Текст був опублікований на “Хвилі”
Спроба вбивства колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля та його доньки Юлії у британському містечку Солсбері підняла у пам’яті багатьох знайомі, ще відносно свіжі, страшні кадри 2006 року з лікарні «University College» у Лондоні. Ослаблений радіацією колишній офіцер ФСБ РФ Юрій Литвиненко, перебуваючи на межі смерті, звинувачує у своєму вбивстві президента Росії Володимира Путіна. Вбивство Литвиненка у Лондоні вважають одним з поворотних моментів, які значно погіршили відносини між Великою Британією і Росією, а Путін здобув собі імідж чекіста, який, скажімо так, «своїх не кидає». Отруєння Сергія Скрипаля через 12 років після смерті Литвиненка – неначе знущання над британцями, яке знову поставило під питання майбутні стосунки між Лондоном і Москвою і поставило під удар активи росіян у Британії. Існує чимало питань до цього замаху, а інформації у публічному просторі – надзвичайно мало, але, здається, ця справа вже загрожує Росії у контексті загального протистояння із Заходом. То хто ж отруїв Сергія Скрипаля і чим це може завершитися?
Хто такий Сергій Скрипаль?
Сергій Скрипаль – колишній офіцер Головного управління розвідки (ГРУ) РФ і полковник запасу, після 1999 року працював військовим розвідником. Його магістральним напрямком діяльності була Європа, насамперед – Велика Британія. У 2004 році його заарештували за звинуваченням у державній зраді. За версією російського слідства, Скрипаль був завербований британською розвідкою МІ-6 у 1995 році, коли працював військовим аташе в Іспанії. А після 1999 року він регулярно передавав британським агентам на Мальті, в Іспанії та Британії дані про російських розвідників у Європі. Скрипаль визнав свою провину, а 2006 року його засудили до 13 років позбавлення волі.
У 2010 році Сергій Скрипаль був внесений у список з чотирьох засуджених у Росії розвідників, яких обміняли на десятьох росіян, затриманих за шпигунство у тому ж році. Обмін відбувся наприкінці літа 2010 року, і Скрипаля передали британській розвідці. Тоді телеканал «ВВС» писав, що Лондон наполягав включити до списку Скрипаля, оскільки вважав його цінним агентом. Колишній російський розвідник з родиною переїхав до міста Солсбері, де йому надали пенсію і будинок, а сам він почав читати лекції про розвідувальну діяльність курсантам місцевих академій. У такий спосіб він допомагав британцям удосконалювати їхні контррозвідувальні техніки.
Що сталося?
У неділю 4 березня Сергій Скрипаль та його донька Юлія були знайдені у непритомному стані біля торгового центру «Maltings» у місті Солсбері. Поліцейський Ніколас Бейлі, який викликав швидку та був першим, хто оглянув Скрипаля, теж піддався впливу нервово-паралітичної речовини. Зараз він у критичному стані.
Місце, де знайшли Скрипаля та його доньку, оточили та почали перевіряти на предмет розпилення різних токсинів. Через кілька годин британська поліція повідомила, що розвідника отруїли нервово-паралітичною речовиною. Пізніше, прем’єр-міністр Британії Тереза Мей, виступаючи у парламенті, привела й назву речовини – газ «Новачок», вироблений у Росії. За даними правоохоронців, сліди тоскину були знайдені у двох місцях, де Скрипаль та його донька були до того, як їх знайшли без тями: це ресторан та паб у тому ж кварталі.
Велика Британія одразу ж заявила про причетність Росії до цього інциденту. А у ЗМІ почали діставати з архівів вже трохи забуту історію про Юрія Литвиненка. До операції з розслідування справи залучили 250 співробітників антитерористичної служби. Вони підтвердили інформацію, що отруєння було цілеспрямованим. Британська влада заявила, що це помста Росії своєму колишньому розвіднику та поставила дедлайн, щоб Москва пояснила свої дії і передала Організації з заборони хімічної зброї інформацію про газ «Новачок» і його розробку.
У відповідь, Росія відкинула всі звинувачення. На російських телеканалах зауважували, що Британія не має доказів причетності Москви до цього отруєння. А окремі політики заявляли про неможливість встановити винного через два дні після інциденту. До речі, дуже смішним був коментар з цього приводу депутата Держдуми РФ Андрія Лугового, який відкидав звинувачення британців щодо причетності росіян. Проблема була в тому, що сам Луговий, якого кликали канали коментувати ситуацію, був і лишається головним підозрюваним в убивстві Олександра Литвиненка.
