15 годин тривало засідання суду в Києві задля обрання запобіжних заходів підозрюваним у вбивстві Павла Шеремета. Що пред’являли прокурори, які контраргументи наводив захист і що ухвалив суд – у репортажі DW.
“Дуже не хочеться щоб це було таким, знаєте, в лапках “серіалом”, – сказав президент України Володимир Зеленський після заслуховування 12 грудня звіту поліції щодо розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета. Тоді правоохоронці оприлюднили імена основних підозрюваних – відомих у ветеранських колах учасників АТО та медиків, та начебто беззаперечні докази вбивства журналіста злочинною групою. Втім, уже наступного дня у судовому засіданні з обрання запобіжних заходів підозрюваним версії поліції заперечували затримані і захисники.
“Ви під пресконференцію підганяєте людей”
Близько 13-ї години 13 грудня суддя Печерського райсуду Києва Сергій Вовк у супроводі охоронців ледь протискається крізь натовп до робочого місця в невеликій залі засідань. Першим обирається запобіжний захід для 25-річної військової медсестри Яни Дугарь – напередодні поліція назвала її співучасницею, яка перед вбивством стежила за автомобілем керівниці видання “Українська правда” Олени Притули, внаслідок вибуху якого 20 липня 2016 року загинув Павло Шеремет.
Від ранку в суді чергують журналісти та група підтримки підозрюваних. Адвокати Дугарь просять долучити кілька заяв про взяття її на поруки: від військових офіцерів та народних депутатів Яни Зінкевич, Михайла Бондаря, Миколи Величковича та Оксани Корчинської. Натомість прокурор Олександр Шевчук клопоче про закриття засідання для сторонніх з огляду на те, що у ньому може бути розкрита таємниця слідства, та отримує відмову.
У клопотанні про домашній арешт, який він, пріючи в задушній залі, читає протягом 15 хвилин, повторюється загальна фабула злочину з погляду слідства: сержант Сил спеціальних операцій та музикант Андрій Антоненко, відомий за псевдонімом Riffmaster, захопившись ультранаціоналістичними ідеями та культивуючи велич арійської раси задумав вбити Павла Шеремета, щоб привернути увагу суспільства до своїх поглядів. Для цього злочину він залучив Яну Дугарь, дитячу лікарку та волонтерку Юлію Кузьменко та інших невстановлених слідством осіб. Учасники групи мали чітко розподілені ролі, глибокий рівень конспірації, придбали в невстановлених осіб детонатор, гексоген та вражаючі елементи протипіхотної міни МОН-50.
Суддя Сергій Вовк
Яна Дугарь, вважає слідство, щонайменше двічі – 16 та 18 липня 2016 року – вела зовнішнє спостереження за двором будинку, де мешкали Притула та Шеремет, зазначаючи місце стоянки автомобіля, розташування камер спостереження та плануючи шляхи відходу групи. Антоненко та Кузьменко, за версією слідства, у ніч на 20 липня прибули у двір, остання встановила вибухівку під авто, а зранку, коли Шеремет сів за кермо автомобіля, підірвала її дистанційно.
Прокуратура клопоче про цілодобовий домашній арешт Дугарь. Втім, захисник Микола Ореховський критикує оголошену підозру – у документі не наведено жодних доказів причетності його клієнтки до злочину, каже він. “Прізвище Дугарь не фігурує навіть в портретній експертизі, де записи з камер спостереження біля будинку Шеремета порівнюються з відеозаписом іншої жінки, датованим 11 липня 2019 року. Але навіть на цьому записі не вона – 11 липня Яна була за кордоном, ось квитки!” – переконує суддю адвокат. Він також демонструє військовий квиток підозрюваної, з якого випливає, що в липні 2016-го, у дні начебто стеження за Шереметом, вона знаходилась на Донбасі, у військовому шпиталі, де працювала медсестрою.
Прокурор Олександр Шевчук
“Ми зможемо знайти пацієнтів, яким вона допомагала. Ви що під пресконференцію підганяєте людей?” – звертається адвокат до прокурорів, натякаючи на брифінг МВС напередодні.
Втім, усі ці аргументи не діють на суддю Сергія Вовка – провівши близько години в нарадчій кімнаті він повністю задовольняє клопотання прокурорів і постановляє відправити Дугарь під цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації у Новомосковську Дніпропетровської області. І переходить до іншої підозрюваної.
“Нехай на совісті суду будуть операції цих дітей”
40-річну Юлію Кузьменко зала, в якій набилися вже зо дві сотні журналістів та слухачів, зустрічає оплесками. Вона не тільки відома волонтерка, але й завідувачка відділенням хірургії серця у дитячій лікарні “Охматдит”. Її адвокат Владислав Добош просить долучити до справи цілий стос заяв про взяття на поруки – їх пишуть просто на колінах військові, лікарі та парламентарі.
Окрім того, він просить викликати свідків: колишнього чоловіка Кузьменко та її безпосереднього керівника в лікарні – вони мають підтвердити алібі у ніч закладання вибухівки та на ранок вбивства. Отримавши відмову, Добош заявляє про відвід судді.
