З моменту зустрічі “нормандської четвірки” у Парижі 9 грудня пройшло вже більше двох місяців. Тоді сторони домовилися, що наступний такий саміт повинен відбутися протягом чотирьох місяців у Берліні, тобто приблизно в першій половині квітня.
Втім, крім обміну полоненими особливого прогресу у мирному врегулюванні не помітно. Незважаючи на це, на Мюнхенській мирній конференції президент Володимир Зеленський заявив, що все ж таки розраховує на новий саміт в призначений час. Як виконуються паризькі домовленості і чого чекати далі – в матеріалі РБК-Україна.
На Мюнхенській конференції з безпеки повинна була відбутися зустріч глав МЗС України, Німеччини, Франції та Росії, але в підсумку її скасували. “Лідери нормандської четвірки повинні зустрітися. Можливо, це буде не в квітні, а пізніше. Нам важливо, щоб були домовленості, яких вони зможуть досягти”, – сказав український міністр закордонних справ україни Вадим Пристайко.
Раніше він же говорив, що до зустрічі залишається пару місяців, але “ніякої підготовки” до неї не видно. Екс-представник України в тристоронній контактній групі в Мінську Роман Безсмертний також не бачить шансів укластися в зазначений термін за нинішніх темпів.
“Крайня точка зимово-весняного циклу переговорів – це приблизно початок травня, якщо не встигнуть до того моменту, то тоді саміт відбудеться не раніше середини жовтня. А перед такими зустрічами треба провести величезний обсяг роботи, підготовки документів, проектів рішень, технічних зустрічей на рівні радників і міністрів і т. д.”, – пояснив виданню Безсмертний.
У той же час, сам Володимир Зеленський досі розраховує, що нормандські переговори на вищому рівні незабаром відбудуться.
“Україна і надалі буде робити все, щоб наступний саміт глав України, Німеччини, Франції і Росії в нормандської форматі відбувся в узгоджені терміни, тобто в квітні 2020 року. Наше ключове завдання сьогодні – забезпечити неухильне виконання досягнутих в Парижі домовленостей”, – заявив Зеленський на Мюнхенській конференції.
Припинення вогню
Цей пункт традиційно є основою будь-яких угод і домовленостей навколо Донбасу, особливо на його важливості наполягають в Києві. Адже без припинення бойових дій вздовж лінії фронту немає сенсу говорити про нормалізацію ситуації в ОРДЛО, підготовку до місцевих виборів та інші політичні кроки.
В Парижі учасники саміту домовилися перейти в режим припинення вогню ще до кінця 2019 року. “Сторони 20 разів домовлялися про припинення вогню, але зараз ми домовилися, що будемо ставитися до цього серйозно”, – сказав Зеленський.
Але на ситуацію на фронті ці домовленості ніяк не вплинули. Бої і обстріли тривають приблизно в тому ж режимі і при тій же інтенсивності, що і раніше. Іноді вона раптово зростає в рази, і українські позиції за добу обстрілюються більше сотні разів. Тільки з початку року на Донеччині загинули вже 19 українських воїнів.
Про обговорення якоїсь нової дати перемир’я на даний момент нічого не відомо.
Розведення військ і відкриття нових КПВВ
Відведення сил і техніки на невеликих ділянках лінії фронту має насамперед політичний характер. На ситуацію з безпекою це особливо не впливає, визнав в інтерв’ю Радіо Свобода міністр оборон Андрій Загороднюк. “Два кілометри особливої різниці не зроблять, це не проблема для снайперів, для диверсійно-розвідувальних груп”, – сказав міністр.
Та й сам Зеленський раніше говорив, що такими темпами на розведення піде років двадцять. Тому розведення – це насамперед символічна демонстрація готовності сторін до переговорів і поступок.
фото: facebook.com/ato.news
В Парижі домовилися розвести війська ще на трьох ділянках, і до кінця січня український Генштаб з ними визначився: КПВВ “Гнутове”, район залізничного мосту в Станиці Луганській та Новоселівка Друга (поблизу Авдіївки).
Причому всі ці пункти, за задумом, несуть в собі гуманітарну складову, тобто. розведення повинно полегшувати життя мирних людей по обидві сторони. Крім того, в Мінську хочуть незабаром розробити план відкриття двох нових КПВВ, в Золотому і Щасті.
