У вівторок, 14 січня, відбулося чергове засідання у справі про масові вбивства протестувальників на Майдані. Однак цього разу лава підсудних була порожня. П’ятеро колишніх співробітників “Беркут” перед Новим роком були видані ОРДЛО в рамках обміну полоненими.
Президент Володимир Зеленський і генпрокурор Руслан Рябошапка тоді пообіцяли довести справу про розстріли на Майдані до логічного завершення, навіть за відсутності обвинувачених. Подальші події навколо цього процесу ставлять під сумнів їх заяви. Чому найгучніша справа Революції гідності може не дійти до фіналу – в матеріалі РБК-Україна.
Вперше інформація про бажання Росії звільнити “беркутівців” в рамках обміну полоненими з’явилася в ЗМІ ще в січні 2017 року. Тоді її оперативно спростували як самі обвинувачені та їхні адвокати, так і представники влади, задіяні у процесі звільнення утримуваних осіб.
Тим не менш, зараз колишній представник України в Тристоронній контактній групі (ТКГ) Ірина Геращенко підтверджує, що РФ всі ці роки наполегливо вимагала включення в список на обмін бійців “Беркуту”. Хоча формально вони не мають ніякого відношення ні до війни на Донбасі, ні до сепаратизму на Сході України.
“Ми наполягали, що говорити (про обмін, – ред.) будемо тільки щодо тих, хто може розглядатися в рамках мінських угод, а не про злочини, скоєні ще до війни і в інших регіонах країни”, – зазначила вона на своїй сторінці в Фейсбук.
Те, що видача “беркутівців” була принциповою умовою Росії для здійснення обміну полоненими, підтверджує і діючий представник України в ТКГ Валерія Лутковська.
Родичі вбитих Героїв Небесної сотні, їх адвокати та активісти вважають, що звільнення з-під варти єдиних обвинувачених перед фінальною фазою розгляду справи в суді націлене на розвал всього процесу і на приховування правди про обставини розстрілів на Майдані.
В кроці від вироку
В контексті звільнення і обміну “беркутівців” часто звучать претензії про затягування процесу, відсутність доказів провини екс-бійців спецпідрозділу і об’єктивних перспектив їх тюремного засудження.
У тому числі президент Зеленський безпосередньо після обміну заявив журналістам, що не розуміє, чому процес тривав так довго.
“Ви знаєте, що по ним (“беркутівцям”, – ред.) п’ять років не було рішення суду… Чому не було вироку, ми розберемося… Навіть якщо був би вирок суду, то вони отримали б по п’ять-шість років”, – заявив глава держави.
Насправді ж судовий процес проти п’яти бійців “Беркута” тривав не п’ять років, а трохи більше трьох – з червня 2016 року.
Дійсно, перші двоє обвинувачених Павло Аброськін і Сергій Зінченко були затримані і заарештовані ще в квітні 2014 року. Але розгляд справи по суті в Святошинському районному суді Києва почався тільки в червні 2016 року після затримання ще трьох підсудних – Олега Янішевського, Сергія Тамтури і Олександра Маринченко – та об’єднання всіх проваджень в одне.
У зазначеному процесі суду необхідно було допитати понад 300 потерпілих і свідків, а також дослідити 160 томів справи і терабайти відеозаписів. Засідання проходили переважно два рази на тиждень, і сам процес станом на грудень 2019 року наближався до фіналу – були допитані всі потерпілі і свідки обвинувачення, досліджено основний масив доказів.
В суді залишалося допитати одного свідка захисту (мера Києва Віталія Кличка), дослідити результати балістичної експертизи, а також заслухати самих обвинувачених. Таким чином, в кінці зими – на початку весни поточного року суд міг винести вирок і нарешті поставити крапку в найбільш кривавому злочині часів Майдану.
