«Формула примирення між Україною та Польщею, яка виникла в контексті подолання травм спільного історичного минулого, Варшава інтерпретувала асиметрично, змушуючи Україну постійно виправдовуватися та виступати у ролі «вічного винуватця». На цьому наголосив історик, кандидат історичних наук та президент БФ «Літопис УПА» Микола Посівнич.
На думку науковця, брак системної та активної політики України у сфері історичної пам’яті сприяв зміні характеру позиції Варшави — від стратегічної підтримки України до більш вимогливого підходу. Одним із проявів цього він назвав застосування адміністративних обмежень, зокрема заборон на в’їзд до Шенгенської зони для українських науковців.
«Поляки, відновлюючи свою незалежність, фактично повели політику національної пам’яті. Українці, на жаль, не мали цього поняття національної пам’яті. Коли Віктор Ющенко прийшов до влади, це було окреслено тільки на локальну тему Голодомору… Якщо б Україна провела поняття люстрації, поняття історичної реконструкції, і тоді б не було наших питань… На жаль, ми вдалися до такої термінології, що просимо вибачення і вибачаємо. На жаль, це було інтерпретовано польською стороною в такому розумінні, що українці є «німцями» і вони мають вину перед поляками, а поляки – це є нація, яка є жертвою, і українці повинні перепросити», – підкреслює історик.
Микола Посівнич вважає, що для подолання міждержавної асиметрії потрібно вивести історичні дискусії у ширший регіональний формат, підкресливши, що рівноправний діалог між країнами стане можливим лише за умови публічного визнання міжвоєнної окупації ЗУНР, пацифікацій та колонізації західноукраїнських земель.
«Поляки не визнають окупацію Західноукраїнської Народної Республіки, а це є причинно-наслідкові зв’язки. Події 1943 року слід розглядати в контексті усієї міжвоєнної політики Польщі, колонізації та пацифікації. І цю дискусію варто вести в трикутнику Україна – Польща – Литва… бо «казус Шеремети» (Польща заборонила на п’ять років в’їзд до Шенгенської зони депутату Львівської обласної ради Святославу Шереметі, який ініціював проголошення на Львівщині 2027 року роком Романа Шухевича, Української повстанської армії та Олега Ольжича – ред.) – це публічний показ того, що буде з тими, хто буде захищати українські національні питання, українську пам’ять і українських героїв. Адже Святослав Петрович, крім того, що він політик, він займається питаннями національної пам’яті», — говорить кандидат історичних наук.
Під час дискусії «Право на власну пам’ять: національна ідентичність, діалог із сусідами та російський чинник» експерти комплексно обговорили чинники, які впливають на українсько-польські взаємини. У центрі уваги опинилися правова обґрунтованість рішень місцевих рад про вшанування учасників боротьби за незалежність України, питання Шенгенських обмежень для українських науковців та економічне підґрунтя польської протекціоністської політики. Зокрема, учасники розглянули питання розподілу 76 мільярдів євро аграрних субсидій Європейського Союзу та профіциту торговельного балансу Польщі з Україною, що сягає 8,7 мільярда євро.
У засіданні взяли участь депутат Львівської обласної ради та директор МПЦ «Доля» Святослав Шеремета, керівник Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA Юрій Гончаренко, економіст і президент Міжнародного інвестиційного офісу Роман Матис, політолог і військовослужбовець Тарас Радь, а також модератор дискусії, політолог Валерій Майданюк. Організаторами заходу виступили Український безпековий клуб (УБК) спільно з ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні та Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA.
