Навесні 2019 року Володимир Зеленський розгромно переміг на президентських виборах. Однією з ключових його обіцянок були “весняний посадки”. Через рік передвиборчий лозунг про швидке і жорстке покарання для корупціонерів так і не реалізований.
Багато в чому “провиною” цього стала розбалансованість правоохоронної системи, завантаженість судів та законодавчі обмеження. Чому обіцянка Зеленського “весна прийде – саджати будемо” виявилась нездійсненною – в матеріалі РБК-Україна.
Вступивши на президентський пост Володимир Зеленський відразу вирішив позначити, що націлений на швидку і ефективну боротьбу з корупцією, у тому числі представників минулої влади.
Так, 31 травня 2019 року глава держави зібрав на зустріч директора НАБУ Артема Ситника і голову САП Назара Холодницкого. При розмові також був присутній майбутній генпрокурор, а тоді заступник голови Офісу президента Руслан Рябошапка.
Зеленський поставив їм завдання за три місяці показати “відчутні результати” в розслідуванні резонансних корупційних злочинів. Глава держави підкреслив, що це відповідає насамперед “очікуванням українців”.
Справді, восени минулого року кілька відомих представників колишньої влади опинилися під слідством, а деякі навіть провели пару місяців під арештом. Тоді були затримані колишній заступник секретаря РНБО Олег Гладковський, впливовий депутат Ярослав Дубневич, екс-голова оборонного комітету Верховної ради Сергій Пашинський і заступник міністра Юрій Гримчак.
До весни активність правоохоронців помітно вщухла, всі зазначені вище покинули місця позбавлення волі, а їх справи досі навіть не передані для розгляду в суд. Більше того, саме відсутність “активності в розслідуванні проти топ-чиновників” стала формальною підставою для звільнення Рябошапки з посади генпрокурора на початку березня.
Також низка політиків і народних депутатів не залишають наполегливих спроб “розхитати крісло” під Ситником, що отримав штраф за корупційне адмінпорушення. Його колега з САП Холодницький сам заявив, що покине свій пост в листопаді поточного року. Всі вони були хедлайнерами більшості гучних справ, розпочатих Зе-командою восени 2019 року.
Справи на паузі
Справа проти колишнього бізнес-партнера Петра Порошенка, екс-першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського (Свинарчука) стала однією з перших і найбільш знакових для команди Зеленського.
Ще в ході виборчої кампанії навесні 2019-го в медіа голосно засвітилася історія сина Гладковського – Ігоря, та компанії “Оптимумспецдеталь”, яка займалася контрабандою з Росії запчастин до військової техніки і продавала їх втридорога українським заводам.
У цьому кримінальному провадженні батько і син Гладковські станом на даний момент проходять як свідки. Інші фігуранти – власники “Оптимумспецдеталь” Андрій Рогоза та Віталій Жуков – визнали свою провину в несплаті 26,6 млн гривень податків і підписали угоду зі слідством.
Гладковського-старшого затримали 17 жовтня в зовсім іншому провадженні. Детективи Національного антикорупційного бюро пред’явили йому підозру в незаконному лобіювання при закупівлі Міністерством оборони вантажівок “Богдан-МАЗ”.
Ще одна претензія стосувалася того, що Гладковський не задекларував картину “Обличчя війни”, на якій зображено обличчя Володимира Путіна, викладене кулями з фронту. Ця підозра була знята в січні 2020 року у зв’язку з відсутністю складу злочину.
Зараз у відношенні екс-заступника секретаря РНБО діє запобіжний захід у вигляді застави 10,6 млн гривень. Під вартою топ-чиновник перебував п’ять днів. Внісши заставу, Гладковський зобов’язався здати закордонного паспорта і прибувати до слідства, а також ще пару місяців, до 20 грудня, носив електронний браслет.
Ще один відомий державний діяч епохи Порошенка депутат Ярослав Дубневич був заарештований восени минулого року. Екс-главі транспортного комітету Ради інкримінують лобіювання закупівель “Укрзалізниці” у підконтрольних йому підприємств і, відповідно, нанесення державі збитків на 93 млн гривень.
Він був заарештований 7 листопада, але в той же день вийшов з-під варти під заставу 90 млн гривень. Щодо нардепа діють зобов’язання здати закордонного паспорта та за першою вимогою прибувати до слідчих і суддів.
Строки розслідування справ Гладковського і Дубневича продовжені до червня. Ще в кінці лютого в інтерв’ю РБК-Україна керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький підкреслив, що розраховує на завершення слідства у квітні.
“Думаю, що в березні-квітні потрібно ставити крапку в цих провадженнях. Там терміни слідства ще є, але якщо справи з підозрюваними розслідуються більше шести місяців, то виникає логічне запитання: а що ж тоді робили раніше, якщо ви досі не готові”, – сказав він.
Колишній заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрій Гримчак найдовше з представників попередньої влади перебував під вартою. Він був затриманий в середині серпня минулого року і був у СІЗО до 30 січня.
Гримчака затримали на хабарі ще влітку (фото: mtot.gov.ua)
Гримчаку інкримінують спробу шахрайського заволодіння 1 млн доларів від київського забудовника. Зараз екс-чиновник перебуває під нічним домашнім арештом і чекає завершення слідства.
Така ж міра запобіжного заходу діє стосовно екс-нардепа, колишнього голови комітету Ради з питань нацбезпеки і оборони, Сергія Пашинського. Нова влада пригадала йому стару справу про стрілянину біля селища Хлепча Київської області 31 грудня 2016 року. Тоді в ході конфлікту народний обранець вистрілив з нагородного пістолета у ногу місцевому жителю В’ячеславу Хімікусу.
