Збиття літака української авіакомпанії МАУ під Тегераном підірвало іранську еліту зсередини, пише New York Times. Як випливає з розслідування газети, світ міг і не почути зізнання від іранської влади, якби не конфлікт серед іранського керівництва.
За інформацією джерел New York Times, військові в день збиття літака вирішили не говорити президенту Ірану Хасану Роухані про те, що сталося.
Головні командири військових відомств – як Корпусу вартових ісламської революції, так і армії, – знали про те, що літак МАУ збили сили ППО, вже до вечора 8 січня, коли сталася трагедія.
Проте президент Роухані, як і всі цивільні чиновники та політики країни, дізнався про причину падіння літака лише вранці 10 січня.
Рішення не говорити про справжню причину катастрофи цивільному керівництву військові ухвалили, аби запобігти протестам, повідомляє джерело газети.
“Вони виступали за те, щоб все приховати, оскільки вважали, що країна не витримає ще однієї кризи. Врешті-решт наш обов’язок – захистити ісламську республіку за будь-яку ціну”, – розповів New York Times на умовах анонімності військовий з Корпусу вартових Ісламської революції.
Саме тому ще 9 січня іранські чиновники, політики та ЗМІ продовжували запевняти, що літак впав через технічні причини, називаючи версію про помилку ППО Ірану психологічною атакою США і закликаючи ЗМІ не поширювати чутки.
Не підіймали слухавки
Водночас вже 9 січня закордонні ЗМІ почали поширювати версію про те, що лайнер все ж збили, і в підсумку вона виявилася правдою.
Дві версії співіснували в інформаційному просторі, що викликало питання не тільки у простих іранців, але й у влади – аж до президента.
9 січня Роухані кілька разів намагався зв’язатися з командуванням Корпусу вартових Ісламської революції, щоб з’ясувати, що сталося, але ніхто не брав слухавку.
Чиновники уряду дзвонили знайомим з командування і просили “неофіційно” розповісти їм, що сталося, але їм відповідали тільки одне – літак ракетами не обстрілювали.
Це цілком офіційно підтвердив прессекретар уряду Алі Рабі. Президент і уряд брали участь в поширенні брехні про загибель літака тому, що самі не знали правди, сказав він на пресконференції незабаром після того, як військові все ж зізналися в тому, що помилково збили літак МАУ.
Коли Роухані нарешті все повідомили, він був страшно розлючений, кажуть джерела NYT. Президент зажадав терміново розповісти про все публіці, але військові чинили опір.
Роухані погрожував подати у відставку, про що повідомили верховному лідерові Ірану аятолі Алі Хаменеї. Той у відповідь розпорядився підготувати текст публічного звернення з визнанням збиття літака. Якби не це рішення, визнання могло б і не бути.
“Іноді вони таке роблять”
Подібні речі відбувалися і раніше. Дії Корпусу вартових Ісламської революції, який в США вважають терористичною організацією, часто суперечили тому, що говорять і роблять іранські чиновники, навіть на міжнародному рівні.
Теоретично КВІР може почати повноцінну війну, навіть не інформуючи про це президента. Правоохоронці зобов’язані звітувати тільки перед верховним лідером Ірану.
На практиці часто виходить так, що уряд і президент змушені виправдовувати всі дії КВІР, каже Таране Стоун зі Служби моніторингу BBC.
“У нас таке вже було, коли в розпал переговорів з ядерної угоди КВІР запустив ракету, на якій було написано “смерть Ізраїлю, США і Саудівській Аравії”. Президента і виконавчу владу про це не інформували, а аятола, здається, все знав”, – розповідає вона.
Переговори щодо ядерної програми Ірану, які завершилися укладанням угоди з шістьма країнами (США, Росія, КНР, Велика Британія, Франція і Німеччина) мали обмежити іранську ядерну програму.
Запуск ракети з побажанням смерті основному партнеру по переговорах міг привести до загострення і зриву угоди.
“Іноді вони так роблять. Вони не вперше роблять самостійні рішення, не інформуючи уряд, і вони не повинні цього робити, якщо не хочуть”, – каже Таране Стоун.
У цій ситуації цивільні чиновники, на яких світ покладає частину відповідальності за дії КВІР, часто змушені проявляти винахідливість.
Міністр закордонних справ Джавад Заріф, наприклад, у відповідь на питання про ракети з написом “смерть Ізраїлю” в 2018 році почав заперечувати, що в Ірані хтось погрожував єврейській державі знищенням.
“Коли це ми говорили, що збираємося знищити Ізраїль?Наведи мені хоч одну людину, яка так сказала. Ніхто не говорив таких слів”, – говорив він в інтерв’ю французькій Le Point.
“Зберегти фасад”
На міжнародному рівні уряду Ірану доводиться виправдовувати дії КВІР або навіть частково брати на себе відповідальність за них.
На внутрішньополітичному рівні Корпус вартових Ісламської революції – це автономна держава в державі, яка володіє не тільки правом застосовувати насильство в рамках закону, а й безліччю економічних активів, і це теж спричиняє головний біль в чиновників.
Попри те, що між релігійно-військовою та цивільною владами Ірану існує конфлікт, і для тих і для інших дуже важливо зберегти видимість єдності перед рештою світу. Прикладів таких проявів солідарності безліч.
Наприклад, коли США визнали КВІР терористичною організацією, члени парламенту Ірану прийшли у залу засідань у військовій формі в знак солідарності.
Після вбивства глави одного з підрозділів КВІР генерала Касема Сулеймані в Іраку цивільні чиновники демонстрували небачену скорботу, а сам президент Роухані говорив, що “брудні руки Америки, які вчепилися в регіон”, потрібно відрізати.
Це враження єдності сьогодні для іранської влади понад усе, каже Таране Стоун. “Якщо конфлікт між ними стане очевидним, це зашкодить всьому правлячому істеблішменту. Тому хоча б на публіці їм дуже важливо зберігати цей фасад”.
