6-7 січня греко-католики та православні відзначають Різдво. Але ці дні й у західноєвропейських країнах є святковими, хоч і не завжди неробочими. Що ж відзначають у ці дні в Європі?
Традиції та звичаї більшості європейських країн зберегли 6 січня як святковий день. У більшості країн у цей день відзначають День трьох королів. Це ті самі три волхви, які принесли дари до колиски – а точніше, до ясел – новонародженого Ісуса. Вважається, що їх принесли як раз 6 січня.
Взагалі-то у Євангелії йдеться не про королів, а про волхвів (мудреців, магів), які прийшли до немовляти Ісуса з дарами: золотом, ладаном та смирною. Але чи то у ХІІ, чи то в ХІV столітті теологи вирішили, що волхвами чи пастухами євангелісти називали цих трьох у непрямому значенні: занадто вже коштовними були ті дари, що їх принесли. Так три волхви обернулись на королів, та й ще імена отримали: Каспар, Мельхіор та Бальтазар (або Валтазар).
Раз на рік
Їхні мощі зберігаються сьогодні у знаменитому кельнському соборі. Доступ до них для широкої публіки відкритий тільки раз на рік – як легко здогадатися, саме 6 січня.
Золотий ковчег у Кельнському соборі
Свято, що відзначається цього дня – Хрещення Господнього, яке у західній церкві отримало назву Єпифанії (Богоявлення), – одне з найдавніших християнських свят.
У церковному календарі воно з’явилось вже у ІІ столітті. Цього дня діти, одягнені трьома євангельськими королями, ходять домівками, колядують, співають пісні про Віфлеємську зірку (за що їх називають Sternsinger – “співаками зірки”) та збирають гроші на доброчинність.
Охоронна грамота
На дверях квартир, мешканці яких роблять пожертви, діти пишуть крейдою перші латинські літери імен трьох королів разом з цифрами року, що настав, причому часто рік ще й ділять: спочатку, зліва, – перші дві цифри року, потім – латинські “С” (Caspar), “М” (Melchior) та “В” (Baltasar), відтак – дві останні цифри року. Усе це схоже на загадкову формулу: 20+С+М+В+13. Вважається, що такий напис охороняє від злих духів. Тому її нерідко розшифровують як латинський вираз “Christus Mansionem Benedicat”, що означає “Христос благословляє цей дім”.
До речі, хоча збір пожертв на доброчинність у “День трьох королів” й організовує у Німеччині церква, це давно вже не церковна чи релігійна традиція і сприймається як гуманітарна акція.
Старше за Діда Мороза
А в Італії 6 січня відзначають традиційне свято відьми Бефани. Більшість навіть не знає, що його витоки треба також шукати у стародавньому Богоявленні, а ім’я Бефана – це викривлене Епіфанія. За легендою, Бефана почула від вівчарів про народження Ісуса та також хотіла на нього подивитись, але запізнилась. Віфлеємська зірка, що вказувала шлях волхвам, вже закотилась.
Перші спогади про відьму Бефану з’явились понад 400 років тому. Тобто вона старша за звичного Діда Мороза років на двісті. Пересувається Бефана не санчатами, в які запряжені олені, а й як годиться відьмі – на мітлі. Замість червоного капелюха з білим хутряним оздобленням вона носить чорний гострий ковпак або чорну хустку. Бефана – горбунка, та й на носі в неї бородавка.
Відьма, котра приносить подарунки
Дивовижно, але саме це страхіття, дуже схоже на Бабу Ягу, приносить італійським дітям подарунки вночі 6 січня. Коли діти йдуть спати, вони кличуть відьму, запрошують її та намагаються задобрити: “Бефано, добра відьмо, прилітай, коли усі люди сплять. У старих чоботях та у ковпаку “а ля романа”, – нехай живе, нехай живе Бефана!”
Відьма Белфана на римській вулиці
Коли сутеніє та весь будинок засинає, Бефана прилітає та кладе у шкарпетки, спеціально покладені з цією метою, солодощі, горіхи, мандарини. За останні два десятиліття ця традиція отримала цікавий розвиток, коли поєдналась зі “співаками зірки”. В Італії по хатах ходять не королі, а … відьми – тобто діти, перевдягнуті у костюм Бефани, з мітлами в руках.
Вони бажають людям, які відчиняють двері, здоров’я, багатства, успіхів у роботі та особистому житті, а потім збирають данину. Але не пожертви, а саме данину: цукерки, печиво, горіхи – тобто усе те, що раніше їм приносила й відьма Бефана.
Королівські галети
Цікава традиція існує і у Франції. Тут 6-го січня випікають так звані королівські галети (galette des rois). В одному з них запікають маленьку фігурку або, як робили в давнину, просто квасолину.
Їдять галети традиційно за сімейним столом. Наймолодший вибирає галети першим. Того, хто знаходить фігурку чи квасолину, оголошують королем дня. На нього надягають маленьку корону, і на цей день він стає главою сім’ї. Діти ж у будь-якому випадку отримують ласощі та маленькі подарунки. Чи треба казати, що коріння цієї традиції – теж у євангельській історії про волхвів, які принесли подарунки немовляті Ісусу?