За підсумками останнього засідання ТКГ прес-секретар українського представника в Мінській групі Леоніда Кучми повідомила, що ділянка розведення в районі Гнутового “практично погоджена”. Втім, представники ОБСЄ і бойовиків цю інформацію тоді не підтвердили.
На Мюнхенській конференції Володимир Зеленський знову наголосив, що домовленість по одній ділянці вже досягнута і запропонував новий, більш масштабний механізм розведення. Всю лінію розмежування пропонується розбити на окремі сектори.
Розведення в кожному новому секторі починається після того, як СММ ОБСЄ підтвердить, що на попередньому вже не залишилося солдатів і бойової техніки. Але про цей механізм Україна ще навіть офіційно не розповіла іншим учасникам нормандського формату.
Розширення мандату місії ОБСЄ
“СММ ОБСЄ повинна бути в змозі сприяти зниженню напруженості та просуванню миру, стабільності і безпеці з використанням всіх можливостей мандата”, – говорилося в паризькому комюніке.
Також там було зазначено, що місія повинна отримати повний і безперешкодний допуск до всієї території України – тобто, і до непідконтрольних регіонів. За фактом же режим роботи СММ за минулі два з гаком місяця не змінився.
“Члени збройних формувань знову обмежували свободу пересування СММ на блокпості близько непідконтрольного уряду Верхньошироковського в південній частині Донецької області”, – типова фраза з щоденних звітів місії за останній час.
На паризьких переговорах канцлер Німеччини Ангела Меркель особливо підкреслювала, що СММ ОБСЄ повинна патрулювати цілодобово, в тому числі в темний час доби. Але це побажання поки також не виконано. А поки що ОБСЄ у своїх звітах регулярно посилається на те, що деякі встановлені ними камери спостереження не працюють з технічних причин, а доступ до ряду інших неможливий “через погодні умови”.
Таким чином, про належну фіксацію того, що відбувається в ОРДЛО, силами ОБСЄ поки що взагалі мова не йде. На січневій зустрічі з головою ОБСЄ, прем’єр-міністром Албанії Еді Рамою Зеленський звернув увагу на ці проблеми, а також на необхідність забезпечити контроль ОБСЄ у тому числі на україно-російському кордоні. Про практичні результати зустрічі нічого не відомо, місія працює в колишньому режимі.
Обмін утримуваними особами
Фактично, це єдина паризька домовленість, за якою є відчутний прогрес. Хоча на нормандському саміті і домовлялися провести обмін “всіх на всіх” до кінця минулого року. Тим не менш, в ході проведеного 29 грудня обміну Україна віддала ОРДЛО 127 людини, отримавши натомість 76.
“Ми могли б вийти на обмін і раніше, але нам не вистачало політичного поштовху, який ми отримали від нормандського саміту і змогли провести обмін до кінця 2019 року”, – сказала РБК-Україна Валерія Лутковська, яка до минулого тижня представляла Україну в гуманітарній підгрупі ТКГ в Мінську.
Лутковська продовжує працювати в групі з реінтеграції Комісії з питань правової реформи при президенті. За її словами, приблизно 90% свого часу гуманітарна підгрупа приділяє як раз питанням обміну утримуваними та умовам їх тримання під вартою.
Сам Зеленський часто публічно підкреслює, що саме звільнення полонених є для нього головним пріоритетом у всьому мінському процесі, а також приводить два нещодавніх обміни як приклад успіхів нової української влади. Зараз у переговорників з української сторони є нові завдання.
За словами президента, більше двох сотень українців досі утримуються на території ОРДЛО, ще близько сотні – в анексованому Криму і безпосередньо на території РФ. “Домовилися про два великі треки обміну, практично домовилися. Дійсно, зараз говоримо про повернення 200 українців. Це великий трек”, – заявив Зеленський в Мюнхені.
Політичне врегулювання
На нормандському саміті сторони домовилися далі обговорювати параметри закону про особливий статус Донбасу, з метою його запровадження на постійній основі. Особливий статус передбачає створення “народної міліції” в ОРДЛО, особливі відносини регіону з РФ, підвищену роль російської мови та інші норми, які, згідно соціології, не сприймаються українським суспільством.
