Незважаючи на обіцянки спікера Андрія Парубія, парламент так і не приступив до формування нового складу Центрвиборчкому. Офіційна причина відстрочки голосування – народні депутати все ще продовжують консультації, погоджуючи кандидатури. В кулуарах тим часом подейкують, що справжня причина “замороження” цього питання полягає в тому, що представники “Народного Фронту” бояться оголошення президентом дострокових парламентських виборів. Мовляв, немає нового ЦВК – немає і проблеми.
Ситуація з ЦВК вже стала політичним фарсом, адже стільки разів лунали обіцянки, що на цьому або наступному тижні ВР проголосує за новий склад, але час йде, а віз і нині там. Нагадаємо, термін повноважень більшості членів нинішньої ЦВК закінчився ще в червні 2014 року. Чи скресне кадрова крига ближчим часом? Це та інші питання “Голос – Інфо” адресує заступнику голови Центрвиборчкому Андрію Магері.
Як ви гадаєте, чому парламент затягує розгляд питання формування нового складу ЦВК?
Є чітка процедура. А процедура призначення і звільнення членів ЦВК визначається законом “Про Центральну виборчу комісію” і законом “Про Регламент Верховної Ради України”. Закон “Про Центральну виборчу комісію” передбачає, що призначення членів ЦВК відбувається на основі подання президента після консультацій з депутатськими фракціями.
Натомість закон “Про Регламент Верховної Ради України” визначає, що голосування по кожній кандидатурі для призначення на посаду члена ЦВК відбувається в Верховній Раді окремо. Разом з тим ніщо не забороняє парламенту провести рейтингове голосування по кожній кандидатурі. Рейтингове голосування саме по собі не має якихось юридичних наслідків, але за результатами рейтингового голосування парламент може визначитися відносно тих кандидатур, які мають підтримку в залі і тих, хто її не має. Відтак, наступним кроком після рейтингового буде результативне голосування, яке вже матиме юридичні наслідки, тобто голосування за Постанову парламенту про призначення певної особи на посаду.
Не виключаю, що може бути такий варіант: спершу пройде рейтингове голосування щодо призначення членів ЦВК після того як знайдуться 226 і більше голосів на підтримку кандидатур. Це може бути свідченням того, що парламент може перейти до результативного голосування про звільнення членів ЦВК. Наступним, третім етапом може бути Постанова парламенту про призначення нових членів Центральної виборчої комісії.
Чи реально це зробити в один пленарний день?
Чому ні? Питання лише в тому, чи буде узгодженість в стінах парламенту між представниками різних фракцій.
Щодо узгодженості, а, точніше, її відсутності. Днями Юлія Тимошенко і Олег Ляшко синхронно заявили про те, що замість 13-ти подано 14 кандидатур в ЦВК і це, на їх думку пов’язано з тим, що Банкова хоче “злити” кандидатуру від “Батьківщини” чи Радикальної партії. Як ви це прокоментуєте.
Справді, вакансій є 13 і логічно було б, якщо подань на призначення членів ЦВК також було б 13. Чому їх 14… я не знаю. Очевидно, це варто запитати тих осіб, які готували подання президенту. Але в будь-якому разі це не сприяє позитивному вирішенню питання, тому що за результатами рейтингового голосування можуть бути абсолютно різні ситуації, включно до того, що якісь фракції можуть відмовитися голосувати.
Принцип формування ЦВК як відомо квотний, але представників третьої за чисельністю фракції – “Опозиційного Блоку” в числі нових кандидатів не має. Як це вплине в подальшому на роботу Центрвиборчкому?
Коли хтось каже про відсутність принципу фракційності в законодавстві України, то частково він має рацію, а частково — кривить душею. Справді, ні в Конституції, ні в законі про ЦВК не йдеться про те, що у складі ЦВК мають бути представники різних партій. Це правда. Але разом з тим не варто забувати, що Україна — це держава молодої демократії і вона повинна дуже ретельно враховувати рекомендації міжнародних інституцій, зокрема Ради Європи і Венеціанської комісії. А Кодекс належної практики з виборчих питань Венеціанської комісії (конкретно — пункт 75) передбачає, що центральний виборчий орган повинен формуватися з усіх політичних сил, які представлені у законодавчому органі держави. Так, ми можемо по-різному ставитися до представників усіх політичних сил, які є в парламенті. Мене, скажімо, важно запідозрити в симпатіях до “Опозиційного Блоку”, але ми повинні розуміти, що право на принцип має бути спільним для всіх. Тому, якщо “Опозиційний Блок” представлений в парламенті, якщо за нього проголосувала певна кількість виборців, значить обов’язково до складу ЦВК має бути включений і представник цієї фракції.
Якою є процедура обрання голови ЦВК?
Питання обрання голови ЦВК вирішується виключно на засіданні Комісії шляхом таємного голосування членів Центрвиборчкому. Це єдиний спосіб. Той член ЦВК, який набере на свою підтримку не менше восьми голосів вважається обраним головою. За аналогічною процедурою обираються заступники голови ЦВК і секретар.
Дехто з експертів, говорячи про персоналії кандидатів в ЦВК, акцентує увагу на відсутність у них “виборчого” досвіду. Яким чином це може вплинути на роботу Центрвиборчкому, адже ми на порозі президентських і парламентських виборів?
