Президент Росії Володимир Путін заявив, що підтримає закон про “обнулення” президентських термінів. Це дозволить йому ще двічі балотуватися на пост президента. Він – поки останній зі світових лідерів, від Алжиру до Зімбабве, які не хочуть йти з “політичного олімпу”.
Що ж такого п’янкого має влада, що деякі люди готові змінити – або навіть порушити – правила, аби тільки її не втратити?
Гроші
“Проста відповідь – корупція. Влада відкриває шлях до великих грошей”, – каже професор Нік Чізман, співавтор книги “Як провести вибори”, – але насправді все набагато складніше”.
Є те, чого лідери бояться більше, ніж втрати грошей. Без влади й впливу вони ризикують опинитися за ґратами, тому мають вагомі підстави боятися, пояснює професор Чізман.
З 1960-го по 2010-й рік 43% колишніх африканських лідерів спіткала саме така доля. Їх або притягли до відповідальності, або відправили у заслання, або вбили, розповідає Нік Чізман у своїй книзі.
Це значний ризик, але ще не все.
Команда
На лідерів тиснуть прихильники – родина, політичні союзники або навіть поліція і військові, які, можливо, допомогли їм прийти до влади.
І якщо можновладці зовсім не проти відставки, їхнє оточення не дає цього зробити.
“А як же люди, які стільки зробили і навіть пожертвували собою заради вас?” – обурюються вони.
Професор Чізмен знайшов докази того, що близьке коло Роберта Мугабе змушувало його не йти у відставку в останні роки правління.
Але є й глибша психологічна складова – це смак влади.
Влада і звички
Д-р Дачер Кельтнер описав цей феномен понад десять років тому у своїй книзі “Парадокс влади”.
Отже, цей парадокс полягає в тому, що люди, котрі отримали владу, зазвичай дуже товариські й симпатичні. Вони заслужили довіру оточення – чи то лідер місцевого тенісного клубу, чи то керівник компанії зі списку Fortune 500 – чи навіть президент країни.
Але керівна посада, навіть на короткий термін, дуже змінює людину. Лідери згодом втрачають здібності, завдяки яким отримали владу.
Вони починають діяти у власних інтересах, втрачають співчуття до інших і часто не сумніваються у своїй правоті.
Вони також стають грубими, імпульсивними, частіше переривають інших і уникають зорового контакту зі співрозмовником.
У 1990-х роках Дачер Кельтнер провів один зі своїх найвідоміших експериментів.
Він сформував групи з трьох студентів однієї статі. Одного з них призначив керівником групи.
“Ми сказали їм, що вони мають гарні лідерські якості, – розповів він. – Але це була повна брехня”.
Владу розподіляли цілком випадково – без урахування таланту, внеску у загальну справу чи інших ознак.
За пів години після початку роботи на стіл ставили тарілку з печивом з шоколадною крихтою. Виявилося, що студенти, що отримали владу, частувалися частіше за інших.
Вони також їли з відкритим ротом, голосно жували і розсипали крихти.
Влада і щастя
Численні дослідження свідчать, що влада робить людей більш розкутими.
Людина дозволяє собі імпульсивну, неетичну поведінку, нехтуючи тим, як її дії позначаються на інших.
Дрібними крадіжками у магазинах частіше “бавляться” діти заможних батьків. Вони також частіше практикують сексуальні ігри і лаються з колегами по роботі.
Крім того, влада спричиняє звикання, вважає Дачер Кельтнер. Вона прибирає обмеження на шляху до здійснення бажань.
“Люди при владі почуваються щасливішими. Влада підвищує цінність у власних очах – допомагає почуватися людиною, що має високий суспільний статус, повагу й визнання. Це заспокоює нерви і зміцнює здоров’я”.
Підлабузники
Д-р Кельтнер встановив, що можновладці зазвичай поводяться так, ніби постраждали від мозкової травми – реагують надто імпульсивно та гірше оцінюють ризики.
Щось подібне описав Сухвіндер Обі, нейробіолог з університету Макмастера.
Часто керівники втрачають здатність критично мислити. Вони поводяться зверхньо і переконані, що ніхто не зможе їх замінити.
“Вони беруть у свою команду підлабузників, що завжди з ними погоджуються, і звільняють тих, хто критикує”, – каже професор Нік Чізмен.
Втрата влада – це глибокий стрес. Наприклад, дослідження груп приматів показало, що старі самці бурхливо реагують, коли відчувають, що втрачають владу.
Тест на характер
Але якщо влада розбещує, то чому не всі лідери – деспотичні й страждають манією величі?
2018 року професор психології з Варшави Олександра Числак визначила два дуже різні й водночас суперечливі ознаки влади.
З одного боку, влада має дуже позитивний ефект.
Вона дає контроль над життями інших людей і дозволяє більше контролювати власне життя. Це часто призводить до позитивної поведінки.
Але коли цей контроль втрачається – наприклад, коли країна, за яку ви відповідаєте, занурюється в хаос, – саме тоді руйнівний вплив влади може прибрати позитивний ефект.
“Сила – це добре, і нею можна скористатися задля блага, – говорить професор Числак, – але варто пам’ятати про ціну влади”.
Якщо лідери знають про цей феномен, каже вона, то можуть зберегти позитивну частину і уникнути поганої.
І тому вислів (який часто приписують Аврааму Лінкольну, але який насправді сказали про нього) набуває справжнього сенсу.
“Багато хто здатний витримати удари долі, але, якщо ви хочете справді випробувати характер людини, дайте їй владу”.