Чому Велика Британія упевнена, що це зробила Росія?
Протягом доби після того, як знайшли тіло Скрипаля, поліція заявила, що токсин, яким отруїли розвідника, має зв’язок з Росією. Пізніше, ще через день, низка британських політиків відкрито заявили про причетність до замаху Кремля. А 12 березня прем’єр-міністр Тереза Мей публічно зазначила, що «з високою ймовірністю Росія причетна до отруєння» Сергія Скрипаля та заявила. Свої слова британці підкріплюють результатами токсикологічної експертизи, яка виявила нервово-паралітичний газ «Новачок» і зв’язком токсину з РФ. Жодних доказів чи документів слідства, звісно ж, опубліковано не було. Тому, якщо дивитися на це чисто з формалізованого погляду, то все обвинувачення у публічному просторі тримається на словах британських політиків, так само як і теза про непричетність Росії до отруєння тримається на істеричних заявах з федеральних каналів.
Хто отруїв Скрипаля: основні версії
Одразу мушу зазначити – це мої особисті роздуми з приводу того, хто міг отруїти Скрипаля та за що. Моя суб`єктивна підбірка версій, які, на мій погляд, мають право на існування, особливо враховуючи контекст, в якому відбувався інцидент у Солсбері. Отож, хто міг отруїти Сергія Скрипаля?
Найбільш вірогідною і популярною нині версією є «російська». Це основна і єдина версія британського слідства. Токсин, сліди якого знайшли на місці злочину, якщо це дійсно «Новачок», має прямий зв’язок з Росією. Сергій Скрипаль, зважаючи на його бекграунд, не був великим «другом» для росіян, а навпаки – «зрадником». За словами британських політиків, його отруєння – це «помста» за його шпигунську діяльність. Але на мій погляд, ця теза не витримує критики. Адже якби він й досі заважав чимось росіянам, вони б прибрали його раніше, а не через 8 років після обміну. Тому логічним питанням одразу стає: а коли і чим він став загрожувати Росії, що Москва вирішила піти на вбивство? На мою думку, головним аргументом на користь «російської» версії вбивства є співпраця Сергія Скрипаля з Крістофером Стілом. Це директор приватної розвідувальної фірми «Orbis Business Intelligence», який є автором гучного і скандального у США «російського досьє» Дональда Трампа. Цей документ складається з 32 сторінок і ньому описані зв’язки команди Трампа з російськими чиновниками. І Сергій Скрипаль, за даними деяких ЗМІ, допоміг Стілу зібрати «досьє» та передати його США, де воно привернуло увагу громадськості, а пізніше його почав використовувати спецпрокурор Роберт Мюллер у своєму розслідуванні проти команди Дональда Трампа. Відповідно, під час співпраці з Крістофером Стілом Сергій Скрипаль міг задіяти певні старі зв’язки у Британії чи у Росії, і тим самим стати загрозою для Москви та її зовнішньополітичних задач. Відтак, колишнього розвідника вирішили вбити.
Іншою версією, на мою думку, є отруєння як провокація частини російських еліт у контексті внутрішньополітичної боротьби у Кремлі. Враховуючи те, що в умовах загострення протистояння між Заходом і Росією, посилення санкцій і погіршення економічної ситуації у самій РФ, внутрішні еліти почали боротися між собою за вплив, владу та ті ресурси, які лишилися. Крім того, у команді Володимира Путіна давно існували протиріччя між різними «кремлівськими вежами». Його оточення поділене на різні фракції, які захищають власні інтереси та не гребують підставляти один одного для захоплення контролю над стратегічними активами країни або для просування власної позиції. Загострилася ця внутрішня війна останнім часом через загрозу санкцій, яка нависла над провідними російськими олігархами. Їх нещодавно включили до списку Держдепартаменту США, пригрозивши запровадженням санкцій через політику Кремля. Справа Сергія Скрипаля тут могла стати ідеальною провокацією для подальших «торгів». Адже вбивство колишнього російського розвідника, подвійного агента, прямо у центрі Солсбері, способом, який ну дуже нагадує нещодавнє вбивство Литвиненка, прямо перед виборами президента РФ і Чемпіонатом світу з футболу у Росії – занадто показове та доволі недолуге з погляду усвідомлення наслідків подібної акції. Спецслужби не могли не знати, що подібного роду отруєння викличе ураган на їхню голову та стане проблемою для Росії, її інформаційної політики у Європі та додатковим тягарем у протистоянні з Заходом. Тому існують реальні сумніви у тому, що з погляду логіки, Володимир Путін не міг здійснити це вбивство, щонайменше прямо зараз, якщо, звісно, Скрипаль не готувався видати якийсь супер мега секрет про росіян. Але цього ми не знаємо. Відтак, ймовірним є версія про те, що одна з «кремлівських веж» могла підставити іншу, як це вже відбувалося, до речі, з убивством у центрі Москви опозиціонера Бориса Нємцова.
