипломати Євросоюзу.

Тому багато хто в Британії з побоюванням чекає не лише виборів, а й середини наступного року, коли треба буде офіційно вирішити, чи продовжувати перехідний період, і перед країною знову замайорить перспектива “обвального брекзиту”.

Лейбористи

Лейбористська партія на чолі з Джеремі Корбіном обіцяє в разі приходу до влади швидко домовитися з ЄС про нові умови виходу, а потім винести цю нову угоду на референдум.

Джереми Корбин, Борис Джонсон
Лідер лейбористів прагне якщо не перемогти чинного прем’єра, то принаймні позбавити його більшості у парламенті

“Протягом трьох місяців після приходу до влади ми укладемо розумну угоду, а протягом шести місяців винесемо її на народне голосування разом із варіантом “залишитися”. Лейбористський уряд виконає будь-яке рішення, яке обере народ. Це буде юридично зобов’язувальний референдум, і рішення буде виконано негайно”, – йдеться у передвиборчій програмі Лейбористської партії.

Водночас лейбористи обіцяють зберегти найтісніші зв’язки з ЄС в економіці й інших сферах – їхні опоненти-прихильники брекзиту називають це “залишити від брекзиту одну назву”.

Навіть якщо торі не зберуть більшість, для того, щоб сформувати уряд, лейбористам вочевидь знадобиться створити коаліцію з Шотландською національної партією і/або з Ліберально-демократичною партією.

Борис Джонсон звинувачує Джеремі Корбіна у тому, що він готується заради створення коаліції дозволити шотландцям провести другий референдум про незалежність.

Пан Корбін запевняє, що у перші роки лейбористського уряду жодного референдуму не буде (на його проведення потрібна згода Лондона). Однак правляча у Шотландії ШНП від своєї вимоги про референдум у найближчий час не відмовляється.

Ліберал-демократи

“Обрання ліберал-демократичної більшості на чіткій платформі “стоп брекзит” дасть нам демократичний мандат на те, щоб припинити цей безлад, відкликати заяву про вихід і залишитися у ЄС”, – мріють лібдеми у своїй передвиборчій програмі.

Нова лідерка лібдемів Джо Свінсон, яка очолила партію цього літа, вирішила, що їй із соратниками треба бути більш рішучими і обіцяти не другий референдум, а просто скасування брекзиту. Поки формальний вихід не відбувся, уряд Британії дійсно має право просто відкликати заяву про вихід.

Джо Суинсон
Нова лідерка лібдемів, шотландка Джо Свінсон молода та енергійна, але рейтинг її партії знижується: виборці потягнулися до лейбористів, які мають більше шансів на перемогу

От тільки більшість у Палаті громад для лібдемів, судячи з опитувань, – абсолютно недосяжна мрія. Вони і самі допускають, що їм доведеться орієнтуватися на набагато більш скромні результати.

“В інших обставинах ми продовжимо боротися за народне голосування з варіантом “залишитися у ЄС” в бюлетені, і перед цим голосуванням ми будемо пристрасно агітувати за те, щоб Британія залишилася у Євросоюзі”, – йдеться у програмі Ліберально-демократичної партії.

Шотландці

Незалежність від Лондона – це програмна мета і сенс існування Шотландської національної партії, і саме про це партія в першу чергу нагадує у своєму передвиборчому маніфесті.

“У нас є чіткий мандат на проведення нового референдуму про те, щоб стати незалежною країною, і на цих виборах ми чітко заявляємо, що наступного року ми маємо намір запропонувати народу Шотландії зробити вибір відносного свого майбутнього”, – йдеться у передвиборчому маніфесті ШНП.

Кандидати від ШНП балотуються лише у самій Шотландії, тому їхній теоретичний максимум на виборах Палати громад – 59 мандатів, за кількістю виборчих округів у їхній країні.

Нікола Стерджен
Глава уряду автономної Шотландії і лідерка Шотландської національної партії Нікола Стерджен сподівається скоро домогтися від Лондона згоди на другий референдум про незалежність

Але якщо 12 грудня торі не наберуть абсолютної більшості, то фракція шотландців знову, як і у попередньому складі Палати громад, може стати важливою силою і потенційним партнером лейбористів у коаліційному уряду.

На референдумі 2016 року в Шотландії більшість проголосувала проти виходу з ЄС, і ШНП налаштована відповідно.

“Ми будемо співпрацювати з іншими силами у Шотландії і в усьому Сполученому Королівстві для того, аби уникнути брекзиту. У контексті Сполученого Королівства ми підтримаємо другий референдум з варіантом “залишитися в ЄС” у бюлетені. А якщо це буде єдиною альтернативою виходу без угоди, то ми підтримаємо і відкликання заяви про вихід”, – йдеться у програмі ШНП.

Решта

Окрім цих чотирьох партій, в попередньому складі Палати громад були представлені Північноірландська Демократична юніоністська партія (ДЮП), партія Уельсу, зелені, створена перебіжчиками з двох головних партій “Незалежна група за зміни” (Change UK) і певна кількість незалежних депутатів.

Крім того, теоретично не виключено, що до нового складу може увійти хтось із кандидатів від нової Партії брекзиту Найджела Фараджа, хоча, судячи з опитувань, майже усі її виборці перебігли до консерваторів.

Усі ці партії та групи разом узяті, швидше за все, отримають не більше 30-40 мандатів з 650, але їхня позиція може виявитися важливою у разі “підвішеного парламенту”.

ДЮП за часів Терези Мей була партнером консерваторів, але тепер відмовляється голосувати за проєкт угоди про вихід з ЄС, складений урядом Джонсона і Брюсселем, оскільки ця угода передбачає подобу митного кордону між Північною Ірландією і рештою Британії, а це для юніоністів Ольстера і їхніх виборців неприйнятно.

Партія брекзиту – за рішучий і негайний вихід з ЄС без будь-яких угод.

Інші малі партії – проти брекзиту.

У надії збільшити свої шанси або хоча б не допустити консервативної брекзитерської більшості, лібдеми, зелені і Партія Уельсу домовилися про співпрацю у 60 округах: у кожному з них кандидата виставила тільки одна з цих партій, щоб не розпорошувати голоси прихильників Євросоюзу.