Резонасну “спецоперацію” з імітацією вбивства журналіста Аркадія Бабченка місяць тому – 29 травня – Служба безпеки України (СБУ) виправдовувала доволі амбітно: таким чином буцімто мала бути розкрита терористична мережа, керована ледь не з самого Кремля. З того часу минув місяць, але слідство досі не навело переконливих підтверджень цієї версії.
За даними СБУ, офіційними підозрюваними у “справі Бабченка” станом на зараз є троє українських громадян. Слідство приписує їм конкретні ролі в організації та підготовці замаху на Бабченка, а також ймовірно на інших відомих журналістів та громадських діячів з так званого “списку 47”, що СБУ та військова прокуратура кваліфікують як готування до теракту.
Першим підозрюваним в організації замаху на Бабченка назвали Бориса Германа – він нібито отримував гроші та вказівки з Росії щодо підготовки вбивств, заворушень та терактів в Україні. Саме він найняв для вбивства Бабченка волонтера Олексія Цимбалюка, який розповів про ці плани СБУ і проходить у справі як свідок.
Ім’я другого підозрюваного, яке оприлюднили, – В’ячеслав Пивоварник. Це давній бізнес-партнер Германа, який начебто забезпечував зв’язок з російськими спецслужбами і передавав гроші. Нині він знаходиться у розшуку, а перебуває – ймовірно – в Росії. Підозру в організації терактів йому оголосили заочно.
Третього підозрюваного СБУ досі називає “громадянином Т.”, хоча він затриманий правоохоронцями в Україні ще у середині червня і нині знаходиться під вартою. Його СБУ вважає командиром диверсійної групи, яка в Ростові-на Дону отримала інструктаж щодо виконання майбутніх терактів та вбивств в Україні на замовлення Пивоварника.
Контррозвідник чи зброяр?
Борис Герман відразу після затримання у суді назвався агентом української контррозвідки, який спілкувався з замовниками і виконавцем “вбивства” Бабченка винятково з метою викриття мережі російських агентів в Україні. До цього часу він не відмовився від таких показань. А під час розгляду у апеляційному суді він публічно розкрив ще й контактні дані свого “куратора” з контррозвідки – чоловіка на ім’я Дмитро з позивним “Дітріх”. Герман начебто був знайомий із “Дітріхом” останні кілька років і повністю довіряв йому – втім справжнього прізвища та точної посади чи звання не знав.
Адвокат Германа – Євген Солодко – стверджує, що намагається встановити особу “Дітріха”, вивчаючи записи камер з двох київських ресторанів, де вони нібито зустрічались. Водночас прокуратура уже надала суду довідку від СБУ, у якій стверджується, що Борис Герман ніколи не був штатним агентом спецслужби і не звертався до неї з інформацією про злочин.
Останній місяць DW ретельно вивчала оточення Бориса Германа та не натрапила на явні сліди його співпраці зі спецслужбами. Помічник двох депутатів, син впливого у єврейській громаді Києва юриста Льва Германа – Борис, на перший погляд, має імідж багатопрофільного бізнесмена середньої ланки. Хоча багато знайомих підозрюваного не забувають наголосити на його майже фанатичному захопленні зброєю.
Саме воно привело Германа на підприємство “Шмайсер”, яке спочатку займалося випуском травматичних пістолетів, а з 2016 року намагалося переорієнтуватися на масовий випуск учбових патронів. Колишній заступник начальника київської податкової Валерій Павлюк звинувачує Германа у підробці протоколу загальних зборів “Шмайсера”, внаслідок чого він як партнер втратив 40-відсоткову частку у компанії. Павлюк характеризує Германа як небезпечного авантюриста і стверджує, що той вихвалявся зв’язками у зоні бойових дій на Донбасі, які дозволяли йому безконтрольно привозити зі cхідної України зброю і боєприпаси.
У суді Борис Герман дійсно підтвердив, що робив схованки зі зброєю на замовлення з Росії. Втім робив це під контролем української контррозвідки. Адвокат Євген Солодко запевняє, що його клієнт неодноразово намагався розповісти СБУ про місцезнаходження цих схованок, утім слідство ігнорувало цю інформацію.
“Фонд Путіна” – із Закарпаття
В’ячеслава Пивоварника СБУ оголосила в розшук через два тижні після того, як Герман публічно назвав його своїм контактом у таємничому “фонді Путіна”, який буцімто і фінансував заворушення в Україні.
Адвокат Євген Солодко неодноразово наводив цей факт як приклад співпраці свого підзахисного зі слідством, яке до цього не знало, хто саме замовив вбивство Бабченка з Росії.
