Є люди, які готові платити чималі гроші за суперфуди, свідчать маркетологи.
Скажімо, за ставкове жабуриння. Як вам така страва? Збуджує апетит?
Не лякайтеся, ніхто не змусить вас самостійно діставати його з води. Найімовірніше, вам подадуть яскраво-зелений кекс чи смузі морського відтінку.
Замисліться: населення Землі зросте до 2023 року до 8 мільярдів (дані ООН), але останні дослідження показують, що наша планета здатна нормально прогодувати лише 3,4 мільярда людей. Що ж робити іншим?
Щоб уникнути глобального дефіциту їжі, людині доведеться порушити свої межі.
Ось так і скромне ставкове жабуриння може стати у пригоді.
Чи зможе світ мікроводоростей і ціанобактерій допомогти нагодувати населення земної кулі, що постійно збільшується, чи це чергова харчова примха?
Розглянемо все по черзі.
Мікроводорості та ціанобактерії
Мікроводорості – це одноклітинні мікроорганізми, що живуть у солоній або прісній воді та живляться за допомогою фотосинтезу (процесу перетворення сонячного світла на біологічну енергію).
Ціанобактерії, або Cyanophyta, – також водні та фотосинтетичні мікроорганізми.
За структурою вони однакові, але мікроводорості – складніші за ціанобактерії, і фотосинтез у них відбувається по-різному.
Земля містить величезне розмаїття мікроводоростей, але як харчові добавки найчастіше використовують хлорелу та спіруліну.
Instagram-сенсація
Кілька років тому #spirulina стала сенсацією соціальних медіа.
Мільйони людей ділилися рецептами смузі, які завдяки спіруліні мали розкішний смарагдовий колір.
Це був новий суперпродукт.
Спіруліну та хлорелу можна було купити у вигляді порошку або таблеток. Виробники вказували, що вони багаті на вітаміни, мінерали, залізо та білок.
Користь мікроводоростей розуміли ще ацтекиЕлісон Сміт, професорка Кембриджського університету
У лондонському ресторані Yeotown Kitchen спіруліну і хлорелу додають майже до всіх страв.
Там ви можете спробувати зелене печиво, морозиво без молока, зелені енергетичні кульки і чізкейк з блакитною спіруліною.
Професорка Елісон Сміт, завідувачка кафедри рослинництва у Кембриджському університеті, одна з провідних вчених світу, пояснює, що водорості вживали в їжу задовго до появи Instagram:
“Є свідчення, що кілька сотень років тому люди в Південній Америці добували спіруліну зі ставків, щоб додати її до свого раціону”.
Переваги
Високий вміст білка робить мікроводорості чудовою веганською альтернативою м’ясу.
Сьогодні їх додають в їжу у невеликій кількості.
Але Ендрю Спайсер, генеральний директор Algenuity, каже, що chlorella vulgaris може замінити яйця у тістечках і макаронах.
Спіруліну можна використовувати для приготування майонезу, оскільки вона за складом нагадує яєчний жовток.
Недоліки
Будемо відверті: аромат спіруліни сподобається не всім.
“Уявіть запахи у морській гавані – суміш риби, заліза або іншого металу”, – пояснює шеф-кухар Саймон Перез.
З кольором також не все так просто. Якщо дати людям зелену хлібину, більшість відмовиться.
До того ж тривають жваві дискусії про те, чи дійсно мікроводорості такі корисні для здоров’я.
І спіруліна, і хлорела містять білок у великій кількості, але не всі науковці погоджуються, що вони є “харчовою відповіддю” на всі наші проблеми.
“Спіруліна містить до 70% концентрованого рослинного білка і більше амінокислот, ніж інші рослинні продукти, – каже дієтолог Ріаннон Ламберт. – Але це не означає, що він кращий за білок тваринного походження”.
Як пахне спіруліна? Уявіть запахи морської гаваніСаймон Перез, шеф-кухар
Мікроводорості також є джерелом жирних кислот омега-3, які містять докозагексаєнову кислоту (ДГК) рослинного походження.
Але вони менш засвоювані, ніж ті, що містяться в рибі.
Така ж історія з вітаміном В12, який потрібен для енергетичного обміну та адекватної роботи нервової системи.
“B12, що містить спіруліна, не працює, – пояснює Ріаннон Ламберт. – Організм не може ефективно його розщепити”.
Їжа майбутнього?
Попри деякі недоліки, мікроводорості мають значні переваги.
Населення Землі постійно збільшується, як і площа орних земель. Тому необхідно шукати нові способи нагодувати людей.
На відміну від інших джерел білка, мікроводорості не потребують високоякісних сільськогосподарських земель.
“Їх можна вирощувати у різних місцях. В океанах, ставках і озерах. Навіть у вашому внутрішньому дворику і на снігу”, – говорить Елісон Сміт.
Мікроводорості можна вирощувати навіть у космосі та годувати ними космонавтів під час тривалих польотів на Марс.
Додамо смаку
Отже, вживати мікроводорості – зручна, але для багатьох з нас не дуже приваблива пропозиція. Адже відлякують колір і запах.
Однак є науковці, які кажуть, що цю проблему можна вирішити.
Компанія Algenuity розробляє види водоростей, в яких видаляють молекули хлорофілу, створюючи натомість компонент, що має нейтральні або тонкі кольори й аромати.
“Ми намагаємось здобути веганське джерело білка, який можна додавати до різних видів продуктів, – каже генеральний директор Algenuity Ендрю Спайсер. – Настав час нових можливостей для приготування і вживання їжі”.
Чи стануть мікроводорості їжею майбутнього? Це залежить від нас.
То як? Синіх кексів до кави не бажаєте?