У ході трирічних судових розглядів було встановлено, що саме спецрота київського “Беркута”, в якій служили обвинувачені, перебувала на ділянці біля Жовтневого палацу і за бетонними барикадами, звідки велася стрілянина по протестувальникам.
Більш того, комісійна експертиза зброї, проведена в 2019 році, встановила, що деякі кулі, вилучені з тіл загиблих, були випущені з штатних автоматів Калашникова, закріплених за бійцями “Беркута”.
При цьому у випадку з підсудними Тамтурою і Маринченком експертиза не встановила збігу куль і закріплених за ними автоматів. Суд присяжних відпустив їх під домашній арешт ще 16 липня і 19 грудня 2019 року відповідно.
“Беркутівці”, згідно із затвердженим графіком, повинні були давати свідчення в суді лише на завершальному етапі процесу. На даний момент встановити, хто саме з них стріляв або передавав свою штатну зброю іншим особам практично неможливо.
Так як підсудні, за версією слідства, діяли у складі організованої групи, то тільки їх безпосередні свідчення могли надати суду чітку картину того, що відбувалося на Інститутській 20 лютого 2014 року.
У разі обвинувального вироку “беркутівцям” загрожувало від п’яти років в’язниці до довічного ув’язнення в залежності від ролі кожного з них у згаданих подіях. Слід відзначити, що кожному з бійців були пред’явлені звинувачення не тільки у вбивстві, але і в скоєнні теракту, перевищенні службових повноважень, перешкоджанні мітингам і у крадіжці зброї.
Прокурори на заміну
Справи такої складності та обсягу зазвичай веде одна група прокурорів, які оперативно орієнтуються в матеріалах кримінального провадження, і “тримають в голові” ряд важливих нюансів і обставин. У даному процесі з самого початку, тобто з 2014 року, до групи входили прокурори Олексій Донський, Яніс Симонов і Роман Псюк (пізніше його замінив Ігор Зємсков).
Як розповіло РБК-Україна джерело в Офісі генпрокурора розлад між ними і керівництвом відомства відбувся в середині грудня 2019 року. Тоді прокурори відмовилися виконувати розпорядження Руслана Рябошапки і клопотати у суді про звільнення “беркутівців” для участі в обміні.
При цьому формально прокурори не зобов’язані були виконувати розпорядження керівництва. Законодавство наказує їм керуватися принципами самостійності і процесуальної незалежності. Але Рябошапка своєю постановою від 28 грудня вилучив їх з цього процесу і замінив новими прокурорами.
Нові представники звинувачення: Сергій Куций, Олександр Шевеленко, Денис Суботін і Марина Мазепина – в цей же день увійшли в процес і не завадили Київському апеляційному суду змінити запобіжний захід всім п’ятьом “беркутівцям”.
На засідання 14 січня в Святошинський районний суд прибули ті ж самі прокурори, які фізично не могли за цей термін ознайомитися з усіма матеріалами справи. Коментувати журналістам свої дії або позицію в процесі нові держобвинувачі навідріз відмовилися.
Головуючий суддя Сергій Дячук вирішив вивести цих прокурорів процесу, задовольнивши відвід, заявлений стороною потерпілих. На його думку, побоювання в упередженості і залежності нової групи прокурорів від розпоряджень керівництва більш ніж обґрунтовані.
“Адміністративне підпорядкування прокурорів, у тому числі генеральному прокурору, не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконанням ними своїх повноважень “, – підкреслив Дячук.
Потерпілі зустріли вердикт суду оплесками і відразу ж заявили, що будуть домагатися повернення в процес групи прокурорів на чолі з Донським.
Крім того, суддя Дячук висловив обурення публічними “прогнозами” від Офісу генпрокурора щодо ходу подальшого розгляду справи. Зокрема, щодо перспектив винесення рішення суду про розшук звільнених “беркутівців” та їх заочне засудження.
