Зміна верховного головнокомандувача не принесла швидкого миру на Донбасі – весь 2019 рік там тривали бойові дії малої інтенсивності.
Це коштувало Україні ще понад сотні життів її бійців, а загальна кількість бойових втрат з 2014 року перевалила за 4 тисячі.
“Ворог нікуди не подівся”, – коротко описує у розмові з BBC News Україна ситуацію на фронті заступник начальника Генштабу ЗСУ Сергій Наєв.
Яким же був конфлікт на Донбасі у 2019 році?
“Солдатська робота”
Військовий оглядач Михайло Жирохов каже, що у 2019 році на Донбасі повністю завершився процес позиційного просування у “сіру зону”, якої фактично не залишилося.
“Позиційного руху, коли кудись просувалися й там окопувалися, вже немає. Вся “сіра зона” до 2019 року була зайнята”, – каже він.
“Треба було переходити на якийсь інший етап, але вибори та всі подальші події, такі як зміна найвищого військово-політичного керівництва, призвели до того, що ситуація на фронті залишилася стабільно важкою”, – додає він.
У Генштабі ж говорять – українська армія свою роботу на Донбасі виконує, як і у попередні роки.
За словами Сергія Наєва, дії командирів безпосередньо у бойових умовах ніхто не обмежує.
“Українські військові відкривають вогонь у відповідь у разі прямої загрози життю особового складу, місцевих чи втрати підконтрольних Україні територій… Кожен командир за ці шість років війни достеменно знає, як діяти, він у своїх правах абсолютно не обмежений”, – наголошує заступник начгенштабу.
“Ворог нікуди не подівся, він перебуває в окопах навпроти нас. Щодня йде ратна солдатська робота, її значення не можна недооцінювати”, – додає генерал-лейтенант Наєв.
Втрати
За даними Генштабу, які має BBC News Україна, станом на 17 грудня українська армія за рік втратила у боях на Донбасі 97 військових.
З того часу у щоденних зведеннях повідомили ще про двох загиблих, що довело кількість бойових втрат армії до 99.
Водночас у 2019 році втрат зазнали не лише ЗСУ, а й інші силові відомства, зокрема МВС (кілька загиблих нацгвардійців на різних ділянках фронту) та СБУ (двоє спецпризначенців підірвалися на міні 1 грудня).
Таким чином, загальні бойові втрати України за рік можуть сягати 110 загиблих бійців.
Найбільш відчутною стала загибель новопризначеного комбрига 128-ї гірсько-штурмової бригади Євгена Коростельова, який підірвався на передовій.
Це другий загиблий командир бригади ЗСУ за всю війну на Донбасі – першим був комбриг 51-ї механізованої бригади полковник Павло Півоваренко, який загинув під час виходу з Іловайська у 2014 році.
Одразу після смерті Коростельова у соцмережах ширилася інформація, ніби командир бригади загинув, коли оглядав нові позиції для розведення сил.
Сергій Наєв це заперечує: “Він підірвався зовсім в іншому районі, ніякі позиції для відходу не розглядав. Трапилося те, що трапилося. І будемо мати повагу до його пам’яті”.
А Михайло Жирохов припускає, що вибуховий пристрій могла поставити диверсійна група: “Можливо, вони ходили кілька разів по одному й тому ж маршруту, на якому ДРГ встановила розтяжку”.
Загалом же динаміка бойових втрат Об’єднаних сил на Донбасі залишилася на тому ж рівні, що й у минулому році – тоді, за даними Генштабу, вони склали 110 військових, а у 2017 році – 198 бійців.
Гинули від мінометних обстрілів, підривів на мінах і розтяжках, а також від снайперів.
“Заходять снайперські групи, доводиться вживати контрснайперські дії. Також є втрати від осколків АГС, мінометів. Нарешті, у районі ООС є мінні поля – свої та ворожі. Це війна, і кожен має знати, що щодня він виконує завдання в бойових умовах з ризиком для власного життя”, – попереджає Сергій Наєв.
Тисячі загиблих за всю війну
Всього ж з 2014 року, за даними Генштабу, на Донбасі загинуло 2608 українських військових (бойові втрати ЗСУ).
З урахуванням втрат інших силових структур (МВС, Нацгвардії та СБУ), а також добровольчих підрозділів, таких як ДУК чи УДА, кількість загиблих українських бійців, за підрахунками ООН, перевищила 4,1 тис.
У так званих “ДНР” і “ЛНР” інформацію про свої втрати традиційно не публікують.
Утім, за даними ООН, вони трохи вищі від втрат української армії, і за всі роки війни складають понад 5 650 вбитих бійців проросійських формувань.
Натомість кількість втрат серед цивільних суттєво зменшилася.
