Про це повідомив начальник Управління досліджень агропромислового комплексу та хімічної промисловості ДП “Держзовнішінформ” Антон Порембський, інформує прес-служба підприємства.
“У 2017 році експорт фуражної кукурудзи з України досяг позначки у 19,39 млн тонн на суму 2974,5 млн USD, що на 12,2% перевищувало обсяг експорту в натуральному вираженні та на 12,7% – вартісний показник експорту за попередній рік. Однак лише 2% фуражної кукурудзи, або 467,3 тис тонн було вивезено за “прямими” контрактами, тобто контрактами, де покупцем виступала країна призначення товару (3%, або 505,6 тис. тонн у 2016 році). Середня вартість зернової, що експортувалась за таким варіантом, становила 163 USD/т (у 2016 році – 168 USD/т)”, – зазначає експерт.
У той же час 98% товару, або 18,9 млн тонн на суму 2,9 млрд дол. у зазначеному році було вивезено за “непрямими” контрактами, в яких у багатьох випадках покупцями виступали компанії, які зареєстровані в низькоподаткових юрисдикціях, а український товар фізично поставлявся безпосередньо в країни-споживачі, які в деяких випадках були тими самими країнами, куди він поставлявся і за “прямими” контрактами.
Середня ціна за даними операціями становила вже 153 USD/т, тобто рівно на 10 USD/т нижче, ніж за “прямими” контрактами (у 2016 році даний показник становив 152 USD/т, тобто на 16 USD/т менше, ніж за “прямими” контрактами у вказаний рік).
Середня статистична ціна за “прямими” контрактами знизилась з 168 USD/т у 2016 році до 163 USD/т у 2017-му, як це було з реальною ринковою ціною, яка знизилась з 173 USD/т до 167 USD/т відповідно, однак за “непрямими” контрактами ціна зросла на 1 USD/т – з 152 USD/т до 153 USD/т відповідно.
“Як висновок, ціни “прямих” контрактів більш-менш корелюються з реальними ціновими тенденціями, які мають місце на ринку, та більш-менш відповідають рівню ринкових цін. На жаль, цього не можна сказати про середні статистичні ціни “непрямих” контрактів, де контрагентами виступають низькоподаткові юрисдикції. У їх випадку різниця з реальною ринковою ціною становила 21 USD/т у 2016 році та 14 USD/т – у 2017 році. Хоча це загальноприйнята практика торгівлі зерновими через “посередника”, який гарантує певні переваги як кінцевому споживачу товару, так і його продавцю в Україні, що деякою мірою пояснює інакшість цінового показника “непрямих” контрактів, однак досить великий розмір “маржі” дещо дивує, як і частка “непрямих” контрактів. Якщо врахувати обсяг товару, який було експортовано, то в Україну “не зайшло” додатково приблизно 352,2 млн дол. у 2016 році та 264,9 млн дол. у 2017-му”, – зазначив експерт.
Враховуючи зменшення при цьому вищевказаного показника “недоотриманого” доходу Україною від “непрямих” контрактів із резидентами низькоподаткових юрисдикцій на 87,3 млн дол., можна стверджувати, що запровадження впродовж останніх років в Україні трансфертного законодавства в сфері контролю зовнішньоекономічних операцій, де контрагентами виступають резиденти низькоподаткових юрисдикцій, дає позитивний результат. Однак суми втрат для державного платіжного балансу та у вигляді податкових відрахувань все ще досить значні і вимірюються сотнями мільйонів доларів.
Відомо, що країна наразі бореться за отримання активного (профіцитного) платіжного балансу, що їй вдається вже третій рік поспіль. За даними НБУ, за підсумками 2017 року дефіцит поточного рахунку платіжного балансу в 2017 році збільшився до 2,1 млрд дол. (1,9% від ВВП) порівняно з 1,3 млрд дол. (1,4% від ВВП) у 2016 році. Експорт товарів зріс на 18,3% (у 2016 році – скоротився на 5,3%) за результатами року і становив 39,7 млрд дол. Експорт продовольчих товарів збільшився на 16,3% завдяки високим обсягам поставок зернових, олії та жирів, передусім урожаю 2016 року. Профіцит зведеного платіжного балансу становив 2,6 млрд дол. (у 2016 році – 1,3 млрд дол.). Формування профіциту зведеного балансу разом із чистими залученнями від МВФ (107 млн дол.) зумовили зростання міжнародних резервів до 18,8 млрд дол., що забезпечувало фінансування імпорту майбутнього періоду протягом трьох з половиною місяців.
