Карантинні обмеження, запроваджені через поширення коронавірусу, а також безсніжна зима та посушлива весна з пожежами можуть створити серйозні проблеми з продовольством.
Що це може означати для України, яка, з одного боку, є вагомим гравцем на світових аграрних ринках, а з іншого – має досвід ажіотажного попиту, зростання цін та дефіциту? І як карантин вже вплинув на аграрний сектор України?
“Дефіциту хліба не буде”
Нині продовольчу безпеку країн називають головною проблемою у світі після кризи охорони здоров’я.
Три міжнародні агенції – Продовольча і сільськогосподарська організація (FAO), Всесвітня організація з охорони здоров’я (ВООЗ) та Світова організація торгівлі (СОТ) – у спільній заяві попередили, що запроваджуючи карантин, країни мають дбати про продовольчу безпеку.
Вони застерігають, що обмеження на пересування можуть залишити деякі країни без достатньої кількості робочих рук у сільському господарстві, а руйнування традиційних ланцюжків поставок і затримки з доставкою продукції зашкодять як самим аграріям, так і споживачам. А негаразди на внутрішніх ринках можуть призвести до обмеження на експорт.
“Така реакція змінить баланс між пропозицією та попитом на харчі, призведе до різкого зростання цін та посиленню цінової волатильності”, – попереджають у FAO, ВООЗ та СОТ.
І все ж таки, низка країн обмежили чи заборонили експорт певних продуктів.
В’єтнам і Камбоджа – експорт рису. На Балканах та у Східній Європі існують заборони на експорт пшениці, борошна, цукру та кукурудзи.
Росія, Білорусь, Вірменія та Киргизстан, які мають спільний митний простір, до кінця червня заборонили вивіз цибулі, часнику, ріпи, жита, рису, гречки, проса, крупи, сої та соняшнику.
Україна ж поки що заборонила до липня лише експорт гречки, а також обмежила експорт зернових.
У міністерстві економіки виключають дефіцит харчів в Україні через карантин, і твердять, що наразі “внутрішній продовольчий ринок наповнений усіма категоріями товарів, а цінова ситуація є стабільною і контрольованою”.
Міністерство підписало Меморандум з головними учасниками зернового ринку щодо граничних обсягів експорту пшениці.
“Станом на найнижчу точку, тобто до того, як почне надходити хліб нового врожаю, у нас буде 3 млн тонн пшениці. Це в два рази більше, ніж минулого року, що повністю забезпечить нам продовольчу безпеку. Тому ніякого дефіциту хліба не буде”, – заявив міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Ігор Петрашко.
Золоте валютне зерно
Меморандум із експортерами уклали після звернення пекарів та виробників борошна, які скаржилися уряду на те. що із запровадженням карантину попит на хліб зріс на 30-40%, і передрікали дефіцит чи зростання цін у разі, як запаси зерна швидко вичерпуватимуться.
Але минулого року було зібрано рекордні 75 млн тонн зерна. Тож експорт вирішили лише обмежити, і то – до 1 липня. Далі вже буде новий врожай.
Зовсім не останню роль відіграв і валютний чинник.
Загалом аграрний експорт, передусім, зерно, приносить Україні до 40% валютних надходжень, – нагадує Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради. За 2019 рік аграрний експорт приніс країні понад 20 млрд доларів.
Враховуючи ці цифри, припиняти аграрний експорт “категорично не можна”, каже пан Марчук.
“Навіть якщо ми виконаємо усі контракти на експорт, у нас до нового врожаю залишається близько 2 млн тонн зерна. Це вистачає на цілий квартал внутрішнього споживання України”, – підраховує він.
“Ми надто потужна аграрна країна, ми вирощуємо у 5 разів більше від того, що споживаємо. Тільки по пшениці минулого року ми мали близько 28 млн тонн, а на внутрішньому ринку ми споживаємо близько 8 млн тонн. То що, ці 20 млн тонн можуть просто пропасти?”