Юлія Кузьменко разом з адвокатом
“Юлія Кузьменко не просто лікарка і кандидатка наук, вона брала активну участь в Революції гідності, яку душив Вовк, – пояснює він свою позицію, нагадуючи про роль судді в незаконних затриманнях та арештах учасників Євромайдану. – Я вважаю, що Вовк ненавидить майданівців. Він на гачку в прокуратури і ухвалить будь-яке необхідне їм рішення”.
Втім, відвід відхилено. Тоді Добош починає ретельно аналізувати підозру, перечитуючи кожен долучений документ в пошуках згадки про Кузьменко. Її прізвище напряму не фігурує навіть у висновках портретно-психологічної експертизи, виконаної британським експертом Іваном Бірчем на порівнянні нічного відео з камер спостереження у дворі будинку Шеремета та камер спостереження у супермаркеті, де в жовтні підозрювана купувала продукти.
“Антропометрія з’явилась у криміналістиці в XIX столітті, – зазначає сама Кузьменко, посилаючись на власний досвід вивчення судово-медичної експертизи. – Тоді з’явився цілий комплекс порівняльних показників для визначення людини, і вони ніколи не були досконалими. Що ж вказано у висновках експертів щодо мене: середній зріст, середня тілобудова, овальне обличчя. Це ж навіть не рівень XIX століття!”
Адвокат Владислав Добош
Переходячи до аналізу ризиків втечі підозрюваної (що лягають в основу судового рішення про запобіжний захід), адвокат Добош вказує на неправдиві відомості у підозрі. У ній зазначено, каже адвокат, що Кузьменко схильна міняти місце проживання та не має постійної роботи. “Що ж це за слідство, яке не змогло встановити, що підозрювана завідує відділенням у дитячій лікарні?!” – обурюється він та зачитує робочий графік лікарки на наступний тиждень – вона має прооперувати дев’ятьох дітей. “Нехай операції цих дітей будуть на совісті суду”, – додає адвокат.
Сама Кузьменко зазначає, що виступ міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та керівника кримінальної поліції Євгена Коваля напередодні “зруйнував її життя”. “Це був суд без можливості захисту, порушення презумпції невинуватості. Відтак батьки моїх пацієнтів думатимуть, що я вбивця?!” – говорить вона зі сльозами на очах, переконуючи суд у готовності пройти всі слідчі експерименти і поліграф.
Однак це не діє. Під вигуки: “Ганьба!” суддя Вовк оголошує рішення: Кузьменко відправляють у СІЗО до 8 лютого.
“Мій дід – єврей. Ви наносите мені образу своєю підозрою”
У перерві засідання суду обурений натовп ветеранів накидається на прокурорів з образами. Під аргументами адвокатів прокурор Ігор Грицюк визнає, що інформація щодо відсутності постійної роботи в Кузьменко та Антоненка – одруківка. “Слідчий, який готував текст не спав чотири доби. А ми самі залучені у справу лише з 12 грудня”, – пояснив він пізніше DW. “В мізках у тебе одруківка”, – сипляться прокльони на прокурора.
Андрій Антоненко разом з адвокатами
Більшість військовослужбовців та ветеранів, які зібрались у суді на підтримку підозрюваних, в розмовах з DW заявляли, що сприймають процес за спробу дискредитації військово-добровольчого руху з боку чи то міністра Авакова, чи то президента Зеленського. Попри поширеність у цьому середовищі праворадикальних поглядів та навіть присутність у суді лідерів таких організацій, як “Правий сектор” чи C14, більшість співрозмовників DW називають зазначені слідством мотиви вбивства Шеремета з метою пропаганди “величі арійської раси” відвертим абсурдом.
“Я сам наполовину єврей, мій дід – польський єврей. Ви своїм висновком нанесли образу мені і моїй родині”, – звертався до прокурорів 48-річний Андрій Антоненко глибокої ночі під час розгляду питання про обрання йому запобіжного заходу.
Його захисники Станіслав Кулик та Костянтин Татарченко так само, як і їх попередники, залучили до справи цілий стос характеристик та заяв про взяття підозрюваного на поруки. Вони так само впродовж кількох годин намагались довести необґрунтованість підозри, критикуючи її категоричні формулювання, помилки в документах, висновки експертизи Івана Бірча та тиск на суд і суспільство з боку керівництва МВС, яке у цей час коментувало справу по телеефірах.
Суддя Сергій Вовк так само не надав їм можливості викликати в засідання свідків, які б підтвердили алібі Антоненка у ніч закладання вибухівки. Близько 4-ї години ранку 14 грудня він виніс останнє рішення – безальтернативне тримання під вартою до 8 лютого 2020 року.
Захисники Антоненка, Кузьменко та Дугарь обіцяють оскаржити запобіжні заходити своїм клієнтам вже наступного тижня та зібрати до апеляції ще більше контраргументів. Втім, не збирається зупинятись, вочевидь, і слідство – у п’ятницю стало відомо про ще кілька обшуків у ветеранів та волонтерів. “Ми не говоримо, що злочин розкрито повністю. Чи будуть ці підозри кінцеві – ні, не будуть”, – зазначив, зокрема, спікер МВС Артем Шевченко.