34-літній закарпатець В’ячеслав Пивоварник, судячи з інформації з соцмереж, справді перебуває нині Росії. Однак знайти його та отримати коментар от уже місяць не вдається ані спецслужбам, ані журналістам. Родичі Пивоварника з Закарпаття, з якими вдалося зв’язатись DW, заявили, що не спілкувались із ним вже кілька років.
Єдиним джерелом інформації про Пивоварника залишається Борис Герман. На останньому судовому засіданні він заявив журналістам, що його бізнес-партнер та імовірний співорганізатор злочину тривалий час займався незаконними операціями із переведення безготівкових коштів у готівку і навпаки для потреб СБУ. За словами Германа, для цього Пивоварник активно використовував печатку “спілки ветеранів СБУ”.
Переїхавши до Росію, Пивоварник буцімто продовжував займатися такими ж операціями і для російських спецслужб і сам таким чином став розпорядником коштів, спрямованих на дестабілізацію ситуації в Україні, стверджує Герман.
У СБУ цю інформацію не коментують. Однак на її користь може свідчити співпраця Пивоварника у 2010-2012 роках з Інститутом геополітичних та економічних досліджень – організацією, створеною колишнім заступником голови СБУ Олександром Скипальським (обіймав посаду у 1997-1998 та 2007 роках). Скипальский також є співзасновником кількох ветеранських організацій працівників спецслужб, зокрема “Спілки офіцерів України”. Втім у розмові з російським бюро “Радіо Свобода” Олександр Скипальский не зміг пригадати Пивоварника.
Рейс з Ростова
За словами Германа, до замовлення “вбивства” Бабченка він неодноразово передавав гроші, що надходили йому від Пивоварника, різним особам, інформуючи про все свого куратора-контррозвідника “Дітріха”. “За грошима потім приходили досить різні люди – якісь бізнесмени, якісь політики, якісь бандити, наче з 1990-х”,- розповідав підозрюваний в суді журналістам.
СБУ ж звертає увагу на інше. Ніби на проханняя Пивоварника Герман у травні купив авіаквитки з російського Ростова-на Дону до Києва з пересадками у Москві та Стамбулі трьом мешканцям міста Черкаси. СБУ довідалась про цей факт з телефона Бориса Германа, який він добровільно розблокував для слідчих.
Спецслужба називає пасажирів рейса з Ростова диверсійною групою, яка їздила за інструктажем щодо майбутніх терактів в Україні. В середині червня за підозрою слідчих суд заарештував на два місяці 40-річного “громадянина Т.”, який, за даними СБУ, є командиром цієї групи.
Йдеться про Тараса Стельмашенка. Він та його супутники мають тісні зв’язки з черкаським організованим злочинним угрупуванням “Торпеди”. Втім, Герман навіть не може пригадати їхніх прізвищ. “Славік Пивоварник просто надіслав мені копії паспортів трьох людей, яким треба купити квитки. А я просто переслав їх своєму секретарю, який квитками займається, і все. Про жодні диверсії у цьому листуванні не йшлося”, – розповів журналістам Герман в суді.
Що далі?
Протягом останнього місяця DW неодноразово зверталась до СБУ із запитами. У відповідях на них наголошувалось на таємниці слідства. “Уся дозволена слідчими для оприлюднення інформація” оголошуватиметься на брифінгах, повідомляли в СБУ. Скільки їх відбулось – можна перерахувати на пальцях однієї руки. Інформація на них певна надавалась, але доказів щодо її справжності – обмаль. Якою саме є “рука Кремля” у цій справі? Хто з Росії замовив вбивство Бабченка, імітацією якого в оману ввели закордонні уряди? Чи вдасться встановити особу загадкового “Дітріха”? Чи є той штатним офіцером спецслужб, який ретельно зберігає агентурну справу Германа? Чи вдасться встановити місцезнаходження Пивоварника, який, вочевидь, заляг на дно і ніяк не коментує звинувачення щодо себе? А навіть якщо і так, чи буде він екстрадований з Росії до України? Питань, здається, ще дуже багато.
До речі, потроху затихає і гучна історія зі “списком 47” – переліком потенційних об’єктів для “замовлених Кремлем” вбивств в Україні відомих журналістів, письменників та громадських діячів. 25 червня глава СБУ Василь Грицак повідомив, що більшість фігурантів цього списку знаходяться під цілодобовою охороною. Втім, як відомо DW, частині журналістів охорону навіть не пропонували. А огладач видання “Новое время” Іван Яковина, наприклад, взагалі три тижні не міг потрапити на допит в СБУ через своє російське громадянство.
