Пацієнти з коронавірусом лежать долілиць на ліжках. За ними доглядають лікарі в костюмах, які порівнюють епідемію з війною. Так описує ситуацію в Ломбардії Daily Mirror.
“Спалахнула війна і битви не припиняються, вдень і вночі. Потреба в ліжках прийшла у всій своїй драматичності”, – розповідає медик із Ломбардії Даніеле Маччіні.
“Уже немає робочих змін чи годин. Соціальне життя припинено. Ми вже не бачимо родини, адже боїмося їх заразити. Дехто з нас уже заразився, попри протокол”, – продовжує медик.
“Колектив виснажений. Я побачив втому на обличчях, які ще не знали, що таке втома, попри те, що вони зазвичай завантажені. Однак також існує солідарність, і ми не зволікаємо підійти до колег і спитати, що ми можемо для них зробити”, – додає він.
На солідарності під час епідемії наголошує також письменник Тім Паркс, який перебуває в Мілані.
У цьому багатонаціональному місті проживають китайці, араби, філіппінці, індійці, представники іспаномовних країн, румуни і слов’яни, пише New York Times. Також відчувається розподіл між середнім та робочим класами.
“Однак вірус приніс розуміння того, що ми живемо в одному і тому самому фізичному просторі, у Мілані, Італії. Ми справді тут живемо, і виживемо чи потонемо разом. Можливо, нам навіть доведеться один з одним познайомитися, не тиснучи один одному руки. Я відчуваю новий дух єдності”, – розповідає Паркс.
Він каже, що спочатку жителі Мілану сприймали обмеження влади з обуренням, адже вважали їх зайвими, і лише згодом прийшло розуміння їх необхідності.
“Лише за дві тижні, зникла уся звична впевненість. Це духовна вправа на відпускання”, – додає Паркс.