Навряд чи ми можемо говорити, що в числі кандидатів взагалі відсутні люди з досвідом. Хоча я працюю в ЦВК 14 років, але на жаль, знайомий лише з половиною запропонованих кандидатур, тому можу точно говорити лише про них. Можу сказати, що Євген Радченко свого часу працював в Центральній виборчій комісії Киргистану як іноземний громадянин. Також він має досвід роботи в представництві ОБСЄ в Україні та інших структурах, які займалися спостереженням за виборчим процесом. Певний досвід має Наталія Бернадська, яка працювала першим заступником міністра юстиції і сфера її діяльності певною мірою дотикалася до виборчих питань. Леонтій Шипілов — викладач Києво-Могилянської академії також має відношення до виборчого права, оскільки це сфера його наукових інтересів. Алла Басалаєва працювала в юридичному управлінні секретаріату ЦВК. Тому відносно частини членів Комісії ми точно не можемо говорити, що вони не мають досвіду.
Як ви гадаєте, яка справжня причина того, що питання оновлення складу ЦВК “зависло” на такий тривалий час, адже чинний склад де-юре є давно нелегітимним?
Нинішній склад ЦВК є де-юре легітимним, якщо ця ситуація “підвисне” навіть не на чотири, а на сорок років. Я звісно жартую з приводу сорока років, але з точки зору закону, тут жодною мірою не можна поставити під сумніви протоколи ЦВК та результати попередніх виборів. Питання стоїть в іншій площині, а саме чому вчасно парламент і президент не вирішують кадрові питання, які стосуються призначення членів ЦВК, адже це їх безпосередній обов’язок?
Скоріше за все, грядущі вибори будуть проходити за старим законом. Чи можна в такому разі очікувати якісних змін?
Я не вірю в те, що чимало проблем, які мали місце під час парламентських виборів в 2014 році зникнуть тільки тому, що зміниться склад Центральної виборчої комісії. Не треба забувати, що чинний закон “Про вибори народних депутатів України”, який передбачає обрання половини складу парламенту за мажоритарною виборчою системою, створює певні корупціогенні чинники, зокрема щодо підкупу виборців. На сьогоднішній день я не бачу в парламенті достатньої політичної волі для зміни чинного виборчого закону. Проте я не хочу залишатися песимістом відносно того, що це питання не буде вирішено. Проблема полягає в тому, що партії, прийшовши до парламенту обіцяють зміну виборчої системи, а потрапивши до Верховної Ради, відразу ж забувають про свої обіцянки. Разом з тим, виборці багато чого пам’ятають, тому не треба тримати виборців за дурнів.
Хочу повернутися до питання формули формування ЦВК. Наскільки виправданим є квотний принцип, а члени Центрвиборчкому, яких делегують різні політичні сили — незалежними?
Принцип формування Центральної виборчої комісії в державі молодої демократії, до якої відноситься Україна, як на мене, може бути лише за квотним принципом. Чому? Тому що представники різних політичних сил, які заходять в ЦВК певною мірою врівноважують один одного і Комісія принаймні буде наближатися до нейтрального ставлення до виборчого процесу як такого. Якщо ми хочемо підняти питання скасування цього квотного принципу, по-перше нам потрібно буде сказати, що рекомендації Венеціанської комісії для нас є необов’язковими. По-друге, потрібно буде знайти 15 людей, яким ми можемо довіряти і говорити, що вони є нейтральними і незалежними ні від кого. Чи можемо ми знайти таких людей — велике питання. А разом з тим людина, яка зайшла до ЦВК від певної політичної сили навряд чи буде так відверто працювати на ту партію, яка її туди рекомендувала. Все буде залежати від конкретної людини, наскільки вона усвідомлює свою роль і місце у складі ЦВК. Тому я проти скасування квотного принципу формування складу Центральної виборчої комісії.
Члени ЦВК обираються на сім років. Чи вважаєте ви цей термін оптимальним?
Принаймні я не бачу, який строк міг би бути більш оптимальним. 6, 8 чи 5 років? Це потрібно якимось чином обґрунтовувати. Якщо би у нас була держава у формі парламентської республіки, була б логіка призначати членів ЦВК на строк повноважень Верховної Ради, як це є, наприклад у Латвійській республіці. Але Україна — це не парламентська республіка, у нас обирається не лише ВР, а й президент. Тому навряд чи можна строк повноважень члена ЦВК прив’язувати до строку повноважень парламенту.
Як ви ставитеся до введення на даному етапі нових технологій, наприклад, системи електронного голосування?
Я думаю, що до кожної ініціативи потрібно підходити дуже обережно. Ніхто не відміняв традиційні способи забезпечення публічності і прозорості виборчого процесу у вигляді наявності спостерігачів на дільницях, у вигляді формування дільничних виборчих комісій представниками різних політичних сил. Це класичні принципи запобігання певних порушень, але ніхто не говорить, що ці порушення якимось чином можна звести до мінімуму, якщо у нас залишиться існуюча виборча система, коли кандидати на округах будуть купувати виборців ще до дня голосування. Потрібно скасовувати мажоритарну складову як таку. А вже після цього можна думати про технології передачі результатів до ЦВК, як це зробити швидше, ефективніше, а найголовніше — достовірніше.