У СММ ОБСЄ повідомили BBC News Україна, що у 2019 році загинуло 18 цивільних (ще одну смерть чоловіка від кулі снайпера у Мар’їнці там ще перевіряють).
Тоді як на початок грудня 2018 року місія повідомляла про 43 загиблих.
В ООН також говорять про “найнижчу кількість втрат серед цивільних осіб за весь період конфлікту”, але наводять дещо більші цифри – за їхніми даними, у цьому році на Донбасі загинуло мінімум 25 цивільних.
Водночас волонтери, з якими поспілкувалася BBC News Україна, розповідають, що до списків загиблих “цивільних” на непідконтрольних територіях можуть потрапляти нинішні чи колишні бійці “армійських корпусів” “ДНР” та “ЛНР”. Зокрема, їх так записують рідні, які потім оформлюють “втрату годувальника”.
Офіційно це не підтверджено.
Хай там як, а загальна кількість всіх загиблих у війні на Донбасі вже перевищує 13 тис. людей.
Без швидкого миру
Динаміка втрат свідчить про те, що попри намагання нового президента Зеленського припинити бойові дії, швидкого миру на Донбасі не сталося.
Чергове перемир’я, оголошене у липні, попри всі заяви так званих “ДНР” і “ЛНР” про готовність його дотримуватися, було порушене майже одразу. Фронт на Сході України у 2019 році жодного разу повністю не стихав.
Саме через це Володимир Зеленський у Парижі закликав у майбутніх угодах по Донбасу прописати чітку відповідальність за порушення перемир’я.
Розведення
Чи не головним результатом мирних переговорів команди Зеленського у 2019 році стало розведення сил на трьох ділянках фронту.
Конкретно там перемир’я справді дотримуються, кажуть у Генштабі, хоча на сусідніх позиціях обстріли не припиняються (як, наприклад, біля Хутора Вільний, що неподалік ділянки розведення у Золотому).
“Коли ворог обстрілює наші позиції біля ділянок розведення, то СММ ОБСЄ фіксує звуки і далі розбираємося, хто це зробив”, – каже Сергій Наєв.
Загалом же, за його словами, суттєво на ситуацію на фронті розведення не вплинуло: “Лінія зіткнення залишилася у тому стані, якою вона була до розведення. Противник продовжує збройні провокації проти українських військових та місцевого населення по всій лінії фронту”.
“Нормандська четвірка” у Парижі домовилася до кінця березня 2020 року розвести сили ще на трьох ділянках.
Де саме це може статися, у Генштабі не коментують взагалі.
Так само у Парижі вирішили протягом місяця з 9 грудня відкрити нові пункти пропуску через лінію розмежування.
Вочевидь, мова йшла про КПВВ у Золотому, яке має стати першим на Луганщині автомобільним пунктом пропуску.
“Україна вже давно підготувала КПВВ у Золотому. Але обговорення про його введення відбувається у Тристоронній контактній групі у Мінську”, – говорить Сергій Наєв.
На останній зустрічі групи в Мінську 19 грудня про це КПВВ так і не домовилися, але заступник міністра закордонних справ Василь Боднар пізніше заявив, що сторони все ще планують вирішити це питання вчасно.
Що далі?
“Об’єднані сили мають весь спектр потужності, щоб контролювати ситуацію”, – каже генерал-лейтенант Наєв.
У Генштабі традиційно кажуть, що готові до будь-якого розвитку подій.
Утім, вже зрозуміло, що на ситуацію на фронті у 2020 році більше впливатимуть політики, ніж військові.
“Дуже залежатиме від того, які оберуть наступні точки розведення”, – каже Михайло Жирохов.
“Якщо, наприклад, Мар’їнка, то це дуже вплине не армію, адже це буде фактична здача населеного пункту, за який йшли важкі бої у 2014-2015 роках. І там живе достатньо багато людей”, – попереджає військовий оглядач.
Так само негативно він говорить про можливість розведення біля Трьохізбенки на Луганщині: “Це фактично буде плацдарм [т.зв. “ЛНР”] на іншому березі”.
За словами Михайла Жирохова, відсутність “сірої зони” на Донбасі взагалі робить вибір будь-яких нових ділянок для розведення болючим і небезпечним процесом.
Водночас Сергій Наєв говорить, що жодних ознак демотивації через розведення в армії не спостерігається: “Немає масового відтоку з армії після початку розведення. У район ООС відправляли військових з Генштабу, які вивчали цю ситуацію”.
Ключовими для Донбасу мають стати перші місяці 2020 року, які покажуть, чи дійсно політикам вдасться домовитися про наступне розведення сил і вийти на принципово новий мирний процес до наступної зустрічі “нормандської четвірки” навесні.
