Масові розстріли та переслідування євреїв в Україні почалися ще до трагедії в Бабиному Яру.
Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповів історик Юрій (Амір) Радченко.
За його словами, першою масштабною акцією знищення став розстріл у Кам’янці-Подільському наприкінці серпня 1941 року, де нацисти вбили понад 23 тисячі євреїв, серед них і тих, кого депортували із Закарпаття. Вже за місяць, у вересні, масові розстріли продовжилися у Києві – у Бабиному Яру було вбито близько 30-35 тисяч людей.
Радченко наголошує, що терор почався ще до офіційного наказу окупантів про збір євреїв біля Яру. Є свідчення про погроми влітку 1941-го, затримання чоловіків у центрі Києва та навіть розстріли під час молитви в синагогах, жертв яких знаходили у Дніпрі. Це підтверджує, що системні репресії нацистів проти євреїв у столиці розпочалися ще до подій 29-30 вересня 1941 року.
Раніше РБК-Україна писало, що в СРСР цілеспрямовано замовчували злочини нацистів проти євреїв в Україні. Історик Анатолій Подольський пояснив, що це було пов’язано з антисемітизмом і українофобією радянського режиму, який забороняв виділяти євреїв серед жертв війни та виключав цілі групи людей з культури пам’яті.
Також ми розповідали, що після Другої світової війни антисемітизм у СРСР став державною політикою. Як пояснює історик Василь Расевич, радянська влада репресувала євреїв, обмежувала їх у кар’єрі, освіті та науці, а за Сталіна розгорнула відверту антиєврейську кампанію, використовуючи “єврейське питання” у політичній боротьбі.
