Унікальний голос. Винятковий тембр. Філігранне виконання. Досконала сценічна гра.Оперні критики не жаліли епітетів, аби описати свій захват талантом Василя Сліпака. Його кар’єра була настільки успішною, а жага до активного життя такою потужною, що не залишається сумнівів: якби не війна, якби не куля ворожого снайпера, справжній патріот України і надалі продовжував би прославляти рідну землю у світі, пише Експрес-онлайн. Народився Василь Сліпак у Львові в 1974 році. Ім’я отримав на честь діда, в якого також був унікальний голос. Його дитинство пройшлом під егідою народних пісень. Рідні пригадують, що вже у шість років Василь, не соромлячись чималої аудиторії на весіллі, заспівав відому пісню тріо Мареничів “Тиша навкруги”. А через три роки потрапив до хорової капели “Дударик”. Виступав у найпрестижніших концертних залах України і світу. У 1994 році на 10 Міжнародному конкурсі ораторії і пісні “Гран-Прі France Telecom” Василь Сліпак був єдиним із конкурсантів, хто співав пісні рідною мовою. Здобув Гран-прі й Гран-прі глядацьких симпатій. Фахівці стверджували: цей дебют виявився справжньою сенсацією. Того ж року виступив із сольним концертом в опері міста Віші (Франція), виконував твори української народної музики. У травні 1995 року в рамках Міжнародного молодіжного форуму відбувся його сольний концерт у Києві. Того ж місяця унікальний голос Сліпака прозвучав на урочистому відкритті Міжнародного фестивалю музичного мистецтва “Віртуози” у Львові. У грудні 1995 року Франції відбулась прем’єра опери П’єра Карле де Шамблена Маріво “Гра любові і випадку”. Василь Сліпак виконував головну чоловічу партію. Через кілька днів після тріумфу виступив із сольним концертом, в якому прозвучала українська класика. Співака викликали на біс, зал був вражений його баритоном і контртенором. У 1996 підписав контракт з “Опера Бастилія”. Партію чотирьох дияволів з опери Оффенбаха “Казки Гофмана” він співав так, що глядачі прозвали його “Мефістофелем”. 1997 рік – вступив до складу Паризької національної опери. Згодом його голос заворожував публіку у всій Європі. Лише в Парижі співак виступав на фестивалі єврейської культури, в Церкві святого Августина під акомпанемент Міжнародного оркестру Парижа, у соборі святого Володимира Великого на святкуванні 200-літнього ювілея Тараса Шевченка. Найбільшою загадкою для фахівців і поціновувачів оперного співу був голос Василя. Він розмовляв баритоном, а співав то баритоном, то мецо-сопрано, що вважається унікальним явищем. Цей феномен дещо пояснювали незвично довгі голосові складки. В юності він навіть працював під наглядом лікаря, аби навчання не зашкодило. А через неймовірний діапазон Василь міг виступати як контртенор і як баритон.
Василь був активним волонтером, ще з 1990-х долучався до допомоги дітям-сиротам, згодом його увага зосередилась на політичній ситуації в Україні. Узимку 2014 року організував Артмайдан-маніфестацію за участю музикантів, співаків, художників, акторів. Був серед активістів, які організували акцію вшанування пам’яті розстріляних 18 лютого 2014 року на вулиці Інститутській. У березні того ж року провів у Парижі провів маніфестацію проти агресії Росії. Із нагоди Дня Незалежності України 24 серпня 2014 року організував і провів у Парижі фотосесію учасників в українському національному строї. Був серед активістів ініціативи “Євромайдан Бордо”, що в грудні 2015 року домоглись скасування показу російського фільму про анексію Криму.
Загалом співак 19 років прожив у Парижі. За цей час йому двічі пропонували французьке громадянство. Та кожного разу він відмовлявся, бажаючи бути громадянином України. Зрештою вирішив долучитись до лав добровольців. Уперше поїхав на війну у травні 2014 року, пробув там більше місяця. На згадку про сцену обрав собі позивний “Мефістофель”. Але побратими його скоротили, почавши кликати “Міфом”. Воював у Пісках у районі Донецького аеропорту, брав участь у боях за Авдіївку. Вдруге поїхав на фронт у вересні 2015 року, в жовтні повернувся до Парижа. 18 червня 2016 року втретє поїхав на Донбас, планував залишитися там на півроку. Але 29 червня 2016 року, виконуючи бойове завдання, загинув. “Відбивали атаку сепарів за участю арти, військової техніки. Василь загинув від кулі снайпера, зі зброєю в руках”, – так про той день розповідали побратими.
Ми могли б і надалі насолоджуватись звучанням унікального контртенора Василя Сліпака, який, за твердженням спеціалістів, був єдиний такий в країні. Кавалер ордена “За мужність”, Герой України, кавалер ордена “Золота Зірка”.
Патріот, співак, воїн. Його серце зупинилося через кулю снайпера