Сакральна гречка і “другий хліб”
Хітом передкарантинного ажіотажного попиту у торговельних мережах стала гречка, з якою і раніше траплялися періоди дефіциту. Її наявність чи відсутність в магазинах для багатьох стала показником того, якою взагалі є ситуація з харчами.
Від початку карантину українці купили приблизно на 15% гречки більше, ніж зазвичай. Одночасно зросли і ціни на неї – подекуди удвічі.
І все одно, зрозуміти логіку урядової заборони на експорт гречки досить важко, адже вона не є стратегічним товаром, каже Лариса Гук, оглядач інформаційно-аналітичного центру “Агро Перспектива”.
“В нас є Аграрний фонд, який вже може не просто виходити з інтервенціями на опт, він навіть борошно у мережі постачає. Так само міг би займатися і гречкою”, – припускає Лариса Гук, і додає, що уряд міг керуватися або тим, що сусідні країни-виробники гречки заборонили експорт, або тим, що гречка в Україні є “товаром політичної категорії”.
Що ж до “другого хлібу” українців – картоплі, то тут, виглядає, змін не варто очікувати, – каже оглядач.
Вона нагадує, що минулого сезону, коли були проблеми із врожаєм картоплі, торговельні мережі у великих містах швидко переорієнтувалися на імпорт. З іншого боку, майже кожен українець має клаптик землі в селі чи дачу, де так само “попри все” вирощує картоплю.
Але подальші прогнози робити складно, каже Лариса Гук. Наразі надто багато факторів – від того, що відбуватиметься у світі із поширенням коронавірусу, до того, як поводитимуть себе споживачі, залишаються невідомими.
“Думаю, що в магазинах товар буде, але з можливими питаннями щодо ціни. Я не виключаю якихось сплесків. Але вони можуть бути викликані не стільки якимись проблемами на ринку, скільки непрогнозованою поведінкою споживача”, – каже оглядач.
Овочі: де розірвався ланцюжок
Наразі чи не найгірша ситуація складається із овочами, а згодом може скластися і з фруктами.
Ця галузь сільського господарства не є “експортоутворюючою”, в ній працюють переважно дрібні та середні господарства, які продавали свою продукцію переважно на ринках, які були закриті від початку карантину у березні, потім відкриті, а згодом знову закриті.
В уряді заявили, що незабаром знову планують відкрити найбільші з них.
Але врожай ранніх овочів – редису, зелені, огірків, молодої капусти – вже, фактично, втрачений. Звичні ланцюжки поставок припинилися, а нових так швидко не вдалося розробити.
“Фермери, які вирощують у відкритому ґрунті, поки що не постраждали, бо їхня продукція ще не дозріла. А тепличні – молода картопля, редька, цибуля – несуть збитки, – каже Денис Марчук з Всеукраїнської аграрної ради, і пояснює:
“І логістика не працює, щоб до них заїжджати і закуповувати, і базари, де оптовики могли б потім реалізовувати цю продукцію, не працюють”.
Лариса Гук з “Агро Перспективи” також вказує на місце, де розімкнувся ланцюжок поставок – ринки.
“Ми спілкувалися з теплицями, – люди виростили і редис, і капусту, і огірки, зелень. Але як його довести? На місці нема такого попиту, бо там у кожного свій городик є, а доставити до великих міст – питання”.
При цьому, пояснює оглядач, постачання до супермаркетів, які залишаються відритими увесь карантин, не стало альтернативою.
“Багатьом супермаркетам простіше і легше навіть імпортувати. Подивіться на асортимент”, – зазначає експерт.
За інформацією Катерини Звєрєвої з Української плодоовочевої асоціації, через супермаркети в Україні реалізується лише близько 20% овочів та фруктів. Решта іде саме через ринки.
Можливо, згодом дехто почне потроху переорієнтовуватися, припускає Лариса Гук. Але наразі контрактів між великими торговельними мережами і маленькими виробниками овочів немає. Хай навіть вони й якісніші, ніж імпортні.