У владі також запевняють, що на принципові поступки не підуть. А будь-яке розширення прав ОРДЛО можливе тільки як частина всеукраїнської реформи децентралізації та посилення місцевого самоврядування.
Будь-яких строків або іншої конкретики щодо параметрів особливого статусу в підсумковому комюніке не зазначено. Єдина конкретна норма – фіксація горезвісної “формули Штайнмайєра” в українському законодавстві.
Нагадаємо, формула передбачає, що закон про особливий статус набуває чинності на тимчасовій основі в день проведення місцевих виборів в ОРДЛО, а на постійній – якщо ОБСЄ визнає ці вибори демократичними. Але якихось дедлайнів, коли Верховна рада повинна зафіксувати цю норму в законі, також не вказано.
Поки що в політичному аспекті Україна зробила лише один конкретний крок – 12 грудня ВР ще на рік продовжила дію нинішнього закону про особливий статус. “Слуг народу” підтримали також ОПЗЖ, “Євросолідарність”, депутатські групи і позафракційні – всього 320 “за”.
Крім того, як розповіла РБК-Україна Валерія Лутковська, в комісії з питань правової реформи при президентові триває робота над нормативною базою, потрібною для реінтеграції.
фото: twitter.com/UNICEF_ECA
Зокрема, йдеться про законопроект про перехідне правосуддя, межі якого незабаром має бути затверджено указом президента, про амністію, про компенсації жертвам конфлікту і т. д. А ось вже внесений до парламенту законопроект – про виплату пенсій жителям ОРДЛО – Верховна рада не змогла прийняти навіть в першому читанні, відправивши на доопрацювання.
Але на даний момент головне визначальне протиріччя всередині нормандського формату – порядок виконання Мінських угод. Україна наполягає на їх перегляді або, за словами голови ОП Андрія Єрмака, “модернізації”. Головний нюанс – в який момент Україна повинна отримати контроль за кордоном з РФ.
У Києві бачать тільки таку послідовність: припинення бойових дій, ліквідація і вивід в РФ окупаційних військ, встановлення контролю за кордоном і тільки потім – вибори за всіма міжнародними стандартам. Причому на Банковій досі хочуть провести їх разом з місцевими виборами по всій Україні, у жовтні цього року.
За інформацією РБК-Україна, в президентському офісі досить давно виникла ідея якогось компромісу щодо переходу кордону під український контроль. У Мюнхені Зеленський визнав, що на останньому нормандському саміті обговорювалася ідея спільних патрулів за участі українських солдатів, ОБСЄ та “представників окупованих територій” на перехідний період. Зараз ця ідея обговорюється на ТКГ в Мінську. Заява Зеленського викликала великий резонанс в українських медіа, хоча ідею спільного патрулювання ще у грудні, через кілька днів після нормандського саміту, озвучив глава МВС Арсен Аваков.
Публічно РФ і підконтрольні їй бойовики різко відкидають будь-яку можливість перегляду угод, вимагаючи спочатку реалізувати політичні кроки, на кшталт виборів та амністії, і тільки потім передавати кордон.
Канцлер Ангела Меркель ще на паризькій зустрічі заявила, що Мінські угоди не є “закам’янілим документом”. А на початку лютого в інтерв’ю “Громадському” ідею перегляду Мінських угод підтримав і посол Франції в Україні Етьєн де Понсен.
Голова ОП Андрій Єрмак на своєму першому брифінгу підтвердив, що і далі буде займатися переговорами по Донбасу. Колишній помічник президента відомий своєю схильністю до так званої “неформальної дипломатії”. Ймовірно, що всі нюанси подальшої підготовки до нормандського саміту, умови закону про особливий статус і тому подібне влада особливо розкривати не буде.
У будь-якому випадку, новий нормандський саміт матиме сенс тільки тоді, якщо всі його учасники зможуть попередньо узгодити хоча би частину ключових політичних питань: вибори, кордон, амністія і т.д. Видати сам факт проведення саміту за серйозний прогрес у мирному врегулюванні, як це було в Парижі, вдруге вже не вийде.
