Клара Цеткін активно боролася за права жінок. Її ім’я нерозривно пов’язане зі святкуванням Міжнародного жіночого дня. DW підсумувала, що ще варто знати про життя німецької революціонерки.
У Німеччині 2020 року 8 березня вже вдруге буде офіційним вихідним – щоправда, лише в Берліні. Федеральна столиця країни, яка водночас є окремою федеральною землею, запровадила святкування Міжнародного жіночого дня як вихідного з 2019 року.
І це попри те, що корені цієї дати ховаються саме в німецькій історії. Одна з найвідоміших діячок німецького і міжнародного соціалістичного й жіночого руху Клара Цеткін увійшла в історію ХХ століття не лише як активна комуністка, а і як реформаторка, яка відіграла значну роль у становленні європейського руху за права жінок. У радянські часи головною заслугою Цеткін вважалося запровадження за її пропозицією Міжнародного жіночого дня.
Клара Цеткін, 1890-ті роки
Клара Цеткін, у дівоцтві Айснер, народилася у 1857 році в невеличкому саксонському містечку Відерау в родині сільського вчителя. Уже в юному віці Клара вирізнялася серед однолітків допитливістю та чіпкою пам’яттю: у дев’ять років дівчинка прочитала всього Ґете й Шіллера і залюбки декламувала їхні поезії, а у 12 – напам’ять цитувала уривки з “Історії французької революції” історика Томаса Карлейля.
Ще в часи студентства у Лейпцизькій педагогічній гімназії, престижному навчальному закладі, вона почала відвідувати таємні зібрання соціал-демократів, а у 1878 році приєдналася до лав Соціалістичної робітничої партії, яку пізніше перейменували на Соціал-демократичну партію Німеччини (СДПН). У той же час вона познайомилася зі своїм майбутнім життєвим супутником – російським революціонером-емігрантом Осипом Цеткіним, разом із яким невдовзі була змушена поїхати до Цюриха, рятуючись від утисків соціалістів, які посилилися в Німеччині.
У 1882 році Цеткіни переселилися до Парижа, де Осип і Клара продовжували займатися партійною діяльністю. На життя вони заробляли перекладами й публікаціями в соціал-демократичних газетах, хоч оплата була мізерною. На момент смерті Осипа, який помер у 1889 році від туберкульозу, у них із Кларою було двоє синів. Попри те, що Клара вже багато років підписувалася прізвищем Цеткін, офіційний шлюб із Осипом вона так і не взяла.
Боротьба за права жінок
Під час проживання у Франції Клара Цеткін активно брала участь у підготовці та роботі Установчого конгресу 2-го Інтернаціоналу в Парижі у 1889 році, де виступила з промовою про роль жінок у революційній боротьбі. А після того, як у Німеччині припинили переслідувати соціал-демократів, Клара повернулася на батьківщину, де з 1892 року почала видавати у Штутгарті газету СДПН для жінок “Рівність”.
У 1907 році Клара Цеткін очолила створене при СДПН жіноче відділення, де разом із Розою Люксембург виступала за рівні права жінок. На Міжнародній конференції соціалісток у Копенгагені 1910 року за пропозицією Цеткін ухвалили рішення про святкування Міжнародного жіночого дня, який пізніше пов’язали з річницею демонстрації працівниць нью-йоркських підприємств текстильної промисловості 8 березня 1857 року.
Останній притулок – Радянський Союз
У 1917 році за виступи проти Першої світової війни керівництво СДПН відсторонило Цеткін від роботи в редакції газети “Рівність”. У тому ж році вона взяла участь у заснуванні Незалежної соціал-демократичної партії (НСДПН), а після створення в грудні 1918 року Компартії Німеччини (КПН) активно виступала за вступ робітників-членів НСДПН до її лав.
Клара Цеткін, 1923 рік
Із 1920 по 1933 роки Цеткін постійно обиралася депутаткою Рейхстагу від Комуністичної партії. Паралельно вона очолювала Міжнародний жіночий секретаріат Комінтерну. У 1920 році Клара Цеткін уперше поїхала до Радянського Союзу, де познайомилася із Володимиром Леніним і Надією Крупською. У наступні роки Цеткін часто приїздила до Москви для участі в конгресах Комінтерну. Із Леніним та Крупською її пов’язували дружні відносини.
У липні 1932 року, коли в результаті дострокових виборів до Рейхстагу націонал-соціалісти отримали більшість у парламенті Німеччини, Клара Цеткін перебувала в Москві. Як найстаріша депутатка Рейхстагу вона мала право відкрити першу сесію нового скликання і попри погане самопочуття поїхала до Берліна, де виголосила полум’яну промову про небезпеку нацизму та закликала до створення єдиного антифашистського фронту. Після того, як ліві партії в Німеччині заборонили, Цеткін вирушила у своє останнє вигнання, цього разу – в Радянський Союз.
Померла Клара Цеткін 20 червня 1933 року в Архангельському під Москвою у віці 76 років. У поховальній церемонії німецької революціонерки взяли участь 600 тисяч людей. Прах Цеткін розмістили в урні в кремлівській стіні на Червоній площі в Москві.