На початку жовтня 2019 року Пашинському висунули підозру в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень і помістили під варту. Екс-нардеп пробув за гратами два місяці, поки 18 грудня Апеляційний суд не відпустив його під домашній арешт. Термін розслідування справи продовжено до початку червня.
Об’єднують ці кримінальні провадження не тільки гучні прізвища фігурантів, але й те, що всі вони перебувають на волі. Їх справи все ще не передано в суд, і, відповідно, вироків найближчим часом очікувати не доводиться.
Пошук винних
Відсутність “гучних посадок” дає козирі опонентам діючої влади, що критикують популізм передвиборних обіцянок Зеленського. У самій владі тим часом займаються пошуком винних у ситуації, що склалася.
Так, перед звільненням з посади генпрокурора Руслан Рябошапка прямо звинуватив Вищий антикорупційний суд у відсутності швидких результатів у боротьбі з топ-корупцією.
“Що ми можемо, ми все робимо – збираємо матеріали і направляємо до суду. Я не винен, що Вищий антикорупційний суд досі не вийшов зі стану сплячки або анабіозу. Я не винен в тому, що досі немає жодного нормального рішення ВАКС по справах тих вищих посадових осіб, справи яких уже знаходяться в цьому суді”, – заявив він народним депутатам у відповідь на критику своїх дій на посаді генпрокурора.
В самому суді обурилися такій постановці питання. Голова ВАКС Олена Танасевич заявила, що судді вже опрацювали тисячі клопотань і в оперативному режимі розглядають майже дві сотні кримінальних справ. За її словами, правосуддя – це тривалий і копіткий процес, а якість роботи суду не повинна залежати від чиїхось очікувань.
“Українське суспільство, державні діячі та міжнародне співтовариство чекають саме на вироки, але ці сподівання не повинні вплинути на якість нашої роботи. Рішення ВАКС повинні бути законними, ухваленими за результатами всебічного і неупередженого судового розгляду”, – сказала Танасевич.
У свою чергу, призначена генпрокурором замість Рябошапки Ірина Венедіктова заявила, що підтримує запит президента на швидкий результат.
“У президента просто такий же, як і у всіх, запит на справедливість. І він не розуміє, як так, що ми так довго вже при владі, а запит на справедливість досі не задоволений”, – сказала вона в інтерв’ю УП.
На її думку, прокуратура повинна в першу чергу орієнтуватися на отримання вироків суду, а не на підсумки досудових розслідувань. “Тому я не знаю, коли прийде моя “весна”, але я на неї дуже працюю”, – заявила Венедиктова.
Глава правоохоронного комітету Верховної Ради Денис Монастирський (“Слуга народу”) в коментарі РБК-Україна заявив, що вважає однією з причин відсутності “гучних посадок” процес реформування прокуратури, який розпочався в кінці минулого року.
“Запускаючи зміну такого елемента кримінальної юстиції як прокуратура, ми повинні усвідомлювати, що її ефективність на цей період падає… Це об’єктивно, адже процес реформування переключає на інші пріоритети”, – упевнений депутат.
На його думку, викликає питання і професіоналізм співробітників деяких правоохоронних органів. Монастирський вважає, що ДБР і НАБУ могли б дати результат за відведений час, адже “не можна сказати, що у них був брак можливостей”.
“Але, так, дійсно, є питання і до самого законодавства, зокрема, що стосується розслідування злочинів “по гарячих слідах”, – сказав нардеп, зазначивши, що необхідно спростити погодження клопотань слідства у прокурорів і суду.
Він вказує і на проблему перевантаженості правоохоронців кримінальними провадженнями: “На кожного слідчого залежно від міста припадає від 100 до 300 проваджень, а в Києві – значно більше. Звичайно, при такому розкладі видавати серйозні результати, дуже складно”, – упевнений Монастирський.
Адвокат Артем Труш-Крикун, який раніше працював у військовій прокуратурі і НАБУ, незадоволений організацією роботи слідчих органів в Україні.
“Органам слідства, на жаль, не притаманні такі речі як стратегія, довгострокові конкретні цілі і стала системна робота… Це як знімати кіно без режисерського сценарію: залучити всіх на знімальний майданчик, а там як піде”, – говорить експерт.
Крім того, на “скромний” результат роботи правоохоронців, на його думку, істотно впливають законодавчі обмеження і незадовільні технічні можливості силовиків, а також відсутність системності в роботі всіх держорганів.
“Всі державні інститути повинні діяти злагоджено зверху вниз. Не може бути так, щоб одні були відчайдушними “Дон Кихотами”, а інші просто “не хотіли бути козлами”. Для цього, в першу чергу, треба відв’язати інститути від персоналій: хороших, поганих – не важливо”, – вважає він.
Українські політики успішно експлуатують запит суспільства на справедливість вже не перший рік, але найактивніше – у передвиборний сезон. Демонстративна безкарність топ-корупціонерів тільки розпалює народне бажання “покарати швидко і суворо”.
Інша справа, що кримінально-процесуальне законодавство часто вимагає від органів правопорядку не швидкої і ефектної розправи, а довгого і ретельного збору доказів, дотримання процедур та прав усіх учасників судового процесу.
Без змін законодавства, наповнення судів і підвищення професіоналізму силовиків – гучні заяви політиків про “сезонні посадки” ще довгий час будуть залишатися лише гаслами, а не реальними кроками на шляху подолання корупції в Україні.
