За президентський законопроект “Про національну безпеку України” в другому читанні в четвер, 21 червня, проголосували 248 народних депутатів за мінімально необхідних 226. Документ довгоочікуваний – його розробляли три роки за підтримки експертів НАТО, ЄС і США. Депутати поспішали ухвалити законопроект до початку наступного саміту НАТО у липні цього року, аби українському президенту було з чим їхати до Брюсселя. “Це історичний день, бо важливий документ. Тут нова філософія управління сектором безпеки. Він дасть можливість Україні у липні отримати план дій щодо членства в НАТО. Якщо ми його виконаємо, то у наших дипломатично-політичних партнерів буде відповідальність інтегрувати Україну в НАТО”, – каже секретар парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Іван Вінник.
Зафіксовані видатки уточнені повноваження
Новим законом, який іще має підписати президент Петро Порошенко, встановлено, що обсяг видатків на фінансування сектора безпеки та оборони України має становити щонайменше 5 відсотків ВВП, при чому не менше ніж 3 відсотки – на фінансування сил оборони.
Також у законі розписана нова система забезпечення нацбезпеки та повноваження кожного з її суб’єктів. Так, керівництво у сфері нацбезпеки здійснює президент, який є верховним головнокомандувачем. Він вносить до Верховної Ради подання про оголошення війни та ухвалює рішення про застосування збройних сил у разі військової агресії проти України.
Крім того, президент оголошує про повну або часткову мобілізацію, ухвалює рішення про запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки для державної незалежності. Зокрема, в ньому уточнено повноваження президента щодо стратегічного керівництва Нацгвардією через генеральний штаб ЗСУ під час воєнного стану.
Непрозорість залишається
Також документ передбачає розмежування посади начальника генштабу та головнокомандувача Збройними Силами України (ЗСУ). Зараз цю посаду обіймає одна особа – Віктор Муженко. Окрім цього, з наступного року міністр оборони України і його заступники вже призначатимуться на посади з-поміж цивільних осіб. Щодо цього у експертів є чимало зауважень. Ще до остаточного ухвалення Реанімаційний пакет реформ та Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (НАКО) вказували на те, щоб вимоги до цивільного міністра оборони України мають бути більш чіткими. Натомість до цих рекомендацій депутати такі не прислухались. “Добре, що міністр, його заступники і держсекретар мінооборони будуть цивільними, але це дуже умовно. Адже наявне формулювання в проголосованому законі не дозволить ефективно впровадити цей задум, оскільки воно дозволяє військовому, який покинув службу, уже на наступний день бути призначеним цивільним міністром”, – сказав експерт групи з нацбезпеки і оборони Реанімаційного Пакету Реформ Віктор Плахута.
Крім того, закон передбачає цивільний контроль сектору безпеки і оборони. Громадські об’єднання, відповідно до закону, можуть отримувати інформацію про сферу нацбезпеки від державних органів, зокрема “від керівників складових сектору безпеки і оборони”. Водночас зазначається, що громадськість не зможе отримувати інформацію з обмеженим доступом. “У підзвітності платникам податків у питанні витрат коштів на безпеку та оборону, на жаль, не буде ніяких зрушень. У прикінцеві положення не було внесено зобов’язання уряду переглянути закон про державну таємницю. Закритість закупівель військової техніки залишається”, – вказує Плахута.
ОПК по старому?
Також Верховна Рада відхилила пропозицію закріпити в новому базовому законі створення в системі центральної виконавчої влади спеціального органу з питань оборонно-промислового комплексу (ОПК) відповідального за формування та забезпечення державної оборонно-промислової політики. Нині відповідно до чинного закону України, управління об’єктами держвласності в ОПК забезпечує створений в 2010 році держконцерн “Укроборонпром”. Водночас у сучасних умовах, за даними військового відомства, близько 50 відсотків державного оборонного замовлення забезпечує приватний сектор ОПК, що нараховує на сьогодні понад 100 оборонних компаній.
Приватний бізнес вже досить довго і відкрито говорить про доцільність переходу України за прикладом низки європейських країн на відкриті стандарти в питаннях планування та витрат оборонного бюджету, зокрема державного оборонного замовлення. Адже наявність держтаємниці та відсутність спецвідомства, яке координувало б діяльність ОПК, створює поле для корупції. “Законопроект залишив певні ризики, але це краще, ніж нічого. Попри всі зауваження він таки змінює систему оборонного планування в Україні, але чи на краще, подивимось”, – відзначає директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
СБУ і корупція
Надзвичайно багато зауважень будо у депутатів та у громадських організацій щодо повноважень СБУ. Парламентарі окремих фракцій вимагали позбавити цю службу непритаманних її функцій у сфері економіки та боротьби з корупцією, оскільки, за їхніми словами, ці повноваження вже є у новостворених правоохоронних органів (НАБУ, САП, ДБР), а Служба безпеки зараз використовує їх для своїх корисливих цілей. “Працівники СБУ, які сьогодні працюють у так званих департаментах “економіки” та “антикорупції” – це ті, кого перш за все звинувачує бізнес у рейдерстві, кришуванні”, – наголошує голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін. Але Рада ці зміни не підтримала. Секретар парламентського комітету з нацбезпеки та оборони Іван Вінник пояснив, що повноваження працівників СБУ вже і так достатньо чітко виписані в законі, де боротьба з корупцією не згадується.