“Супермаркету потрібні обсяги. Одна справа, коли ти підписав контракт і забираєш з одної точки для усієї мережі, інша справа – коли треба підписати тисячу контрактів, у кожного різна продукція. Можливо, вона і якісніша, але різна”, – пояснює оглядач.
Якщо проблему не вирішать, подібна ситуація може скластися і з ягодами та фруктами, які так само традиційно продаються на базарах.
З іншого боку, каже Лариса Гук, є й інформація про те, що деякі фермерські господарства “вишукують варіанти”, щоб розробити свої шляхи доставки продукції “з ферми до дверей вашої квартири”.
А що з погодою?
Додаткові проблеми у сільському господарстві можуть виникнути і через погодні умови.
Зима без снігу, весна не лише без дощів, але й з пожежами та пиловими бурями, – все це неодмінно впливатиме на обсяги цьогорічного врожаю та його якість.
“Взимку не було снігу. Тепер рослинам треба розвиватися, а вологи знову небагато. Крім того, і добривам треба якось дістатися кореня, – так само потрібна волога”, – пояснює Лариса Гук.
Відтак, “і озимина проростала у сухій землі, і ярину сіємо не у вологу, а у суху землю”.
Денис Марчук так само твердить, що погодні умови цього року є досить несприятливими. “Коли сходить озимина, якій потрібна волога, її немає. Тепер іде посівна ярих, а грунт лише відсотків на 50 зволожений. Цього дуже мало. І це також буде дуже впливати на врожай”, – каже заступник голови Всеукраїнської аграрної ради.
Разом із тим, каже він, говорити про втрати зарано. “Вони є, їх фіксують, але повністю розуміти будемо десь у травні-червні.”
“Поки що прогнозують врожай у 60-70 млн тонн, – розповідає Олег Нів’євський з Київської школи економіки. – Ще 10 років тому 60 млн тонн було зі сфери фантастики для України”.
Звісно, це означатиме, що країна отримає менше експортного виторгу, але “теж цілком непогано”, вважає економіст.
Робоча сила: нагодує і себе, й інших
Крім складних погодних умов ще одним ризиком для світового аграрного сектору називають брак робочої сили. В деяких країнах навіть може статися так, що збирати врожай буде нікому.
Наприклад, у Німеччині вже стикнулися з проблемами у збиранні “королеви” весняних овочів – спаржі. Фінляндія готова замовляти чартери для сезонних працівників на врожай ягід.
Але в Україні проблем із цим не повинно бути. В сільському господарстві хронічно бракує висококваліфікованих кадрів, а от сезонних працівників – ні. Навіть попри те, що саме працівники з України вже певний час складають значну частку сезонних працівників, які збирають врожай у Європі.
Посівна іде нормально, каже Денис Марчук. Він припускає, що проблема може виникнути із з послабленням карантину та відкриттям кордонів. Але це, за його словами, стосуватиметься садівництва – збирання яблук, малини, смородини. Водночас зернові господарства навряд чи матимуть якісь проблеми з робочою силою.
“Якщо брати величезне зернове господарство, то там великі земельні масиви, які обробляють великі компанії, де на збиральні роботи залучають не так багато додаткових робочих ресурсів”, – пояснює Лариса Гук.
Менші фермерські, сімейні господарства, які вирощують овочі, зараз мають розібратися з тим, як вони продаватимуть свою продукцію, а вже потім вирішуватимуть, чи потрібні їм додаткові робочі руки.
А от ті, хто допомагав збирати врожай у Європі, “вже вирушили туди”, каже оглядач.
“Це те, що люди кажуть на землі, а не в офіційних джерелах”, – твердить Олег Нів’євський, припускаючи, що якісь заборони чи обмеження в такій ситуації не спрацьовують.
“В Україні жорсткість заборон завжди компенсується необов’язковістю їх виконання. Бусики до Європи їздять, і люди проблем не мають”, – каже експерт.
Водночас він наголошує: український аграрний потенціал є настільки високим, що з харчами проблем не буде, а “голод у нас може бути лише штучним”.