Третя, на мій погляд, конспірологічна, але версія – отруєння Сергія Скрипаля британськими спецслужбами. Оскільки 80% інформації про інцидент – засекречена або невідома, відкидати ймовірність, що Скрипаля могли хотіти вбити через його зв’язки з Росією, не можна. До того ж, нині тему отруєння розвідника активно педалюють і Велика Британія, і США. При цьому реальних доказів причетності Росії поки що немає, а все тримається на політичних заяв Лондона. Тому не дивно, що отруєння могло бути використане для активізації протистояння з Росією і мобілізації навколо цього населення в умовах, коли у Європі занепадають традиційні політичні еліти, а сама Тереза Мей перебуває на межі політичної смерті через невизначеність «брекситу». Політичні вигоди від відволікання уваги, нагнітання протистояння та страху для Консервативної партії є очевидними. Але, звісно, найімовірнішою на сьогодні видається перша версія.
Наслідки для Росії
Сьогодні прем’єр-міністр Тереза Мей заявила, що вже на днях Британія ухвалить рішення про певні санкції проти Росії у зв’язку з отруєнням. На мою думку, не важливо, що відповідатиме Росія до дедлайну. Офіційний Лондон вже ухвалив політичне рішення про запровадження санкцій та загострення конфронтації з Кремлем. Велика Британія може заморозити активи російських олігархів, заблокувати російські медіа, запровадити персональні санкції проти російських чиновників або навіть лобіювати посилення санкцій на рівні ЄС і США через призму конфлікту в Україні. Все це призведе до поглиблення протистояння між РФ і Заходом. Для України це гарна новина в контексті посилення антиросійських санкцій, але погана новина, оскільки відповідатиме Росія саме на українській території, якщо захоче підвищувати ставки у протистоянні.
Сполучені Штати також вхопляться за отруєння Сергія Скрипаля як за привід посилити санкції або зберегти вже існуючі. Хоча всередині Білого Дому єдності щодо цього немає. Президент США Дональд Трамп підтримав розслідування британців, але не згадав у своєму виступі Росію. Натомість це зробив держсекретар США Рекс Тіллерсон, який чітко підтримав звинувачення Лондона проти Москви. А вже за добу Трамп звільнив його з посади та замінив на більш слухняного Майкла Помпео. Сумнівно, що звільнення Тіллерсона – це наслідок таких різних заяв щодо отруєння розвідника у Британії. Конфлікт між президентом і держсекретарем триває з лютого 2017 року. Неодноразово Трамп і Тіллерсон робили абсолютно протилежні заяви з різних питань зовнішньої політики та часто сперечалися з цього приводу. Рекс Тіллерсон мав свої погляди на Близький Схід, Росію, Європу, Китай, Північну Корею, а Трамп не зважав на його думку. Останньою краплею, на мою думку, стала згода Трампа зустрітися з лідером КНДР Кім Че Ином у травні цього року. Рекс Тіллерсон, дізнавшись про цей несподіваний крок президента, був у турне країнами Африки. Держсекретар перервав свою подорож і повернувся до Вашингтона. Після розмови з Трампом його й звільнили. Але повернімося до теми Британії.
Скандал з отруєним розвідником набуває все більше міжнародного масштабу. США та Британія розкручуватимуть його якомога більше. Для американців це непоганий привід для посилення конфронтації з Москвою і відповідає їхній зовнішній політиці щодо РФ. Для Британії – це спосіб відволікти увагу населення від гострих внутрішніх проблем у Північній Ірландії та з переговорами щодо виходу з ЄС, можливість для Терези Мей підняти свій рейтинг на темі протистояння небезпечному ворогові та боротьбі з «брудними грошима» російських олігархів. Для Європи – це аргумент, який можна використати, щоб спробувати переконати деякі країни зберегти санкції проти РФ і не змінювати цю позицію у найближчий час. Але наскільки європейці готові втягуватися у цей новий конфлікт з росіянами – це велике питання. Для України отруєння розвідника допоможе виграти трохи часу, поки Росію й далі тиснутимуть санкціями та обмеженнями, але молитися на цю подію як на панацею не варто, адже вона короткотривала, а час для Києва – це розкіш у марафоні з Росією.
