В Окружному адміністративному суді міста Києва у провадженні перебувають дві тотожні справи за моїми позовами до представників правоохоронних органів – керівника МВС України Арсена Авакова та першого заступника голови Національної поліції України – начальника кримінальної поліції В’ячеслава Аброськіна про порушення статті 10 Конституції України – невикористання української мови як державної при здійсненні повноважень органу державної влади. Повідомляє радіо Свобода.
В обох справах відповідачі, маніпулюючи нормами закону України «Про засади державної мовної політики», який був чинним на час вчинення дій, які стали предметом цих судових проваджень, намагаються переконати суд у нікчемності рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року, яким вирішено, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади.
І це при тому, що: «рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим».
Конституційний суд України у своєму рішенні від 14 грудня 1999 року встановив: «Положення про українську мову як державну міститься у розділі I «Загальні засади» Конституції України, який закріплює основи конституційного ладу в Україні. Поняття державної мови є складовою більш широкого за змістом та обсягом конституційного поняття «конституційний лад».
У результаті порушення конституційного ладу – застосування української мови як державної – відбулися наступні правопорушення:
1) порушене конституційне право громадян на всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, передбачене ч. 2 ст. 10 Конституції України;
2) створені привілеї за мовною ознакою для однієї із національних меншин України, яких, відповідно до Всеукраїнського перепису населення України від 2001 року, на території України проживає більше ніж 130 національностей. Що призводить до розпалення міжнаціональної ворожнечі та міжнаціональних конфліктів за мовною ознакою і створює реальну загрозу територіальній цілісності України та її недоторканості. Подібні зловживання посадовими повноваженнями окремими представниками органів державної влади та їх об’єднання у стійкі ієрархічні структури, діяльність яких спрямована на створення привілеїв для російської національної меншини, стали однією із основних причин анексії Криму та окупації окремих районів Донецької і Луганської областей.
Свої заперечення позову відповідачі склали як заперечення позову про порушення доступу до публічної інформації. Мій позов спрямований на захист конституційного права на всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, а не захист права на доступ до публічної інформації. Я оскаржую порушення порядку надання інформації з перших джерел, а не її подальшу ретрансляцію.
Порушення цього конституційного права громадян обмежує не лише їхній доступ до публічної інформації, а породжує й інші правопорушення: це, як уже згадувалося, дискримінація та створення привілеїв за мовною ознакою; приниження національної та громадянської честі і гідності; знищення основних ознак національної ідентичності титульної нації України, однією із яких є українська мова; розпалювання міжнаціональної ворожнечі та міжнаціональних конфліктів за мовною ознакою, що створює загрозу територіальній цілісності України та її недоторканості…
Додані міністром МВС України до заперечення позову, як зразок вербальної комунікації між громадянами і МВС, 12 інформаційних запитів громадського діяча Святослава Літинського до МВС про надання йому автентичного перекладу мови діяльності працівників МВС, які при здійсненні своїх повноважень не використовували українську мову, та відповіді на ці запити, – вважаю, м’яко кажучи, недоречними.
В українській історії безліч українців поклали своє життя та спалили свої душі, відстоюючи повноправне функціонування української мови на теренах України. Мені, як представнику нації, яка історично проживає на території України, складає абсолютну більшість її населення і дала офіційну назву державі, принизливо й образливо просити перекладати мову діяльності органів державної влади на державну – українську мову, замість того щоб змусити згаданих осіб дотримуватися конституційного ладу застосування державної мови.
