Напередодні в Києві відбулася панельна дискусія на тему «Деколонізація росії як пріоритет стратегії оборонної демократії для України», яка об’єднала провідних аналітиків, політиків, літераторів, військових і громадських діячів. Захід проходив в агентстві «Укрінформ» і став, без перебільшення, важливим внеском у формування нового мислення щодо довгострокової безпеки України.
Експерти переконані: росія не просто держава-агресор, а колоніальна імперія, яка має бути деконструйована. Причому цей процес уже почався — і його потрібно не стримувати, а підтримувати, зокрема інформаційно, політично, дипломатично і військово.
Сценарій дезінтеграції: реальний чи бажаний?
Одним із учасників дискусії став американський аналітик та старший науковий співробітник Jamestown Foundation Януш Бугайський, який активно сприяв процесам, що призвели до розпаду Радянського Союзу в 1980-90-х роках. Працюючи в провідних аналітичних центрах США, Бугайський був одним із тих експертів, які обґрунтовували та сприяли краху комуністичної системи та допомагали західним урядам розуміти й підтримувати процеси звільнення народів Центральної та Східної Європи.
Його книга «Неспроможна держава: інструкція з розшматування росії» стала практичним посібником для розуміння процесів, які вже відбуваються всередині російської федерації.
Під час панельної дискусії Бугайський виступив з прямим твердженням: росія вже перебуває у процесі внутрішнього розпаду, а Україна може і повинна пришвидшити цей процес.
«Те, що робить Путін зараз — це агонія. Це остання відчайдушна спроба врятувати імперію, і вона буде провальною. Наша мета — допомогти цьому краху статися», — зазначив «Захід має зрозуміти: існування росії — це більша загроза, ніж її розпад», — підсумував аналітик Януш Бугайський.
На його думку, ключовими тригерами стануть:
- економічна деградація регіонів;
- повернення деморалізованих ветеранів з війни;
- зростання національного самоусвідомлення в республіках;
- вичерпання людських і ресурсних резервів центру.
За його словами, регіональні лідери опиняться перед вибором: служити кремлю або зміцнювати позиції у власних суб’єктах. Одним із перших може стати чеченський лідер Рамзан Кадиров, який, на думку Бугайського, в разі колапсу Росії може очолити рух за незалежність на Кавказі. Таку можливість експерт вбачає на прикладі того, як колись зазнавав крах і Радянський Союз.
Експерт зазначив, що економічний тиск викличе загострення ситуації на регіональному рівні. Він переконаний: «Якщо ці процеси розпочнуться одночасно в кількох регіонах, то в москви не буде можливості все це контролювати та утримувати. Не вистачить ані військ, ані поліції». За його прогнозом, у такому сценарії Рамзан Кадиров одним із перших відкрито виступить проти центру.
«Захід має зрозуміти: існування росії — це більша загроза, ніж її розпад», — підсумував аналітик.
Оцінюючи діяльність Сил оборони України щодо перенесення війни на територію рф, американський експерт вказав на абсурді обмеження з боку американських та європейських партнерів, які, особливо за часів Байдена, намагалися вмовити Україну не завдввати ударів по росії.
«Україну слід заохочувати знищувати індустрію росії, особливо її енергетичний сектор. Приблизно 20 % об’єктів російського видобутку нафти вже зазнали ударів. В аспекті ураження військових і промислових цілей у росії, Україна, мабуть, зараз має найбільш розвинуті потужності і здатності до сучасної війни, зокрема: електронну боротьбу, дрони. Ці зусилля слід розширювати та масштабувати. Адже все, що зменшує російський потенціалі руйнує логістику – допомагає Україні зберегти життя українських цивільних осіб» – зазначив Януш Бугайський.
Називаючи головних «деструкторів росії», окремо американський експерт відзначив діяльність ГУР та назвав Кирила Буданова, «людиною, яка зараз очолює зусилля з власне розвалу росії».
Імперія — не жертва: колоніальна сутність росії
Колишній міністр молоді та спорту, керівник проєкту «Інформаційна оборона» Ігор Жданов у своєму виступі чітко визначив: росія не може бути колонізованою — вона сама є колонізатором. Її сучасна територія — результат багатовікової експансії та придушення місцевих ідентичностей.
«Нам потрібно говорити про останню стадію російського колоніалізму. Колонізованими можуть бути Татарстан, Чечня, Бурятія, але не москва», — наголосив Жданов.
Хоча, за його словами, реалістичного внутрішнього спротиву в рф зараз майже немає — потужна опозиція розгромлена, а суспільство підтримує війну, — історія знає ефект “чорного лебедя”. Так, у 1991 році СРСР розпався буквально за кілька місяців після референдуму, на якому 80% голосували за його збереження.
Інформаційний фронт: “альтернативний голос з України”
Сильний сигнал на дискусії подав український письменник і військовослужбовець Анатолій Дністровий, який звернув увагу на нову форму інформаційної війни — “примарні” автори з України, що діють в інтересах російських наративів.
«В європейських країнах активно видають книжки нібито українських російськомовних авторів, яких ніхто не знає. Вони — привиди. Їх подають на премії, просувають, і так формується фальшивий український голос, вигідний росії», — застеріг він.
На думку Дністрового, ця інформаційна експансія має на меті дискредитацію справжньої української культурної ідентичності. Проти цього мають діяти цілі аналітичні та культурні інституції — не реактивно, а системно.
Оборонна демократія — нова стратегія тривалого спротиву
Координатор ініціативної групи Громадсько-військового руху Олексій Івашин представив бачення концепції оборонної демократії, що має стати основою нової суспільної угоди для України на час війни.
«Це не авторитарна мобілізація, а поєднання демократії з реаліями тривалої війни. Це — принцип «Служи або допомагай». І це — альтернатива копіюванню російських або китайських моделей», — підкреслив Івашин.
Під час дискусії фахівці погодилися з необхідністю створення стратегічних контрнаративів для американської та європейської аудиторій, які замість простої протидії дезінформації задаватимуть контекст і будуть робити деструктивні російські впливи безсилими. І наголосили на важливості розбудови оборонної демократії, котра передбачає спроможність вести успішні бойові дії в різних зовнішньополітичних умовах та просуває принцип «Служи або допомагай» для тривалого протистояння в умовах затяжної війни з російським агресором.
Що далі?
Експерти дійшли згоди, що Україні варто:
- інституціоналізувати концепцію деколонізації росії як частину державної стратегії, розвивати інформаційні платформи і контрнаративи для західної аудиторії, пояснюючи, що розпад рф — не хаос, а шанс для безпеки;
- необхідне довгострокове планування війни. Модель «Служи або допомагай»: необхідність готовності до тривалого протистояння за різних зовнішніх та внутрішніх умов. Трансформація українського суспільства та держави для ведення затяжної війни на виснаження. Економічні, демографічні та технологічні аспекти довготривалого конфлікту;
- будувати оборонну демократію як модель майбутнього, яка дозволяє воювати, але зберігати людське обличчя держави;
- працювати з пострадянським простором системно, а не ситуативно — через окремі департаменти, фахівців і культурних посередників. Створити ключові контрнаративи для американської та європейської аудиторій. Замість «протидії дезінформації» – створення стратегічних наративів, які задають контекст, формують ідентичність і роблять деструктивні впливи неактуальними або безсилими.
Цей захід не став черговою теоретичною розмовою, а поштовхом до дій. Адже війна з росією — це не лише бій за кордони. Це — бій за смисли. І за те, щоб імперія остаточно перестала бути загрозою для світу.