“Безапеляційні твердження, що буде продовжено судовий розгляд, що суд прийме озвучені рішення, може створити у пересічного громадянина враження, що суд є структурним підрозділом Генеральної прокуратури”, – зазначив суддя.
Він зазначив, що такі заяви можуть розглядатися як тиск на суд присяжних з боку Офісу Рябошапки. На вирішення всіх питань, пов’язаних з участю прокуратури в даному судовому процесі, виділено два місяці – наступне засідання відбудеться 17 березня.
Два місяці невідомості
Ключовою проблемою для завершення гучного процесу є навіть не сам факт заміни групи прокурорів, а юридична невизначеність: як далі вести судовий процес після зникнення всіх підсудних.
Адвокат потерпілих Євгенія Закревська зазначила, що аналогічна проблема в ряді інших процесів була вирішена зупинкою судового розгляду до “повернення” обвинувачених. При цьому недосконалість інституту заочного засудження може призвести до того, що процес проти “Беркута”, який тривав три роки, суд буде зобов’язаний почати з самого початку.
Відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу спеціальне (заочне) судове провадження може вестися тільки в тому разі, коли обвинувачений оголошений у міжнародний розшук і вичерпані всі засоби доставки підсудного на процес. Очевидно, дотримання цих умов може затягнути “майданівську справу” на необмежений термін або взагалі призвести до її зупинки.
Тому, зазначає Закревська, влада повинна в найкоротші терміни прийняти законодавчі зміни. Вони повинні істотно спростити процедуру переходу в заочний процес і дозволити продовжувати розгляд справи за відсутності обвинувачених.
“Якщо не буде змінено законодавство ймовірність того, що ми отримаємо вирок який “встоїть” (в апеляції, – ред.) – мінімальна. Необхідно вкластися в ці два місяці, до наступного засідання 17 березня ці зміни вже повинні бути
Співрозмовник РБК-Україна в Офісі генпрокурора також вважає малоймовірним заочний судовий процес. Саме через наявність у чинному законодавстві норми про обов’язковий міжнародний розшук обвинувачених.
“Щодо інших “беркутівців”, які втекли в Росію, Інтерпол нам відмовив у міжнародному розшуку. Вкрай сумнівно, що по цим він прийме протилежне рішення”, – сказало джерело.
У той же час, за його словами, захист “беркутівців” спробує застосувати в даному процесі ноу-хау – дистанційну участь підсудних у засіданнях.
“Тобто буде направлено клопотання в РФ, щоб в порядку міжнародно-правової допомоги “беркутівці” звідти могли давати свідчення. Я б особисто був проти цього, цей формат має багато нюансів і можливостей для маніпуляцій і затягування процесу”, – сказало джерело в керівництві прокуратури.
У свою чергу адвокати “беркутівців” заявляють, що не мають чіткої стратегії, як продовжувати процес у відсутності обвинувачених. Як зазначив адвокат Олександр Горошинський, з моменту обміну 29 грудня 2019 року підзахисні на зв’язок з ними не виходили.
“Ми не можемо зараз говорити, як будемо діяти далі, тому що ми ще самі не знаємо”, – сказав він в коментарі РБК-Україна.
Захист вважає, що Святошинський суд був зобов’язаний вже на засіданні 14 січня зайнятися вирішенням питання, в якому форматі буде далі продовжуватися процес, а не розглядати відводи прокурорам.
“Суд не міг взагалі входити в процес, так як був не повноцінний склад учасників суду. Але головне, що він приймає рішення під оплески однієї з сторін! Це природно викликає у нас сумніви, в чиїх інтересах він діє і на чиєму полі грає”, – підкреслив Горошинській.
На даний момент замість переходу до фінального етапу трирічної епопеї і винесення вироку суд у справі про розстріли на Майдані входить в зону невизначеності. Більш того, процес знаходиться на межі розвалу. Питання, хто вбив Небесну сотню в центрі української столиці, очевидно, залишиться без відповіді і в шосту річницю трагічних подій.
