Нещодавно усі, хто цікавиться свіжим “меню” політичної кухні країни з цікавістю спостерігали за перипетіями навколо відставки міністра фінансів Олександра Данилюка, який написав листа до послів G7 з наміром «уникнути двозначності та маніпуляцій» у його конфлікті з прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом.
Нагадаємо, наприкінці травня головний фінансист країни в ході засідання уряду безуспішно намагався добитися призначення свого радника Яну Бугрімову на посаду заступника міністра. Тоді публічну трансляцію засідання було припинено, однак присутні на Кабміні повідомили, що після нетривалої перепалки з прем’єром Гройсманом міністру фінансів було відмовлено у його проханні.
Коментуючи ситуацію, глава уряду припустив, що міністр просто має намір змінити місце роботи і вирішив це зробити так, щоб виглядати жертвою в ситуації, що склалася. Уся ця скандальна історія, що набула міжнародного розголосу, завершилася тим, що своє “Так” відставці пана Данилюка сказали 254 народних обранця.
Не минуло й кількох днів, як в Кабміні розгорівся новий кадровий скандал. Цього разу загроза відставки нависла над заступником в.о. міністра охорони здоров’я Олександром Лінчевським, котрий, м’яко кажучи, необережно висловився щодо онкохворих. Зокрема під час звіту про результати аудиту ефективності використання коштів держбюджету, виділених МОЗ на лікування українців за кордоном, високопоставлений чиновник заявив дослівно наступне: “Відносно нерезультативності і неекономного використання грошей. У сухому залишку – 25 відсотків пацієнтів, власне, вмирають. Тобто кожен четвертий лікується за кордоном неефективно. Друзі, колеги! Це рак. Вони всі помруть. Вони всі помруть без варіантів і ефективність цієї програми нуль відсотків. Ці проблеми, тобто ці онкологічні захворювання, які, власне вимагають трансплантації кісткового мозку, вони закінчуються смертю. Рано чи пізно”.
Сам заступник міністра заявив, що його слова були вирвані з контексту. Втім, нардеп від БПП Ольга Богомолець, яка була присутня на цьому заході, в коментарі “Голос-Інфо” зазначила, що Лінчевський сказав саме ті слова, які потрапили в пресу і ніхто нічого з контексту його виступу не виривав. Власне про це свідчить і стенограма засідання, оприлюднена акурат після скандалу. Хай там як, але попри все Лінчевському вдалося утриматися в кріслі. А тим часом в парламенті зареєстрована постанова про звільнення міністра соціальної політики Андрія Реви через “незадовільну ситуацію” із дотриманням прав внутрішньо переміщених осіб і соціальним забезпеченням інших категорій населення. Ініціаторами є дев’ять народних депутатів: Олексій Рябчин(“Батьківщина”), Сергій Каплін (Блок Петра Порошенка), Наталія Веселова (позафракційний нардеп), Сергій Тарута (позафракційний), Наталія Новак (БПП), Віктор Чумак (позафракційний), Юрій Дерев’янко (позафракційний), Олександр Сугоняко (БПП) та Юрій Левченко (позафракційний).
“Ураховуючи неприйнятну ситуацію, яка склалася із дотриманням прав внутрішньо переміщених осіб, а також соціальним забезпеченням інших категорій населення, постанова передбачає визнання роботи Міністерства соціальної політики України незадовільною і звільнення від займаної посади Реви”, – йдеться в проекті постанови.
Сам міністр, коментуючи “відставну” ініціативу парламентарів зауважив: “Будь-якого міністра, який працює в Кабміні, можна звільнити на другий день після його призначення. Це питання політичне, оскільки є оціночним. Адже депутати оцінюють- добре працює міністр чи погано. Кожна людина рано чи пізно вмирає. Але це не означає, що потрібно постійно думати про смерть. Так і тут: одного разу я покину посаду, яку обіймаю. Це неминуче. Але думати треба не про відставку, а про роботу”.
Наразі ще три міністри – Тарас Кутовий, Уляна Супрун та Юрій Стець знаходяться в підвішеному стані. Одна близько року знаходиться в статусі “в.о” (а це вже термін, заборонений на законодавчому рівні), двоє решта вже давно написали заяви про відставку, але у нардепів чомусь до розгляду цих кадрових питань ніяк не дійдуть руки.
Але не лише в уряді відбувається “разброд і шатаніє”. Нещодавно у відставку подав губернатор Донецької області Павло Жебрівський. Про причини свого рішення він не розповів, лише пафосно зауважив: “Ми разом з вами усьому світу довели: Донеччина – це Україна!”. Щоправда довго сидіти на лаві безробітних Жебрівському не довелося: у день відставки президент, попередньо нагородив його Орденом Ярослава Мудрого та підписав указ про призначення Павла Івановича на посаду аудитора НАБУ.
Окрім вище перерахованих високопосадовців,у відставку були також відправлені голова НБУ Валерія Гонтарєва і керівник Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Дмитро Вовк.
Що відбувається у високих владних кабінетах країни, як на передодні виборів можуть трансформуватися команди Гройсмана та Порошенка? Це питання “Голос-Інфо” адресував політологу Дмитру Кривенко.
“З найближчим оточенням Порошенка все зрозуміло. Тут діє принцип, апробований його попередником – “Сім’я”. А ось у Гройсмана все набагато складніше, адже уряд не є однорідним, там присутні представники БПП, “Народного Фронту”, так що в Кабміні не виключені кадрові сюрпризи”, – зазначив експерт.
Хай там як, але наразі, як казав екс-президент Кравчук, маємо те, що маємо: рейтинг глави держави залишає бажати кращого, як власне і рівень довіри суспільства до діючого уряду. Отож можна констатувати наявність дефолту влади. Словом, догралися. Хоча казати: “Game over” ще зарано, бо попереду з урахуванням передвиборчої лихоманки, стовідсотково буде ще дуже багато цікавого…
